31

1. Проведення маркетингово дослідження ринку мінеральної води України (та світу); вивчення впливу законодавчих актів регулювання ринку даної продукції в Україні.

На початку XVII ст. в Європі виникла традиція їздити «на води» з метою покращення здоров'я. Так, європейським водолікуванням в ті часи вважалося бельгійське місто Спа, з давніх часів відоме своїми мінеральними джерелами. Надалі воно стало батьківщиною такого простого і водночас складного товару, як брендова питна вода [19, с.62].

В кінці XIX ст. німецька компанія «Зельцер» вперше почала випускати газовану мінеральну воду. Це був перший прорив на широкий споживчий ринок Європи.

Варто наголосити, що в Німеччині до сих пір будь-яку газовану воду інколи називають «зельтерською». В кінці ХХ ст. споживання мінеральної води в світі різко зросло, і особливо в США (близько 10-25% на рік). Цьому явищу сприяло кілька чинників. З одного боку, в результаті забруднення навколишнього середовища в промислово розвинених країнах, водойми неминуче виявилися отруєними відходами. З іншого боку, зростання рівня життя і культури споживання, зробили людей більш «розбірливими» у всьому, що стосується продуктів харчування. Багато людей у всьому світі стали надавати особливого значення здоровому способу життя, турботі про свій організм.

У 80-ті роки ХХ ст. мінеральна вода відомих марок продавалася в ресторанах нарівні з іншими безалкогольними напоями і за такою ж, а то і за вищою ціною. Ця цінова сегментація виникла штучно, завдяки тому, що цей продукт почав асоціюватися переважно із способом життя «яппі» - молодих забезпечених професіоналів [19, с.73].

На початку 90-х років ХХ ст. в США та західній Європі настав економічний спад. Стара маркетингова стратегія світових постачальників припинила своє існування, і обсяги продажів мінеральної води впали приблизно в тих же співвідношеннях, що і попит на автомобілі, дорогі вина та інші продукти, які можна віднести до предметів розкоші. Це змусило постачальників мінеральної води в країнах Заходу репозиціонувати її як масовий продукт, і цій політиці вони залишаються вірні до цього дня.

Глобальний ринок мінеральної води є одним з найбільших сегментів ринку напоїв і має одні з найвищих потенціалів зростання у світі в найближчі роки [18, с.2].

Глобальний ринок мінеральної води у світі є одним з найбільших сегментів ринку напоїв і становить близько 130 млрд. літрів.

Необхідно наголосити, що експерти прогнозують подальше зростання сегмента тихих мінеральних вод на рівні 7-10% на рік, що перевищує швидкість росту сегмента газованої води. Найбільш високим потенціалом зростання мінеральної води характеризуються Північна і Південна Америка. При цьому зростання споживання мінеральної води в Україні буде перевищувати середньоєвропейські показники в найближчі кілька років.

Динаміку зміни обсягу світового ринку мінеральної води можна дослідити за допомогою рис.1.1.

Рис.1.1 Обсяг світового ринку мінеральної води, млрд.л.

Зазначимо, що основний тренд споживачів спрямований на підтримку збалансованого харчування, здоров'я і правильного способу життя. У такій ситуації сегмент мінеральної води є виграшним, оскільки саме мінеральна і питна вода без газу є базою збалансованого харчування, підкреслюючи його здорову основу.

Можна з упевненістю стверджувати, що якщо говорити про мінеральну воду в цілому (як газована мінеральна вода, так і не газована вода), то глобальний ринок мінеральних вод, залишиться одним з найбільших сегментів напоїв. 

Згідно з прогнозами експертів, незважаючи на те, що середньорічне зростання ринку трохи сповільниться в порівнянні з попереднім періодом, в середньому річне збільшення ринку мінеральної води становитиме близько 5,9% на рік.

Це дозволить зрости сегменту мінеральних вод до приблизно 178 мільярда літрів в 2016 році. Якщо подібні темпи зростання ринку мінеральної води збережуться й надалі, то обсяг споживання мінеральної води може досягти 200 мільярдів літрів до 2019-2020 років. При цьому варто зазначити, що основним драйвером зростання ринку мінеральної води протягом всього цього періоду буде залишатися негазована питна вода.

Газована мінеральна вода буде зростати більш стриманими стабільними темпами на рівні - 1,8% на рік. Основними факторами зростання впродовж всього періоду залишатимуться прагнення людей до здорового способу життя, збалансованого і чистого харчування. 

