- •§ 1. Поняття кримінального права
- •§ 2. Загальна характеристика нового Кримінального кодексу України
- •§ 3. Завдання, функції та принципи кримінального права
- •§ 4. Система кримінального права
- •§ 5. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •§ 6. Наука кримінального права
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
- •§ 2. Підстави кримінальної відповідальності
- •§ 1. Поняття закону
- •§ 2. Структура Кримінального кодексу
- •§ 3. Тлумачення закону
- •§ 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
- •7. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •§ 2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •§ 1. Поняття злочину та його ознаки
- •§ 2. Значення ч. 2 ст. 11 кк для поняття злочину
- •§ 3. Відмінність злочину
- •§ 4. Класифікація злочинів
- •§ 1. Поняття і значення складу злочину
- •§ 2. Елементи та ознаки складу злочину
- •§ 3. Види складів злочинів
- •§ 4. Кваліфікація злочинів
- •§ 1. Поняття об'єкта злочину
- •§ 2. Предмет злочину
- •§ 3. Види об'єктів злочинів
- •§ 1. Поняття і значення
- •§ 2. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність)
- •§ 3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення
- •§ 5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину
- •§ 1. Поняття і види суб'єктів злочинів
- •§ 2. Поняття неосудності та її критерії
- •§ 3. Обмежена осудність
- •§ 4. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння
- •§ 1. Поняття та значення
- •§ 2. Поняття та значення вини
- •§ 3. Умисел та його види
- •§ 4. Необережність та її види
- •§ 5. Змішана форма вини
- •§ 6. Мотив та мета злочину
- •§ 1. Поняття та види стадій злочину
- •§ 2. Закінчений злочин
- •§ 3. Незакінчений злочин та його види
- •§ 4. Готування до злочину
- •3. Відмежування готування до злочину від виявлення умислу.
- •§ 5. Замах на злочин
- •§ 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •§ 7. Добровільна відмова від злочину
- •§ 1. Поняття та ознаки співучасті
- •§ 2. Види співучасників
- •§ 3. Форми співучасті
- •§ 4. Кримінальна відповідальність співучасників
- •§ 5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть у злочині
- •§ 6. Причетність до злочину та її види
- •§ 2. Поняття та види одиничного злочину
- •§ 3. Сукупність злочинів
- •§ 4. Повторність злочинів
- •§ 5. Рецидив злочинів
- •§ 1. Поняття та види обставин,
- •§ 2. Необхідна оборона
- •§ 3. Затримання особи, що вчинила злочин
- •§ 4. Крайня необхідність
- •§ 5. Фізичний або психічний примус
- •§ 6. Виконання наказу або розпорядження
- •§ 7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)
- •§ 8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •§ 1. Поняття та види звільнення
- •§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим
- •§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки
- •§ 5. Звільнення від кримінальної
- •§ 6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
- •§ 1. Поняття покарання
- •§ 2. Мета покарання
- •§ 1. Система покарань
- •§ 2. Основні покарання
- •§ 3. Додаткові покарання
- •§ 4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові
- •§ 1. Принципи призначення покарання
- •§ 2. Загальні засади призначення покарання
- •§ 3. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
- •§ 4. Призначення покарання за наявності обставин, що його пом'якшують
- •§ 5. Призначення покарання за
- •§ 6. Призначення більш м'якого
- •§ 7. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 8. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •§ 9. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
- •§ 1. Поняття звільнення від покарання та його види
- •§ 2. Звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпечності
- •§ 3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •§ 4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •§ 5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •§ 6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •§ 7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
- •§ 8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •§ 9. Звільнення від відбування покарання за хворобою
- •§ 10. Звільнення від покарання у зв'язку з амністією
- •§ 11. Звільнення від покарання у зв'язку з помилуванням
- •§ 1. Поняття судимості
- •§ 2. Погашення судимості
- •§ 3. Зняття судимості
- •§ 1. Примусові заходи медичного характеру
- •§ 2. Примусове лікування
- •§ 1. Особливості звільнення
- •§ 2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, та особливості їх призначення
- •§ 3. Особливості звільнення
- •§ 4. Погашення та зняття судимості
- •§ 1. Класична школа кримінального права
- •§ 2. Антропологічна школа кримінального права
- •§ 3. Соціологічна школа кримінального права
- •До всіх розділів
- •Розділ і Поняття і система кримінального права. Наука кримінального права
- •Розділ II Кримінальна відповідальність та її підстави
- •Розділ IV Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі
- •Розділ V Поняття злочину
- •Розділ VI Склад злочину
- •Розділ VIII Об'єктивна сторона злочину
- •Розділ X Суб'єктивна сторона злочину
- •Розділ XI Стадії злочину
- •Розділ XII Співучасть у злочинах
- •Розділ хні Повторність, сукупність та рецидив злочинів
- •Розділ XIV Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Розділ XVI Поняття і мета покарання
- •Розділ XVIII Призначення покарання
§ 3. Зняття судимості
Під зняттям судимості розуміється припинення судимості постановою суду. При знятті судимості на відміну від її погашення перебіг встановленого законом строку і невчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Необхідно, щоб це питання було розглянуто судом. Закон не зобов 'язує, а тільки надає суду право на основі конкретних, передбачених у законі умов, зняти з особи судимість.
