Фінансові органи місцевих рад

Фінансові органи місцевих державних адміністрацій

Рис. 7.1. Система управління фінансових органів в Україні

Система місцевих фінансових органів представлена на рис. 7.1.

У Бюджетному кодексі України (ст. 2) визначено, що місцевий фінансовий орган – це установа, яка відповідно до законодавства України здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, з контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету.

Всі фінансові органи, які належать до системи Міністерства фінансів України і функціонують у складі місцевих державних адміністрацій, залежно від обсягу повноважень і рівня підпорядкованості, поділяються на дві підгрупи:

1) фінансові органи регіонального рівня – головні фінансові управління обласних і Київської міської державної адміністрації та фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації;

2) фінансові органи субрегіонального рівня – фінансові управління районних (адміністративних районів і в районах м. Києва) державних адміністрацій та фінансові відділи районних у м. Севастополі державних адміністрацій.

Фінансові органи місцевого самоврядування відповідно до ст. 11 Закону «Про місцеве самоврядування» утворюються за рішеннями місцевих рад. Сучасна вітчизняна практика передбачає функціонування таких органів виключно у містах обласного та республіканського (АРК) значення. В селах, селищах і містах районного значення повноваження, які чинним законодавством віднесені до компетенції місцевих фінансових органів, здійснюються виконавчими комітетами рад.

В системі місцевого самоврядування України практика створення фінансових органів місцевих рад мало поширена, про що свідчать офіційні дані. Так, станом на 1 вересні 2005 р. в нашій країні функціонувало 12 112 місцевих рад, з них 176 міських рад міст обласного та республіканського значення. Дана інформація стверджує, що власних фінансових органів в Україні не мають більш ніж 98 % місцевих рад [21].

Фінансові органи місцевого самоврядування є підконтрольними і підзвітними відповідним радам. Особливість функціонування цих органів полягає в тому, що поряд із забезпеченням реалізації загальнодержавної бюджетної політики на відповідній території пріоритетним напрямом їх роботи є виконання завдань у рамках місцевої бюджетної політики, схваленою місцевою радою. У своїй діяльності вони тісно взаємодіють із громадськістю, намагаючись якомога повніше врахувати основні потреби місцевого населення, орієнтуючись на їхні пріоритети. Фінансові органи місцевого самоврядування, як і місцеві ради в цілому, безпосередньо зацікавлені в тому, щоб результати їхньої роботи були схвалені територіальною громадою.

В сучасних умовах забезпечити функціонування фінансових органів територіальних громад дуже складно і причиною є недостатність ресурсів. Більшість із понад 12 тис. місцевих бюджетів в Україні не володіють достатніми ресурсами для задоволення найважливіших соціальних потреб населення. Останнім часом розглядається питання проведення реформи адміністративно-територіального устрою, яка повинна забезпечити створення власних фінансових органів територіальних громад, що сприятиме зміцненню місцевого самоврядування в Україні.

Місцевий фінансовий орган виконує такі основні завдання:

- забезпечує реалізацію на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці загальнодержавної та місцевої бюджетної політики;

- здійснює бюджетне планування і прогнозування;

- складає і подає на розгляд місцевої державної адміністрації або виконавчому органу місцевої ради розрахунки до проекту місцевого бюджету;

- здійснює загальну організацію та управління виконанням місцевого бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу на місцевому рівні з питань виконання бюджету;

- формує пропозиції щодо фінансового забезпечення заходів соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

- розробляє рекомендації щодо вдосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат.

З метою реалізації покладених завдань місцевий фінансовий орган виконує такі функції:

- веде реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів;

- розробляє і доводить до головних розпорядників коштів місцевого бюджету інструкції з підготовки бюджетних запитів, визначає терміни їх подання;

- проводить аналіз бюджетних запитів на предмет їх відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів, а також приймає рішення про включення бюджетних запитів до проекту місцевого бюджету;

- бере участь у складанні балансу фінансових ресурсів, аналізує соціально-економічні показники розвитку території та враховує їх під час складання проекту місцевого бюджету;

- складає проект місцевого бюджету та подає його на розгляд виконавчого органу місцевої ради;

- складає та затверджує розпис місцевого бюджету, контролює відповідність його встановленим бюджетним призначенням;

- проводить моніторинг змін, що вносяться до місцевого бюджету;

- забезпечує надходження доходів до місцевого бюджету та вживає заходів щодо їх ефективного витрачання;

- готує і подає відповідній місцевій раді офіційні висновки про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету з метою внесення змін до рішення про місцевий бюджет;

- здійснює у межах своєї компетенції контроль за дотриманням бюджетного законодавства;

- бере участь у проведенні розрахунків за міжбюджетними трансфертами;

- вивчає разом з установами НБУ питання грошового обігу на відповідній території та приймає участь у складанні балансів грошових доходів і витрат населення;

- аналізує діяльність фінансових управлінь і відділів нижчого рівня та формує пропозиції щодо їх вдосконалення;

- забезпечує захист фінансових інтересів держави та територіальних громад та інші.

Місцеві фінансові органи у процесі реалізації завдань, віднесених до їх компетенції, активно взаємодіють з органами місцевого самоврядування та виконавчої влади, територіальними органами Державної податкової служби, Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, підприємствами та установами. Рівень організації такої взаємодії великою мірою визначає загальні результати діяльності місцевих фінансових органів. Особливо впливає на ефективність бюджетного процесу на локальному рівні, що, в свою чергу, впливає на загальний стан виконання місцевого бюджету.

Безпосередню участь у використанні коштів місцевого бюджету з метою здійснення передбачених ним програм і заходів беруть розпо­рядники та одержувачі бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів

це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бю- джетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань і здійснення видатків з бюджету

Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав роз­порядників бюджетних коштів поділяють на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня.

Головні розпорядники коштів місцевого бюджету - бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень безпосередньо рішенням про місцевий бюджет. Ними можуть бути:

• за бюджетними призначеннями АРК: уповноважені юридичні особи, що забезпечують діяльність Верховної Ради АРК (мі­ністерства і т. д.);

• за бюджетними призначеннями інших місцевих бюджетів: ке­рівники місцевих державних адміністрацій, керівники головних управлінь, управлінь, відділів місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів рад. Повноваження головних розпорядників бюджетних коштів:

• розробляють план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій;

• розробляють проект кошторису і бюджетні запити;

• отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження рішенням про місцевий бюджет;

• доводять до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів відомості про обсяги асиг­нувань, забезпечують управління бюджетними асигнуваннями;

• затверджують кошториси розпорядників коштів нижчого рівня;

• здійснюють внутрішній контроль за повнотою надходжень, отри­маних розпорядниками коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

• одержують звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізують витрачання ними бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня - це розпорядники, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному вищому розпоряд­нику. Вони поділяються на розпорядників другого та третього ступенів.

Розпорядниками коштів другого ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені отримувати асигнування, брати зобов'язання та здійснювати виплати з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і розподіляти кошти для переказу розпорядникам тре­тього ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Розпорядниками коштів третього ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені отримувати асигнування, брати зобов'язання та здійснювати виплати з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і розподіляти кошти безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Одержувачі коштів місцевого бюджету - це фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з місцевого бюджету з метою фінансової підтримки але в рамках ви­конання передбачених бюджетом програм виключно через розпоряд­ників бюджетних коштів. Кожен одержувач витрачає бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів, затвердженого розпорядником коштів, якому він підпорядковується.