Необхідно зазначити, що цікавим є підхід до стандартизації та категоризації води в різних регіонах земної кулі. Так, наприклад, американська класифікація мінеральних вод набагато ширша класифікації мінеральних вод в Європейському Союзі. В ЄС вода поділяється на мінеральну воду і джерельну воду [20, с.32].

 У Сполучених Штатах вода класифікується як артезіанська, оброблена фтором, мінеральна, очищена, газована / шипуча (ігриста), джерельна вода і стерилізована вода.

Найбільш розвинений ринок мінеральної води в Північній Америці, де його обсяг в 2010 році склав 35 мільярдів літрів. Другий за розміром ринок мінеральної води в світі - Західна Європа з обсягом 26 мільярдів літрів у 2010 році. Ринок води Південно-Східної Азії становить 15 мільярдів літрів, який найближчим часом має обігнати Китай з обсягом споживання 14млрд. літрів на рік. Найбільший потенціал зростання бутильованої води з точки зору споживання на душу населення знаходиться в країнах Східної Європи, Росії, Близького Сходу, хоча на даний момент найбільший середньорічний приріст ринку води показує Китай, Південно-Східна Азія та Південна Америка (рис.1.2).

Рис.1.2. Середньорічна регіональна структура світового споживання мінеральної води (2000-2010 рр.)

Якщо говорити про типи упаковки мінеральної води, то ПЕТ-пляшка є домінуючим головним типом упаковки по всьому світу. Частка ПЕТ-пляшки в загальному обсязі виробленої продукції становить близько 95%, лише 2-3% від загального обсягу ринку має скло, решта частка ділиться між банкою, картоном, HDPE пляшками, пластиковими пакетами і т.д. Частка скла в світовому масштабі постійно скорочується протягом останніх років.

При цьому 99% усіх випущених ПЕТ-пляшок для питної та мінеральної води поки є незворотньою тарою. Практика повернення пляшок питної води поки присутня тільки в Німеччині. Можна припустити, що даний екологічний тренд буде надалі поширюватися в інших країнах. Зворотні ПЕТ-пляшки можуть стати дуже цікавим напрямком розвитку продукту в сегменті мінеральних вод.

Динаміку зміни частки типів упаковки у загальному обсязі світового виробництва мінеральної води можна дослідити за допомогою рис.1.3.

Рис.1.3. Частка типів упаковки у загальному обсязі світового виробництва мінеральної води

З точки зору розміру застосовуваної ПЕТ-пляшки, основним фактором зростання в швидкозростаючих регіонах є порційні пляшки об'ємом до 1 літру. Основне зростання споживання води знаходиться в обсязі 0,33 - 0,5 літра. Незважаючи на те, що більшою мірою зростає порційна пляшка питної води, основний обсяг виробництва, так званий сімейний формат, на даний момент поки в 1,5 літрових пляшках. Даний сегмент сімейного споживання мінеральної та питної води становить близько 60% всієї виробленої води в ПЕТ-пляшках.

Незважаючи на національну культуру споживання, українці переходять до західного стилю життя, вносять зміни в раціон харчування: збільшується споживання збагачених продуктів, охолоджених і заморожених напівфабрикатів і вже приготовлених страв. Ці кількісні і якісні зміни призводять до залучення досвіду іноземних технологій виробництва продуктів харчування й використання високотехнологічних інгредієнтів.

На ринку технологій безалкогольних напої нову глобальну тенденцію підходу до напоїв можна визначити таким шляхом [27, с.19]:

- здоров'я;

- зручність;

- насолода.

Цього й очікує від споживання сучасний покупець.

В 2010 році українська безалкогольна промисловість виробила 1241 млн. літрів безалкогольних напоїв. При цьому розвиток ринку склав 8 %. За перше півріччя 2011 року обсяги виробництва безалкогольних напоїв склав 628,14 млн літрів (у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року розвиток можна оцінювати приблизно у 0,6 %).

За останні кілька років вітчизняним виробникам вдалося значно потіснити виробників іноземних брендів і імпортерів (див.рис.1.4.). Так, якщо кілька років тому компанія «Кока-Кола Беверіджиз Україна» значно перевищувала обсяги виробництва інших виробників (в 2008 році її частина на ринку безалкогольних напоїв становила 25 %), то в 2010 році ця ситуація змінилася: загальна частина всіх імпортних брендів склала менше 17 %. У той же час ринок напоїв за 5 років зріс майже вдвічі.