Зняття судимості можливе лише до закінчення строків погашення судимості, передбачених у ст. 89 КК. Тому воно завжди є достроковим.
Для зняття судимості згідно зі ст. 91 КК необхідні такі умови: 1) відбуття особою покарання тільки у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) закінчення не менше половини строку погашення судимості, передбаченого в ст. 89 КК; 3) встановлення судом того, що особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.
Для дострокового зняття судимості необхідна сукупність цих умов. Якщо суд установить наявність цих умов, він постановляє про зняття з особи судимості, після чого особа визнається такою, що немає судимості.
Якщо суд не вважає за можливе зняти судимість, то особа продовжує вважатися судимою і зазнавати пов'язані з цим обмеження до повного закінчення передбачених законом строків погашення судимості.
Відповідно до ч. З ст. 91 КК порядок зняття судимості встановлюється КПК України, (ст. 414).
Контрольні запитання
Що таке судимість?
Які негативні наслідки тягне за собою судимість?
Яка мета інституту судимості?
Що таке погашення судимості?
Що таке зняття судимості?
Чим відрізняється погашення судимості від її зняття?
Які наслідки погашення та зняття судимості?
411
Розділ XXI
Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
У розділі XIV Загальної частини КК передбачено два види примусових заходів: 1) примусові заходи медичного характеру (статті 92-95) та 2) примусове лікування (ст. 96). І ті й інші за своєю природою є заходами лікування і застосовуються тільки до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, передбачені кримінальним законом, і страждають на певні хвороби.
І примусові заходи медичного характеру, і примусове лікування призначаються судом, але вони не є покаранням, оскільки не містять кари. їх метою, як визначив Пленум Верховного Суду України в постанові від 3 червня 2005 р. № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»1, є вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, що потребують застосування таких заходів, та запобігання вчиненню ними нових суспільно небезпечних діянь, передбачених у КК.
Разом з тим примусові заходи медичного характеру і примусове лікування різняться за підставами застосування та колом осіб, до яких вони можуть бути застосовані.
§ 1. Примусові заходи медичного характеру
Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, у спеціальний лікувальний заклад (ст. 92 КК).
Підставою застосування примусових заходів медичного характеру є: 1) вчинення суспільно небезпечного діяння, ознаки якого передба-
1 Вісн. Верхов. Суду України. - 2005. - № 6. - С 5-Ю.
412
Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
чено в статтях Особливої частини КК (п. 1 ст. 93 КК), або злочину (пп. 2 та 3 ст. 93 КК); 2) наявність у особи психічного захворювання; 3) визнання судом особи такою, що становить небезпеку для себе чи інших осіб.
Відповідно до ст. 93 КК примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом лише до осіб:
які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;
які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановления вироку або під час відбування покарання.
У ст. 94 КК передбачено вичерпний перелік примусових заходів медичного характеру. Ними є:
надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Обрання конкретного примусового заходу визначається судом, виходячи з: 1) характеру та тяжкості захворювання; 2) тяжкості вчиненого діяння; 3) ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване до особи, яка за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання в психіатричному закладі і лікування в примусовому порядку.
Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання в психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.
Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небез-
413
Розділ XXI
пеку для суспільства і потребує тримання в психіатричному закладі в умовах суворого нагляду.
Якщо суд не визнає за необхідне застосування примусового заходу медичного характеру, він може передати особу на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (ч. 6 ст. 94 КК).
Примусові заходи медичного характеру застосовуються без вказівки на тривалість перебування в психіатричних закладах. Таке лікування має тривати до видужання або зміни ступеня тяжкості захворювання, коли особа перестає бути небезпечною для себе або інших осіб.
Виходячи з того, що примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб, які страждають на психічні захворювання різного ступеня тяжкості, то, очевидно, що з часом під дією різних обставин, зокрема під впливом лікування, психічний стан особи може змінитися, вона навіть може цілком видужати. Тому в ст. 95 КК передбачено умови, за яких примусові заходи медичного характеру можуть бути продовжені, змінені або взагалі припинені. Ці питання вирішуються тільки судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, яким обґрунтовано необхідність продовження, зміни або припинення застосування конкретного примусового заходу медичного характеру. Цей висновок дається на основі обов'язкового, не рідше одного разу в шість місяців, огляду особи, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру.
Якщо підстави для припинення чи зміни цих заходів відсутні, то представник психіатричного закладу (лікар-психіатр) направляє до суду заяву про необхідність продовжити застосування примусового заходу медичного характеру на строк, що не може перевищувати шести місяців. Остаточне рішення про продовження, зміну або скасування примусових заходів медичного характеру приймає суд.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 95 КК у разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру можливі три різних наслідки:
якщо припинення відбувається через зміну психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом;
якщо припинення відбувається через видужання осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановления вироку, то такі особи підлягають покаранню на загальних засадах;
414
Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
3) якщо припинення відбувається через видужання осіб, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, то вони можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.