Тема 14. Експресивно-виражальний потенціал атрибутивних і об’єктних приєднувальних речень

14.1. Структурні особливості приєднувальних конструкцій атрибутивної семантики.

14.2. Функції часток в атрибутивних приєднувальних реченнях.

14.3. Сурядні сполучники в структурі приєднувальних конструкцій атрибутивної семантики.

14.4. Компонентний склад приєднувальних конструкцій об’єктної семантики.

14.5. Функції службових слів у приєднувальних реченнях об’єктної семантики.

14.6. Стилістична спроможність приєднувальних конструкцій атрибутивної та об’єктної семантики.

Література:

1. Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку 21 століття: функціональний і прагмалінгвістичний аспекти монографія /1.Я. Завальнюк. - Вінниця: Нова книга, 2009. - 400 с.

2. Богатько В.В. Синтаксис і стилістика неповних речень у мові сучасної української періодики. Навчальний посібник для спецкурсу. - Вінниця: Нова книга, 2010. - 176 с.

3. Дудик П.С. Із синтаксису простого речення. Навчальний посібник. -Вінниця: ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, Ї999. - 297 с.

4. /Дудик П.С. Неповні та еліптичні речення в сучасній літературній мові; Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. - українська мова / Інститут мовознавства їм. О.О. Потебні. -К., 1954. - 361 с.

5. Конюхова Л.І. Явище парцеляції в мові сучасних засобів масової комунікації: Дис. ...канд. філол. наук: / Львівський держ. ун-т. - Львів, 1999,- 174 с.

6. Коструоа П.П. До питання про поняття і класифікацію неповних речень. - Питання українського мовознавства, кн.. 4, - Львівський держ. ун-т, 1960. - С. 38 – 75

14.1. Структурні особливості приєднувальних конструкцій атрибутивної семантики.

У публіцистичному мовленні активно використовують неповні приєднувальні речення різної семантики, що дає змогу досягати особливості виразності й експресивності викладу. Такі конструкції вживаються в різних газетних жанрах, надаючи оповіді різноманітних стилістичних відтінків.Широко вживаними є всі типи приєднувальних структур, які можуть виконувати як функцію заголовків (разом з основним реченням), так і бути конструкцією в тексті статті. Їх використовують не тільки в репортажах, оглядах, бесідах, але й багатьох передових статтях; зрідка трапляються вони в різноманітних офіційних повідомленнях, коротких інформаційних замітках. Відтворюючи особливості розмовного мовлення на сторінках газет, приєднувальні конструкції слугують експресивним засобом виділення певної частини висловлення, найважливішого щодо змісту, засобом увиразнення якоїсь деталі, підтвердження чи обґрунтування попереднього змісту.

Як зазначає А. Швець, у російськомовних газетах 70-х років ХХ століття найчастіше вживалися приєднувальні до основної частини узгоджені та неузгоджені означення. При цьому приєднувальна конструкція могла мати такий вигляд:

1. Одиничне узгодження, яке приєднується за допомогою сполучника чи без нього;

2. Узгоджене означення, поширене залежним від нього словами;

3. Кілька узгоджених, рідше неузгоджених означень, які слідують одне за одним, що допомагає описати явище, про яке йдеться, в різних вимірах. Усі означення доповнюють одне одного, а також і основне речення;

4. Неузгоджене означення;

5. Поєднання узгоджених і неузгоджених означень.

Речення атрибутивної семантики й дотепер залишаються найпоширенішими серед приєднувальних структур у газетних текстах. Вони вживаються в газетному мовленні для уточнення змісту названого в ньому атрибута суб’єкта, наприклад: На камені немов кров була. Щось схоже; Гряде суд! Постатейний; І знову розмова. Телефонна.

Атрибут виділяється здебільшого в окреме приєднувальне речення для акцентування важливого компонента, а також атрибута, який, перебуваючи у складі попереднього речення, не міг відповідно увиразнюватися, бо містить інший рематичний компонент. Наприклад: Як нормальна людина, як син свого народу, я хочу мати свою державу. Вільну.Багату. Світлу; Мовчить предковічним мовчанням парк на Аскольдовій могилі. Він міг би повідати правду. Гірку й жорстоку; Бо добре знаю вартість слова. І доброго і злого;Це було бомбардування. Атомне.

Зв’язок приєднувального компонента з попереднім реченням може увиразнювати сурядний зв’язок, наприклад: Маємо своє. І не гірше;Голос натхненний, з усього видно – артистичний. І ненав’язливий; Можливо, шлях до розуміння буде коротким. І успішним.