Практичне заняття № 17 (2 години)

Тема: Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймається на слух

1 Мета навчальна: ознайомитися з основними визначеннями понять мовлення, текст, конспект; узагальнити знання учнів про конспект як спосіб фіксації прочитаного; удосконалювати вміння фіксувати зміст усного та писемного мовлення; поглиблювати навички колективної та самостій­ної роботи з текстом.

2 Мета розвиваюча: розвивати вміння сприймати і відтворювати прочитане; користуватись навчальною літературою; розвивати усне й писемне мовлення; збагачувати й уточнювати словнико­вий запас студентів.

3 Мета виховна: виховувати любов до української мови; любов до України, повагу до видатних особистостей.

4 Методичне забезпечення:

4.1 письмове приладдя;

4.2 опорні конспекти;

4.3 зошит;

4.4 індивідуальні завдання;

4.5 пам'ятка;

4.6 тексти для конспектування.

Хід роботи

5 Теоретичне обґрунтування

Конспект — це універсальна форма запису почутого й прочи­таного, в якій знаходять місце план, тези, виписки, цитати, само­стійні спостереження та зауваження.

Для написання якісного конспекту слід провести неабияку попередню роботу, а саме: виділити головне, встановити зв'язок між окремими положеннями роботи, визначити матеріал для ци­тування.

Види конспектів
Текстуальні	Вільні	Змішані
Знаходження у праці текстуальної відповіді на поставлене запитання	Висловлення думки своїми словами	Вільний виклад змісту поєднується з цитуванням

Працюючи над конспектом, доцільно використовувати систе­му позначок.

1 Підкреслення окремих фраз у тексті:

пряма лінія — виділення важливої думки;

хвиляста лінія — сумнівна думка;

вертикальна лінія на полях — особливо важлива дум­ка.

2 Виділення на полях:

? — викликає питання;

?? — сумнівно;

!!! — звернути увагу;

> — більше;

< — менше;

— вставка, доповнення тощо.

Пам'ятка «Як складати план, тези та конспект»

1 Прочитати текст, визначити його тему та головну думку.

2 Поділити текст на логічно-смислові частини.

3 Дібрати заголовок до кожної частини (вийде план).

4 Стисло записати тему кожної частини (своїми словами чи цитати — тези).

5 Доповнивши тези конкретним матеріалом, фактами, цита­тами, отримаємо конспект.

6 Складаючи план, тези, конспект, обов'язково записати автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву часо­пису, в якому вона надрукована.

7 Виділяти в тексті розділи, параграфи, пункти.

8 Після кожної частини слід робити інтервал для нових но­таток.

9 Можна використовувати кольорові чорнила.

6 Практичні завдання

Завдання 6.1 Законспектуйте текст, сприймаючи на слух.

Чому Ярослав Мудрий став лідером нації на початку XXI століття?

Навесні 2008 року на телеканалі «Інтер» проходило телешоу «Великі українці». В результаті голосування першим великим українцем, фактично лідером нації було названо київського кня­зя Ярослава Мудрого. Реакція українського суспільства на такий вибір була неоднозначною. Значна частина патріотичної інтелі­генції назвала цей вибір таким, що був штучно влаштований. Багато говорили і писали про те, що було організовано велику кількість дзвінків і повідомлень за цю постать. Висували ідеї, що насправді переміг Степан Бандера чи Тарас Шевченко. Врешті, то було просто шоу, але результати засвідчили надзвичайно глибин­ні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві.

Перш за все слід сказати, що проведення таких акцій потріб­не. Це не український винахід, це світовий досвід. Насамперед, таке голосування демонструє духовні, політичні та психологічні орієнтири українського суспільства. Визначення цієї першої десятки засвідчило те, чим живе наш народ, репрезентувало не­однорідність суспільства, суперечливі інтереси, які його характе­ризують, і принаймні дало політичні орієнтири еліті для того, як діяти далі.

Водночас існувала точка зору, що нібито подібна акція може принести розкол у суспільстві. Безперечно, така загроза була цілком очевидною. Але вибір постаті Ярослава Мудрого значною мірою допоміг уникнути цього розколу. Переконана, шукати при­чину вибору людьми постаті Ярослава Мудрого потрібно у двох площинах. Перша площина — це історична, і друга — етно­психологічна. Вибір постаті Ярослава Мудрого — це вираження споконвічного і надзвичайно сильного прагнення українського народу мати власну незалежну державу. Боротьба за її створен­ня почалася ще із часів Володимира Великого, батька Ярослава Мудрого, але саме в часи Ярослава (перша половина XI століття) ця боротьба значною мірою завершилася, тобто було досягнуто результату — створено велику Києворуську державу із центром у Києві. Саме постать Ярослава Мудрого поєднує дві частини су­часної України — Східну та Західну. Адже Київ від найдавніших часів Києворуської держави був центром як сучасної Західної України, так і України Східної. Тому в етнопсихологічному ви­мірі вибір Ярослава Мудрого свідчить про те, що українська на­ція хоче єднатися, незважаючи на будь-які політичні протиріччя. Власне, Ярослав —це постать не тільки історична. Це своєрідний архетип українського народу, втілення батька і лідера нації, ви­раження свідомого і підсвідомого прагнення України мати власну державу.

