Завдання статистики національного багатства

Національне багатство визначає умови життя населення і рівень економічної діяльності країни. До складу національного багатства включають всі ті елементи, які можуть мати вартісну оцінку. Таким чином до складу національного багатства включаються всі накопичені матеріальні блага, а також земля та природні ресурси, які беруть участь у виробництві. Крім цього, до національного багатства відноситься також золото та іноземна валюта й інтелектуальні надбання країни.

Статистика вивчає обсяг і структуру національного багатства, його динаміку, розміщення по території та відтворення національного багатства. Обсяг національного багатства оцінюють в поточних цінах. У системі національних рахунків обсяг національного багатства на початок року називають запасами. Інформація про запаси використовується для розробки національної економічної політики.

У системі національних рахунків національне багатство складається з фінансових і нефінансових активів (матеріальні засоби). До фінансових активів відноситься золото та іноземна валюта, цінні папери, випущені іноземними емітентами. До нефінансових економічних активів відноситься земля, водні ресурси та корисні копалини, які входять до складу невідтворюваних природних ресурсів. До відтворюваних нефінансових активів відноситься основний капітал, сальдо оборотних активів та цінності у вигляді антикваріату, предметів мистецтва, колекції, сувеніри.

Залежно від натурально майнової форми основний капітал складається з матеріальної та нематеріальної частин. У матеріальний основний капітал входять житлові будинки, будівлі та споруди, машини та обладнання, а також багаторічні насадження та ліси, робоча та продуктивна худоба та інше. До нематеріального основного капіталу відносяться геологорозвідувальні роботи, комп'ютерне програмне забезпечення, оригінали художніх творів.

Обсяг окремих видів національного багатства відображається натуральними показниками, а при визначенні загального обсягу використовується вартісна оцінка. В ринкових умовах застосовуються такі види оцінки національного багатства, як облікова вартість, відновна вартість і ринкова вартість. Всі ці види оцінки розраховуються за повної вартості і за вартості за винятком зносу.

Повна вартість відображає загальні витрати, пов'язані з купівлею і транспортуванням та встановленням елементів багатства, а вартість за винятком зносу характеризує реальну залишкову вартість цих елементів.

Ринкова вартість основного капіталу визначається величиною попиту та пропозиції. Якщо попит дорівнює пропозиції, то ринкова ціна більш-менш реально відображає вартість основного капіталу. За відсутності такої рівності, ринкова ціна може бути спекулятивною і не відображати дійсної вартості капіталу, але ринкова ціна має особливо важливе значення при оцінюванні землі, природних ресурсів, творів мистецтва тощо. Ринкова вартість творів мистецтва, сувенірів і колекцій з часом може зростати, а решта основного капіталу з часом зменшує свою вартість у результаті фізичного та морального зносу. Цей процес у статистиці називається споживанням основного капіталу (СОК).

Обсяг національного багатства змінюється за рахунок купівлі основного капіталу, виручки від ліквідації основного капіталу, зміни прав власності та купівлі запасів матеріальних оборотних засобів.

У зв'язку з важливістю національного багатства для економічного розвитку країни необхідною є наявність інформації про стан і ефективність використання національного багатства. Тому основними завданнями статистики національного багатства є:

1. Проведення статистичного спостереження за наявним національним багатством країни;

2. Визначення обсягів природних ресурсів та корисних копалин;

3. Аналіз складу і структури національного багатства;

4. Аналіз динаміки нагромадження національного багатства;

5. Визначення факторів, що впливають на зміну обсягів і структури національного багатства;

6. Аналіз та прогноз темпів зростання національного багатства.