Рис.1.4. Частина ринку більших виробників безалкогольних напоїв, 2011 рік

Основний обсяг виробництва безалкогольних напоїв забезпечують 15 провідних підприємств. В 2009 році лідери ринку займали 68,1 % ринку, уже в 2010 році вони займають майже 80 %. Це пояснюється тим, що усе більше покупців віддають перевагу безалкогольним напоям видатних марок.

У першому півріччі 2011 року безалкогольні напої виробляли 236 українських підприємств, в 2010 році - 252, в 2009 році - 311. Зменшення кількості підприємств під час росту обсягів виробництва відображає високу конкуренцію на ринку, яку не витримують маленькі виробництва. Також на ринку відбувається процес концентрації виробництва між 5-6 лідерами ринку.

В 2010 році відбувся перерозподіл сил між головними виробниками. Деякі підприємства не витримали натиску конкурентів, інші припустилися помилок у своїх організаціях, наприклад, неналагоджена маркетингова система.

В свою чергу, варто наголосити, що лідером ринку безалкогольних напоїв є компанія «Кока-Кола Беверіджиз Україна» (місто Київ). Однак у компанії протягом останніх років прослідковується тенденція зменшення ринкової частини. Сьогодні компанія виробляє більш 15 млн.декалітрів (дал) безалкогольних напоїв за винятком мінеральної води), однак її частина в 2010 році склала приблизно 14 %.

Українські виробник-компанія «СЕСА» і ТОВ «Аква» уже майже наздогнали по своїх обсягах лідера українського ринку.

ТОВ «СЕСА» (Харківська область) працює на ринку безалкогольних напоїв уже сьомий рік і має сильні позиції в східному регіоні країни. В 2010 році «СЕСА» збільшила випуск продукції на 42,45 % у порівнянні з 2009 роком, при цьому частина компанії в загально галузевому випуску виросла з 7,8 % в 2009 році до 10,7 %. В 2008 році головні сили компанія спрямувала на створення інноваційних продуктів і вивчення нових можливостей ринку збуту.

Наприкінці 2011 року ситуація серед основних виробників ринку безалкогольних напоїв значно змінилася. У середині квітня «Аква» використовувала нове виробництво з виготовлення безалкогольних напоїв і доочищеної води, чим одержала чималу частину ринку у своїх конкурентів. Деякі інші великі компанії дещо зменшили свої позиції. Наприклад, на 0,6% зменшив виробництво напоїв завод «Оболонь» (місто Київ). В 2010 році ЗАТ «Новомосковський завод Мінеральних вод» (Дніпропетровська область) зменшив обсяги майже на 12 %.

Сьогодні підприємства концентруються на поліпшенні якості товару, побудові збутових організацій, випуску продукції різних цінових сегментів і категорій, популяризації торговельних марок [29, с.14].

Лідерами смако-ароматизованої групи є смаки «кола» і цитрусові: лимон, лайм, апельсин. Усе більшу популярність здобувають смаки-мікси: «Тропік», «Мультіфрут» і т.д.

В 2010 році лідерами продажу були традиційний солодкі зі смаком апельсину, лимону й тропічних фруктів. На їхню частину довелося приблизно 35-40 % продажів (див.рис.1.5).

Також спостерігається зростання попиту на соковмісні й вітамінні напої. В 2010 році виробники активно продавали напої із складом мікроелементів, наприклад, кальцію.

Рис.1.5. Структура продажів безалкогольної газованої води, 2010 рік

В асортиментах кожного великого виробника обов'язково є кола-вмістовний напій. Незважаючи на зростаючу зацікавленість споживачів до напоїв на травах і соках, ще кілька років виробники будуть продовжувати випуск кола-вмістовні напої.

Українські виробники розширюють асортименти дієтичними версіями своїх популярних напоїв, наприклад, «Росинка» випустила напої «Лимон-Light» і «Апельсин-Light». ТОВ «Аква» наприкінці 2010 року випустив серію низькокалорійних напоїв «Джага», продажу яких уже в перші місяці становили приблизно 3 млн. літрів щомісяця.

