10. Президентські вибори 2010 р. Скасування конституційної реформи

Президентські вибори в Україні (1991, 1994, 1999, 2004 рр.)

Дата прове­дення

Брало участь у го­лосуванні

Кандидати

Результати 1 туру

Результати II ^туру

Обрано Президен­том

1 грудня 1991 р.

84 %

В. Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лук'яненко, В. Чорновіл, І. Юхновський, О. Ткаченко(зняв свою кандида­туру на користь Л. Кравчука), Л. Табурянський

Л. Кравчук набрав 61,59 % голосів ви­борців і вже у І турі здобув впевнену перемогу

Не проводився

Л. Кравчук

26 червня 1994 р. —

I тур;

9 липня 1994 р. —

II тур

70,37 % вибор­ців —

I тур; 66 % —

II тур

В. Бабич, Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Лановий,

0. Мороз,

1. Плющ,

П. Таланчук

Жоден із кандида­тів не набрав по­трібної кількості голосів для пере­моги. Л. Кравчук (37,68 %), Л. Кучма (31,25 %)

Л. Кучма (52,14 %); Л. Кравчук (45,06 %)

Л. Кучма

31 жовтня 1999 р. —

I тур;

14 листопа­да 1999 р. —

II тур

70 % ви­борців —

I тур; 68 % —

II тур

Л. Кучма, Є. Марчук, О. Мороз, В. Олійник, О. Ткаченко, П. Симоненко, Н. Вітренко, Ю. Костенко, Г. Удовенко

Жоден із канди­датів не набрав потрібної кіль­кості голосів для перемоги. Перше місце впевнено за­йняв діючий Пре­зидент Л. Кучма (36,49 %), П. Симоненко (22,24 %)

Л. Кучма (56,2 %); П. Симонен- ко (37,8 % )

Л. Кучма

31 жовтня 2004 р. —

I тур;

21 листопада 2004 р. —

II тур;

26 грудня 2004 р. — переголо- сування*

76 % ви­борців —

I тур; 78 % —

II тур; 76,8 % — переголо- сування

В. Ющенко, В. Янукович, О. Мороз, А. Кінах, П. Симоненко, Н. Вітренко, Д. Корчинський, О. Омельченко, О. Ржавський, Р. Козак та ін. Усього 24 кандидати

Жоден із кандида­тів не набрав по­трібної кількості голосів для пере­моги.

В. Ющенко (39,9 %), В. Янукович (39,26 %)

В. Ющенко (46,6 %), переголосуван- ня (51,99 %); В. Янукович (49,46 %), переголосуван- ня (44,2 %)

В. Ющенко

Вибори до Верховної Ради України (1994, 1998, 2002 рр.)

Рік

Виборча система

Партії і політичні блоки, які вибороли представництво у Верховній Раді України. Основні фракції парламенту

1994

Мажоритарна

27 березня 1994 р. відбулися вибори до Верховної Ради України. Було обрано 338 народних депутатів, половина з яких були членами політич­них партій. Найбільше місць отримала Комуністична партія України (КПУ) — 96 (до них слід додати ще 5 членів Компартії Криму). Соціаліс­тична партія України (СПУ) — 14, Селянська партія України (СелПУ) — 18, Народний Рух України (НРУ) — 20. Інші партії спромоглися провести у Верховну Раду від 1 до 9 своїх представників. Таким чином, вибори засвідчили домінування лівих сил. 18 травня 1994 р. Головою Верховної Ради було обрано О. Мороза. Новий парламент затвердив прем'єр-міні­стром В. Масола. Процес зміни політичної влади в Україні завершили пре­зидентські вибори, що відбулись у червні—липні 1994 р. У другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма. Його кандидатуру підтримали східні й південні регіони України та Крим. 9 липня новообраний Президент Украї­ни приніс присягу. Вибори 1994 р. засвідчили, що Україна стоїть на демо­кратичному шляху розвитку, що зміна влади в пострадянських державах може відбуватися мирним демократичним шляхом

1998

Змішана ви­борча система, за якою 50 % депутатів оби­раються за партійними списками, а 50 % — в мажоритар­них виборчих округах

