15. Дати характеристику математичної основи карти

Математична основа карти – це сукупність елементів карти для визначення математичного зв’язку між картою і земною поверхнею, яка відображається.

До математичних елементів відносять систему розграфлення, масштаб, картографічну проекцію, координатну сітку. Ці елементи застосовують при утворенні землевпорядної карти району.

Масштаб - визначає міру зменшення довжин і площ. Це відношення натуральної величини об'єкта до величини його зображення.

Масштаби на картах і планах можуть бути представлені чисельно або графічно.

Чисельний масштаб записують у вигляді дробу, в чисельнику якого стоїть одиниця, а в знаменнику - ступінь зменшення проекції.

Графічні масштаби підрозділяються на лінійні і поперечні. Лінійний масштаб - це графічний масштаб у вигляді масштабної лінійки, розділеної на рівні частини. Поперечний масштаб застосовують для більш точних вимірів довжин ліній на планах.

Картографічна проекція визначає перехід від поверхні еліпсоїда до площини і правильно розподіляє виниклі спотворення.

Карти адміністративних районів складаються у рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гаусса-Крюгера. Карти України М 1:2500000 складаються у нормальній конічній рівно проміжній проекції Красовського або у нормальній конічній рівно проміжній за меридіанами проекції Каврайського.

Координатна сітка є основним елементом будь-якої карти. Розрізняють картографічну сітку і кілометрову координатну сітку. Картографічну зображають меридіанами і паралелями, а кілометрову – проводять через визначене число кілометрів.

Координатні сітки служать основою для побудови картографічного зображення, вони є орієнтовними лініями і тому дозоляють виробляти на карті рівні карто метричні вимірювання.

16. Як показується гідрографія на топографічних картах

Елементами гідрографії являються: моря, ріки, їх притоки, озера, ставки, канали, канави, водосховища, колодязі та інші.

Основою більшості гідрографічних об’єктів слугує простий умовний знак — лінія синього кольору (берегова лінія) і фонове забарвлення блакитного кольору (водні простори).

Річки — найпоширеніший елемент гідрографічної мережі .

На топографічних картах річки, канали, струмки з постійним водотоком показують суцільною тонкою лінією, а невеликі річки і струмки, які пересихають — переривчастою лінією.

Грунт дна характеризується такими скороченнями: К — кам’янистий ;Т — твердий; П — піщаний; В — в’язкий глеюватий (в’язкий піщаний).

Ріки на карті у залежності від ширини показують в одну лінію з поступовим потовщенням від витоку до гирла і у дві лінії ( без потовщення) . Напрям течії ріки показується стрілкою. Якщо швидкість течії 0,1 м/с і більше, то у розриві стрілки показується її величина. При течії менше 0,1 м/с швидкість не підписується. Ширина і глибина показується у вигляді дробу у місцях проміру( чисельник-ширина ріки, знаменник-її глибина).

Озера і штучні водоймища характеризуються на картах за розміром, характером берегової лінії (постійна, пересихаюча, пропадаюча), характером води (прісна, солона, гірко-солона).

Для каналів, канав, водопроводів показується їх стан (дійсні, сухі, наземні, підземні і т.д.), їх призначення (транспортні, меліоративні), їх ширина.

На топографічних картах, які складають на засушливі та безводні райони, відображають, як правило, всі колодязі й джерела води. Біля позначки колодязів, які не мають власних назв, надають підпис «К» або «арт.к».

На картах, які складають на райони, добре забезпечені водою, позначають тільки ті колодязі та джерела води, які розташовані поза населеними пунктами, а також якщо вони слугують орієнтирами (розташовані на підвищених місцях і віддалені від інших джерел води).