2. Спільна торговельна політика щодо країн Центральної та Південно-Східної Європи

Європейські угоди ЄС із країнами Центральної Європи, ос­новна частина яких була підписана у 1993-1995 р., містили положення про преференційний торговельний режим та ре­жим вільної торгівлі. Головні положення цих угод у сфері ре­гулювання взаємних економічних відносин наступні;

• встановлюється режим вільної торгівлі протягом 10-річного терміну;

• використовується асиметричний підхід до торговельного режиму, ЄС спочатку впроваджує режим вільної торгівлі до країн Центральної Європи;

• ЄС одразу ліквідує мито та збори на промислову продук­цію і кількісні обмеження;

• торгівля вугіллям, сталеливарними виробами, текстилем регулюється окремим протоколом зі збереженням протягом п'яти років мита та кількісних обмежень з боку ЄС;

• торгівля сільськогосподарською продукцією також регу­люється окремим протоколом, який передбачає зниження мита та збільшення квот за багатьма товарами, нові обмеження не впроваджуються;

• антидемпінгові регулювання здійснюються на основі IV статті ГАТТ, державна монополія на зовнішню торгівлю ліквідується протягом п'яти років;

• встановлюються правила походження товарів одночасно з механізмом визначення мінімальної доданої вартості;

• гарантується обмежений рух робочої сили та національ­ний режим ставлення до робочої сили, яка вже іммігрувала на законних підставах;

передбачається поступова лібералізація обміну послугами;

• гарантується національний режим утворення компаній, крім галузей авіації, морського та водного транспорту;

• поточні валютні операції та платежі здійснюються без обмежень;

- лібералізуються капітальні операції для прямих інвестицій, репатріації доходу та капіталу за умов ліквідації.

Преференційний режим у торгівлі ЄС з країнами Централь­ної Європи, створення зони вільної торгівлі стали важливими факторами адаптації національних виробників та споживачів останніх до конкурентних умов Єдиного внутрішнього ринку Союзу, вступу більшості цих країн до ЄС у 2004 р. Сигнал з боку ЄС про можливість вступу країн Центральної Європи до Союзу, поєднаний з розвитком режиму вільної торгівлі, став ви­рішальним фактором припливу величезних обсягів іноземних інвестицій, які значною мірою сприяли перебудові структур наці­ональних економік, отже, взаємній торгівлі з ЄС. Якщо на почат­ку 90-х рр. на внутрігалузеву торгівлю припадало лише 10-15 % усього товарообігу центральноєвропейських країн з ЄС, то вже на початку 2000-х рр. - до 60 %.

Після вступу 10 країн (Чеська Республіка, Естонія, Кіпр, Ла­твія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччи­на) до ЄС з 1.05.2004 на них повністю було поширено правила спільної торговельної політики ЄС. Розширення ЄС у 2004 р., як у 1995 р., не привело до автоматичного перегляду торгове­льних заходів відносно третіх країн, усі заходи ЄС - 15 авто­матично перейшли на ЄС - 25, а нові країни-члени відмовили­ся від власної торговельної політики. При цьому ЄС виходив з того, що розширення не призведе до значних змін в обсягах і пропорціях імпорту та виробництва в ЄС, оскільки промислове виробництво в цих країнах складає лише 5-7 % від ЄС - 15. До того ж, Комісія визначила, що сам факт розширення не є достатньою умовою для перегляду антидемпінгових та антисубсидійних заходів з боку ЄС: питома вага країн-кандидатів не є значною (табл. 25).

Таблиця 25. Торгівля ЄС з країнами-кандидатами (2002) [106]

	Місце серед партнерів	Імпорт ЄС (млн євро)	% від імпорту ЄС	Експорт ЄС (млн євро)	% від експорту ЄС
Кіпр	60	714	од	2892	0,3
Чехія	8	27524	2,8	29230	3,0
Естонія	44	2979	0,3	3530	0,4
Угорщина	9	25294	2,6	25018	2,5
Латвія	52	1949	0,2	2587	0,26
Литва	43	2714	0,3	4011	0,4
Мальта	58	1120	од	2691	0,3
Польща	7	28114	2,8	37339	3,8
Словенія	29	6838	0,7	8650	0,9
Словаччина	26	9710	1,0	8743	0,9

Разом з тим, Комісія у 2003-2004 рр. розглянула 50 звер­нень та відповідей щодо перегляду або впровадження захисних заходів у зв'язку з надмірним негативним ефектом внаслі­док розширення та визнала його наявність лише у 8 випадках імпорту товарів з КНР, Росії, України, Білорусі.

Таким чином, нові країни - члени ЄС не можуть більше ви­користовувати національні заходи торговельного захисту. їх заходи не є діючими, усі поточні розслідування припиняються. Жодна з 25 країн-членів не може використовувати одна проти іншої інструменти торговельного захисту, так само зникають заходи захисту між новими членами ЄС. Зрозуміло, що ЄС при­пиняє всі розслідування та засоби захисту відносно нових чле­нів Союзу. У відносинах між країнами - членами ЄС починають діяти правила регулювання Єдиного внутрішнього ринку Спів­товариства.

Нові країни - члени ЄС були змушені вийти з угод про віль­ну торгівлю, які вони мали з країнами Східної Європи, ЄАВТ та ін. Так, зокрема, Резолюція Консультативного комітету Євро­пейського економічного простору визнала наявність певних економічних втрат у зв'язку з розширенням ЄС для країн ЄАВТ за рахунок погіршення умов, зокрема, експорту продуктів ри­бальства у ці країни [53].

З метою посилення політичної стабільності та економічного розвитку регіону Західних Балкан ЄС 18 вересня 2000 р. впровадив Автономні торговельні заходи (АТЗ) для цих країн до 31 грудня 2005 р. АТЗ усуває тарифи практично для всіх промислових товарів, за виключенням окремої текстильної продукції, та поліпшує доступ до ринку ЄС сільськогосподар­ської та рибної продукції.

АТЗ виступає як інструмент, який передує укладанню Угод зі стабілізації та асоціації, які, наприклад, на почат­ку століття вже мали Македонія та Хорватія. Положення про торгівлю Угоди ЄС з Македонією набрали чинності з 1 червня 2001 р., з Хорватією - з 1 січня 2002 р. Вони спрямовані на створення зони вільної торгівлі протягом десяти років для першої країни та шести - для другої. Угоди містять також по­ложення щодо поступової та взаємної лібералізації торгівлі по слугами, зобов'язання у сферах регулювання конкуренції, державної допомоги, інтелектуальної та промислової власності. Три інші країни Західних Балкан (Боснія та Герцеговина, Алба­нія, Югославія), на яких розповсюджуються АТЗ, зможуть під­писати відповідні угоди, як тільки відповідатимуть політичним та економічним критеріям таких угод.

Як бачимо, торговельна політика ЄС щодо країн регіону Центральної Європи концентрувалася на режимах вільної тор­гівлі як важливого інструмента підготовки цих країн до вступу в ЄС. З об'єкту спільної торговельної політики Союзу країни Центральної Європи перетворилися у суб'єкти Єдиного внутрі­шнього ринку у 2004 р. Схожу торговельну політику ЄС прово­дить з 2001 р. і до країн Південно-Східної Європи, не включа­ючи їх до концепції сусідства.