Такий вибір українців доводить дуже важливу тезу про те, що спадщина Київської Русі — це наша національна спадщина. Отут хочеться актуалізувати тезу Михайла Грушевського про те, що доба Київської Русі була «общеруською, але в тому значенні, що вся Русь, в широкому розумінні слова, вся Східна Європа, яка входила до кола політичних і культурних впливів нашого українського центру, жила його політичним і культурним зміс­том. Та центр був таки український ... Культура ХІ-ХІІ ст. була українська» (М. Грушевський. Історія української літератури. У 6 т,— Т. 2.— К., 1993.— С. 55-56). Українці обирали Яросла­ва Мудрого за певні здобутки не суто історичного плану, а ті, що є актуальними і нині. Князь розширив кордони Київської Русі. На той час до її складу входила низка міст, які були найбільши­ми у Східній Європі — це Великий Новгород, Великий Суздаль, Муром, Рязань, Володимир, Смоленськ, Брянськ, Чернігів, Пере­яслав, Галич, Полиці, Київ... Тобто міста, які творили економічну й культурну політику тогочасної Європи. Ярослав Мудрий одним із перших уклав кодекс писаних законів «Правда Руська». Влас­не, він одним із перших у Європі зробив дуже великий крок до скасування смертної кари на Русі. В той час, коли у всіх серед­ньовічних містах існувала посада ката, як правило, в центрі міста розташовувалося місце для страти, у Києві цього не було. Він пер­ший увів у «Правду Руську» тезу про те, що смертну кару треба замінити або ув'язненням, або ж майновим покаранням. Це був великий крок до демократії та гуманізму.

Ярослав Мудрий збудував Софійський Собор не тільки як релігійний центр. Перш за все це був культурний, політичний і духовний центр нової християнізованої Русі. Ярослав Мудрий перший із руських князів у 1051 році призначив на посаду митро­полита Іларіона, русина за походженням, а не грека, як було рані­ше. Це означало те, що Ярослав розмірковував про незалежність та автокефальність руської церкви. Про це говорять і нині. Офі­ційний розкол християнства на православ'я і католицизм стався на Вселенському Соборі 1054 року. Ярослав призначив Іларіона митрополитом у 1051 році. Тобто він намагався зробити руську церкву незалежною, а незалежність церкви у добу Середньовіччя завжди передбачала незалежність держави, оскільки за тих часів церква і держава були між собою тісно пов'язані.

Також, говорячи про мотиви вибору постаті Ярослава Муд­рого, слід наголосити, що суттєвою мірою повинна бути пере­осмислена сучасна гуманітарна політика України. Нині головні акценти, основуючись на історичному матеріалі, робляться саме на добу Гетьманщини. Але ж відомо, що більшість українських гетьманів висували ідею автономного статусу України під про­текторатом іншої держави (Росії, Польщі, Туреччини тощо). На­томість, очевидно, треба трохи змістити акценти і зробити кілька важливих наголосів саме на добу українського Середньовіччя, часи існування Києворуської держави, що була однією з най­більших і найвпливовіших у тогочасній Європі. Та держава чітко окреслювала для себе саме ідею незалежності.

Вибір цієї постаті — це вже безпосередній поштовх до того, щоб наші сучасні політики брали приклад із діяльності цього правителя. Ярослав, прийшовши на великий київський престол, перше, що зробив,— ліквідував будь-які усобиці на Русі. Доба Середньовіччя передбачала свої методи і заходи до утверджен­ня миру. Але для сучасних політиків визначальною, очевидно, має стати ідея Ярослава Мудрого про ліквідацію усобиць. Адже могутня Київська Русь загинула в результаті усобиць князів, які постійно ділили владу між собою, а великий київський князь завжди намагався підпорядкувати собі удільні князів­ства. Водночас для середньовічної Європи Ярослав Мудрий був надзвичайно демократичною і гуманістичною особистістю. Жодна його дія не була такою, що не підкріплювалася зако­ном. Ярослав Мудрий утвердив у «Правді Руській» законодавчу норму про те, що київський князь несе таку ж саму відпові­дальність перед законом, як і всі інші люди. Тобто, якщо князь порушував закон, він повинен був звітувати перед боярським віче, що мало право позбавити його княжого престолу. Князь не був поза законом. Це також дуже важливий момент для наших високопосадовців.

Ярослав Мудрий надзвичайно великого значення надавав роз­витку культури, церкви, вважаючи їх визначальними підвалина­ми державності. Без духовності жодна держава не може існувати. І тому гуманітарна політика повинна бути складовою державної ідеології.

Князь заклав основи української державності. На його плечах постала духовна держава Тараса Шевченка. Ярослав Мудрий для українського народу — не просто історична постать. Він — образ - архетип, батько і лідер нації, втілення та символ Української держави.

(За О. Сліпушко)