З кожним роком росте культура споживання безалкогольних напоїв. Споживачі купують безалкогольні напої не тільки для втамування спраги, а й для того, щоб наповнити свій організм корисними речовинами й підсилити його захисні функції.

У вітчизняних виробників є можливості для створення, просування нових продуктів, але невисокі доходи населення обмежують асортименти компаній. Більші компанії намагаються формувати попит за допомогою просування споживачеві ідеї напоїв нового покоління [30, с.22].

У липні 2010 року напої на екстрактах трав випустила київська фірма «Еколайн», які популярні серед споживачів. Розроблюючи асортименти продукції, фахівці «Еколайн» перейшли до розробки лінії напоїв для людей, хворих на сахарний діабет. Напої з екстрактами трав і додаванням вітамінів також випускають компанія «СЕСА» (ТМ «Сузір'я»), ТОВ «Домотехніка Норд» (ТМ Aqua Dom напій «Бальзам»), компанія «Аква» (ТМ «Бон Буассон») і ін.

Тенденції розвитку запитів споживачів щодо якості напоїв зрозуміла, тому що все більший попит здобувають високоякісні солодкі води видатних торговельних марок.

В свою чергу, у країнах ЄС приріст ринку питної фасованої води в останньому десятилітті щорічно ставить 8 % на півночі й 14 % на півдні Європи. Також дуже популярна негазована вода, що представляє 75 % ринку. Слабко газована на всіх ринках присутня в невеликих кількостях.

Підприємства контролюють майже половину вітчизняного ринку мінеральної води, фізична ємність якого оцінюється приблизно в 100 млн. дал на рік, а в грошовому еквіваленті - 1 млрд. грн. (див. табл. 1.1).

 Таблиця 1.1

Найбільші виробники мінеральної води в Україні в 2011 році

Компанія	Головна торговельна марка	Обсяги виробництва, млн дал	Частина ринку, %
Миргородський завод мінеральних вод	Миргородська, Сорочинська	9,7	11,2
«Кола-Кола Беверіджиз країна»	БонАква	5,2	5,98
Моршинський завод мінеральних вод «Оскар»	Моршинська	5,11	5,88
ЗАТ «Оболонь»	Оболонська	5,11	5,88
ТОВ «Трускавецький завод мінеральних вод»	Трускавецька	2,1	2,3
ЗАТ «АкваЕко»	Трускавецька, Чистий ключ	1,7	1,96
ТОВ «Аква»	Бон Буассон	5,65	6,49
Інші		46,53	60,31
Разом		87	100

Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на активний розвиток виробництва, масовий споживач віддає перевагу мінеральній воді свого регіону. Відповідно, на Сході переважають марки: «Золотий колодязь», «721»; на Півдні - «Куяльник»; у Центрі - «Знаменівська». У Київ прагнуть потрапити практично все більші виробники вод такі як: ЗАТ «Оболонь» і ККЗ «Росинка», а також «Миргородський ЗМВ», «Акваеко». Тому київський ринок вважається найпривабливішим для виробників, але проте й найжорстокішим у конкурентних умовах.

Мінеральні води за походженням поділяють на такі групи:

інфільтраційні – ті, які утворилися внаслідок проникнення в гірські породи атмосферних і поверхневих вод;

седиментаційні – ті, які утворилися внаслідок перетворення морської води;

магматичні – ті, що виникли за рахунок конденсації магматичних парів і газів;

змішані – утворені шляхом змішування вод різного походження.

Ці групи вод відрізняються мінералізацією, різним катіонним, аніонним складом і газовими компонентами.

Мінералізація вод та вплив деяких хімічних елементів на здоров’я людини

Важливою характеристикою мінеральних вод є їхня мінералізація, яка визначається сумарним вмістом розчинених у воді сполук (в г/дм³). Згідно з українським стандартом ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови», залежно від мінералізації, наявності специфічних біологічно активних компонентів  та застосування, мінеральні води поділяють на природні столові, лікувально-столові і лікувально-столові змішаного типу.