За підсумками голосування в загальнодержавному багатомандатному окрузі 4%-й бар'єр подолали КПУ (24,65 %; 84 депутатські мандати), НРУ (9,4 %; 32), виборчий блок СПУ та СелПУ «За правду, за народ, за Україну!» (майже 8,6 %; 29), Партія Зелених України (5,4 %; 19), Народ­но-демократична партія (5 %; 17), Всеукраїнське об'єднання «Громада» (майже 4,7 %; 16), Прогресивна соціалістична партія України (4 %; 14), Соціал-демократична партія України (об'єднана) СДПУ(о) (4 %; 14) — за­галом вісім партій (блоків). Половину народних депутатів було обрано в одномандатних округах. Перевагу мали безпартійні, комуністи, народні демократи і представники руху. Ліві сили користувалися популярністю в Донецькій, Луганській та інших областях та в Криму; праві та право- центристські — у західних регіонах України. 12 травня 1998 р. Верховна Рада XIV скликання розпочала свою роботу. Після довгих дебатів Головою Верховної Ради було обрано представника блоку Соціалістичної і Селян­ської партії О. Ткаченко

2002

Змішана ви­борча система, за якою 50 % депутатів оби­раються за партійними списками, а 50 % — в мажоритар­них виборчих округах

За підсумками голосування в загальнодержавному багатомандатному окрузі з 30 виборчих блоків 4%-й бар'єр подолали: блок «Наша Украї­на» на чолі з В. Ющенком — 23,55 %, КПУ — 20,01 %, Блок «За єдину Україну!» (В. Литвин) — 11,79 %, Блок Ю. Тимошенко (БЮТ) — 7,25 %, СПУ — 6,87 %, СДПУ (о) — 6,27 %. На початку роботи ВРУ нового скли­кання партії і блоки, що перемогли на виборах, утворили свої фракції. До фракції «Єдина Україна» увійшло 177 депутатів (кількість фракцій указа­на на момент їх утворення; у подальшому відбувалися зміни), до «Нашої України» — 118 депутатів, до КПУ — 64, до сДпУ(о) — 31, до БЮТу — 23, до СПУ — 22, 12 депутатів побажали залишитися позафракційни- ми. У ході роботи ВРУ розгорілася боротьба за формування більшості та керівні посади в парламенті. 28 травня 2002 р. було обрано керівництво ВРУ: головою став В. Литвин («Єдина Україна»), першим заступником — В. Васильєв («Єдина Україна»), заступником — О. Зінченко (СДПУ(о)). Головами ключових комітетів ВРУ стали представники «Нашої України». Фракція «Єдина Україна» виявилася нежиттєздатною і в червні 2002 р. розпалася на шість фракцій: фракція «Партії регіонів» — 52 депутати, фракція партії «Трудова Україна» — 31, фракція Партії промисловців і підприємців — 20, фракція «Народовладдя» — 17, фракція «Аграрії України» (Аграрна партія України) — 17, фракція «Демократична ініціа­тива» — 15. У 2002—2004 рр. кількість фракцій неодноразово змінюва­лася

Основні результати

• Створення двопалатного парламенту

• Скорочення числа депутатів з 450 до 300 осіб

• Ліквідація права депутатської недоторканності

• Право Президента достроково припиняти повноваження ВРУ у разі, якщо остання протягом одного місяця не сформує постійно діючої парламентської більшості, або в разі не затвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому Кабінетом Міністрів порядку проекту Державного бюджету України

Виступи опозиції проти політики Президента Л. Кучми

Акція

Рік

Привід

Заходи

Результат

«Україна без Кучми!»

2001

Убивство опозиційного журналіста Г. Гонгадзе, оприлюднення за­писів телефонних розмов, зробле­них у кабінеті Л. Кучми майором М. Мельниченком

Мітинги, де­монстрації

Консолідація сил опо­зиції. Падіння авто­ритету Л. Кучми

Створення блоку опозиційних сил «Наша Україна!»

2002

Парламентські вибори

Перемога на парла­ментських виборах за партійними спис­ками

Створення потужної опозиційної сили в парламенті

«Вставай, Україно!»

2002

Створення пропрезидентської більшості в парламенті

Мітинги, демонстра­ції

Консолідація сил опозиції. Набуття досвіду, вироблення стратегії політичної боротьби за владу

«Помаранчева революція»

2004

Масові фальсифікації під час проведення президентських ви­борів

Масові мітинги, де­монстрації, судові процеси

Перемога опозиційно­го кандидата на пре­зидентських виборах