В природних водах виявлені майже всі елементи періодичної системи Д.І. Менделєєва. Вони містяться у воді в різних неорганічних формах: іонах, молекулах, колоїдах і комплексних сполуках. Найбільше значення у формуванні хімічного складу мінеральних вод належить макрокомпонентам. Вони присутні у більшості вод у формі гідратованих простих і складних іонів Na⁺, Ca²⁺, Mg²⁺, Cl^-, SO₄^2-, HCO₃^-, CO₃^2-, а також у формі іонних і молекулярних асоциатів. Між мінералізацією води і її хімічним складом існує такий зв'язок: у воді невисокої мінералізації переважають іони HCO₃^- і Ca²⁺, а у воді високої мінералізації Cl^-, Na⁺ і Ca²⁺; іони Mg²⁺ і SO₄^2- більш характерні для води, яка займає проміжне за мінералізацією положення між невисокою і високою мінералізацією.

Одним з найбільш поширених аніонів мінеральних вод є хлорид-іони. Вони присутні майже у всіх водах, але найбільша їх концентрація у водах з мінералізацією понад 5 г/дм³. Cl ^- надає воді солоного смаку. Цей аніон стимулює секреторну діяльність шлунку, особливо у поєднанні з HCO₃^-- іонами.

SO₄^2- -іони поширені у водах з мінералізацією до 5-6 г/дм³ і майже відсутні у водах з високою мінералізацією. Надають воді гіркого смаку. Збільшують утворення жовчі печінковими клітинами і підсилюють моторно-рухову функцію жовчовивідних шляхів.

HCO₃^- -іони поширені у водах з невисокою і середньою мінералізацією є дуже важливими для нормального протікання внутріклітинних процесів, а також регулюють процеси дихання і травлення.

Не зважаючи на те, що калій розповсюджений в природі так само широко, як і  натрій, він присутній у водах у значно менших кількостях. К⁺підвищує гідрофільність протоплазми  і забезпечує тим самим добрі умови для протікання біохімічних процесів всередині клітини.

Ca²⁺-іон є переважаючим катіоном маломінералізованих вод і розсолів. Недостатня кількість кальцію в організмі призводить до незгортання крові. Найбільш важливий вплив кальцій справляє на загальний фізико-хімічний склад протоплазми. Середньодобова потреба організму у кальції становить 130 мг.

Mg²⁺-іон забезпечує електрохімічні і обмінні процеси в клітині. Діючи на слизову дванадцятипалої кишки, магній викликає жовчогінну дію. В організмі накопичується в печінці, кістках і м’язах. В м’язах бере участь в активуванні процесів анаеробного обміну вуглеводів.

Поширені в земній корі залізо, алюміній і кремній, зазвичай присутні у мінеральній воді у невеликих кількостях.

Залізо у поєднанні зі специфічними білками утворює основу ферментних систем, які беруть участь у окисно-відновних процесах. Також воно необхідне для росту організму, переносу оксисену, утворення гемоглобіну і є основним каталізатором дихальних процесів.

Алюміній  присутній в нуклеїнових кислотах, які передають спадкову інформацію і беруть участь у синтезі білка.

Кремній виконує опорну функцію. В організмі людини кремній міститься у великих кількостях у волоссі і кришталиках очей. Природні води, які містять понад 50 мг/дм³ ортокремнієвоїкислоти,використовують для лікування шкірних захворювань і травм.

Йод і бром – життєво необхідні елементи. Йод концентрується в щитовидній залозі і входить до складу гормону тироксину, що нею виробляється. Цей гормон регулює рівень білкового, вуглеводногоі жирового обміну, впливає на  діяльність центральної нервової системи та інших життєво важливих органів. Йодні мінеральні води призначають для лікування тиреотоксикозів. Добова потреба йоду складає 100 мкг.

Солі брому нормалізують роботу щитовидної залози, активують діяльність гіпофізу і регулюють нервову систему.

Фтор є необхідним для нормального росту зубів. Недостатня кількість фтору в організмі викликає карієс, знижує стійкість емалі до дії кислот. Надлишок фтору в організмі викликає токсикози зубів, кісток і всього організму.

Бор сприяє відкладанню жиру, тому борні води не рекомендовані людям, які мають схильність до ожиріння. Борати пригнічують окислення деяких біологічно важливих речовин (ферментів, вітамінів, гормонів).Щоденна потреба бору у людини складає 10-20 мг.

Арсенійвдозах, які необхідні організму, належить до життєво важливих елементів. Він приймає участь у синтезі гемоглобіну, хоча не входить до його складу, а також в процесах окислення та нуклеїнового обміну. Лікарі рекомендують води з вмістом арсенію для лікування захворювань органів кровотворення і анемій різного походження.

Такі елементи, як Li, Be, Rb, Sr, Ti, V, Cr, Mo, Mn, Co, Ni, Cu, Zn, Sn, Se,  містяться у воді у мікро- і ультрамікрокількостях  і мають життєво важливу функцію.

Зарахування підземних вод до категорії мінеральних здійснюється відповідно до ДСТУ 878-93 "Води мінеральні питні. Технічні умови" або ГСТУ 42.10-02-96 "Води мінеральні лікувальні. Технічні умови" на підставі довідки про кондиції. Це довідка обґрунтована бальнеологічним висновком установи, спеціально уповноваженої для цього Міністерством охорони здоров’я України: у ній зазначаються кондиційні показники якості мінеральних вод, напрями і способи застосування, висновок щодо можливості їх промислового розливу. (З 1 січня 2007 року має набути чинності новий стандарт ДСТУ 878 „Води мінеральні природні фасовані. Загальні технічні умови”).

Під час проведення геологорозвідувальних робіт якість природних столових, лікувально-столових, лікувальних мінеральних вод  повинна бути вивчена відповідно до вимог ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні», а лікувальних мінеральних вод, які використовуються у курортній практиці, - відповідно до галузевого стандарту Міністерства охорони здоров’я України ДСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні» і підтверджена вимогами до кондицій, що розробляються для кожного родовища мінеральних вод. Проби води і газу (вільного та розчиненого) слід відбирати з усіх свердловин під час проведення будь-якого виду відкачок (випусків), а також із джерел і поверхневих водотоків в зоні впливу водозабору. Кількість, обсяги проб води й газу, частота їх відбирання, види аналізів, а також перелік компонентів і показників, що підлягають визначенню, установлюються залежно від гідрогеологічних і гідрохімічних умов родовища, типу і цільового призначення мінеральних вод. Рівень вивченості мінеральних вод повинен забезпечити кількісну характеристику насамперед тих показників і властивостей, які визначають лікувальну цінність мінеральних вод. З цією метою проводяться повні хімічні аналізи проб води і газу, спектральні, радіохімічні аналізи та визначення специфічних для даного родовища мінеральних вод і біологічно активних компонентів. Виконується також їх бальнеологічна оцінка, а токсичні елементи і бактеріологічні показники визначаються як у питних мінеральних водах, так і в мінеральних водах, призначених для зовнішнього використання. Під час проведення геологорозвідувальних робіт на мінеральні води належить також одержати дані, які характеризують санітарні умови площі, у межах якої формуються експлуатаційні запаси мінеральних вод. Санітарні обстеження проводять за участю представників місцевих органів санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб; обстеження включає візуальне виявлення всіх джерел і осередків можливого забруднення мінеральних вод. За потреби, під час проведення розвідувальних робіт слід здійснювати спеціальні дослідження з метою встановлення характеру, рівня та меж ореолів забруднення підземних (мінеральних вод).

Згідно із стандартом, мінеральні води за органолептичними показниками повинні відповідати таким вимогам:

- зовнішній вигляд – прозора рідина без побічних вкраплень, з незначним натуральним осадом мінеральних солей;

- колір – безбарвна рідина або рідина з відтінком від жовтуватого до зеленкуватого;

- смак і запах – характерні для комплексу розчинених у воді речовин.

Оцінюють органолептичні показники таким чином:

- прозорість і колір мінеральної води визначають візуально в чистій склянці, при денному світлі або люмінесцентному освітленні;

- для визначення запаху мінеральну воду закупорюють в пляшки, поміщають у бак з водою і витримують протягом однієї години при температурі 20-30 ⁰С. Визначення проводять одразу пісня наповнення водою дегустаційної склянки;

- для визначення смаку воду у закупорених пляшках поміщають у бак з водою і льодом і витримують протягом однієї години при температурі 12±1 ⁰С. Визначення проводять одразу після наповнення водою дегустаційної склянки.

Масова концентрація таких компонентів, як нітрати, нітрити, миш’як, свинець, цинк, селен, уран, кадмій, мідь, ванадій, ртуть, хром, стронцій, радій, фтор, феноли, і ще деяких інших органічних речовин визначається цим стандартом і не повинна бути більшою.

Також воду оцінюють за її мікробіологічними показниками.Загальне мікробне число (ЗМЧ), колонієутворючих одиниць (КУО) в 1 см³має бути не більше 100. Кількість бактерій групи кишкових паличок, котрі викликають дизентерію, (колі-індекс) в 1 дм³, не більше 3. А наявність синьогнійної палички (Pseudomonas aeroginosa), КУО в 1 дм³ взагалі не допускається, оскільки вона спричинює розпад тканин.

Мінеральні води підлягають обов’язковому каптуванню. Каптаж – це гідротехнічна водозабірна споруда, за допомогою якої досягається раціональний спосіб видобутку води на глибині, виведення її на поверхню землі з необхідним дебітом і напором із збереженням хімічного складу і фізичних властивостей і забезпеченням контролю за режимом витікання води. Розрізнять два основних способи підйому води на поверхню – самовилив і примусовий відбір. Самовилив можливий при статичному напорі води, який перевищує відмітку рівня Землі, і при перенасичені води розчиненими газами – СО₂ і ін. Примусовий відбір здійснюється за допомогою насосів, які вибирають з урахуванням хімічного складу відкачуваної води та необхідного дебіту.

В залежності від відстані воду транспортують по трубопроводи або перевозять в спеціально обладнаних автомобільних цистернах. Трубопроводи використовуються для транспортування мінеральних вод на відстань менше 50 км. Хоча за кордоном мінеральною вважається тільки вода, розлита в пляшки не більш як за 50 м від джерела. Для трубопроводів використовують різні марки нержавіючої сталі, чавун, скло і харчовий поліетилен низької густини. Для збереження цілісності зовнішньої оболонки трубопроводу його ретельно ізолюють від дії агресивних ґрунтових вод і блукаючих струмів.

При транспортуванні мінеральних вод автомобільними цистернами, які виготовлюються з різних марок нержавіючих сталей, емальованої сталі або алюмінію, їх заповнення мінеральною водою повинно проводитись в умовах, які запобігають дегазації вод. Очищення і дезинфекція проводиться не рідше 1 разу в місяць.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва створюють необхідний запас мінеральних вод, використовуючи для цього резервуари різних конструкцій і місткості залежно від потужності заводу. Зберігають воду в умовах, які забезпечують стабільність її хімічного складу і які виключають можливість бактеріального забруднення. Враховуючи регулюючу роль СО₂ в стабілізації хімічного складу води, зберігання всіх вуглекислих вод повинно здійснюватись у герметичних резервуарах під надлишковим тиском СО₂, котрий не перевищує 0,05 МПа. Невуглекислі води дозволяється зберігати у негерметичних, але обов’язково закритих резервуарах для запобігання бактеріальному забрудненню. При цьому використовують вертикальні і горизонтальні резервуари циліндричної форми, які встановлюються на поверхні землі або нижче поверхні в спеціальних заглибинах. Доцільно розташовувати резервуари нижче поверхні землі, оскільки таке розташування виключає різкі перепади температури води при її зберіганні. Очищення і дезинфекцію резервуарів слід проводити не рідше 1 разу в квартал, а після ремонту і при бактеріальному забрудненні – негайно.

Перед розливом мінеральна вода проходить такі стадії обробки: фільтрування, обеззаражування, охолодження і при необхідності карбонізацію.

Для фільтрування використовують напірні, пісочні, керамічні і інші фільтри. Важливим технологічним параметром при фільтруванні є швидкість фільтрування.

Бактеріальному забрудненню піддаються практично всі мінеральні води, однак частіше – води неглибокого залягання. Хоча, як стверджують експерти, при бездоганному санітарно-епідеміологічному стані джерела мінеральної води і устаткування, дотриманні усіх необхідних санітарно-епідеміологічних вимог у процесі розливу можливе запобігання мікробіологічному забрудненню. Бактеріальний стан мінеральної води визначається величиною колі-індекса, значення якого не повинно перевищувати 3.

Температура води зумовлюється тепловим режимом надр і глибинною циркуляцією. Враховуючи, що розчинність СО₂ у воді підвищується зі зниженням температури, всі мінеральні води, крім холодних (з t до 20°С), перед насиченням СО₂ охолоджують до температури 4..10°С.

Насичення СО₂ надає воді певну гаму смакових якостей, збільшує терміни зберігання мінеральних вод, оскільки пригнічує діяльність патогенної мікрофлори і деяких водних мікроорганізмів.