Для проведення аналізу інвестиційних операцій банку на фондовому ринку необхідно визначити структуру портфеля цінних паперів. Питання стосовно віднесення цінних паперів до портфеля банку регулюються такими нормативними документами:

1. Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок » № 3480-IV від 23.02.2006 р.

2. «Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України» від 3 жовтня 2005 р. № 358,

3. «Положенням про порядок формування резервів під операції банків України з цінними паперами» від 2 лютого 2007 р. № 31 (дійсна до 31.12.2012р., буде змінена на Постанову № 23 від 25.01.2012);

4. «Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 28 серпня 2001 р. № 368.

До інформаційних джерел аналізу операцій з цінними паперами належать:

• фінансова звітність банку: баланс та звіт про фінансові результати з примітками табл. 1.6 «Цінні папери у торговому портфелі банку», табл. 1.7 «Цінні папери у портфелі банку на продаж», табл. 1.8 «Цінні папери у портфелі банку до погашення» примітки №1 «Облікова політика»; примітка 4, 5, 7 «Цінні папери у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж, у портфелі банку до погашення » відповідно.

• статистична звітність: форма 1Д «Баланс» (щоденний); № 10 (місячна) «Оборотно-сальдовий баланс», № 391 (місячна) «Звіт про стан цінних паперів (класифікація емітентів за секторами економіки)»; № 691 (місячна) «Звіт про формування резерву під активи у вигляді цінних паперів».

1.2. Загальний аналіз динаміки та структури портфеля цінних паперів банку. Нормативи інвестування.

Головною метою аналізу інвестиційних операцій банку з цінними паперами є визначення найбільш перспективних вкладень та поліпшення якості інвестицій.

Основними завданнями аналізу портфеля цінних паперів банку є оцінювання:

• масштабів та динаміки інвестиційних операцій з цінними паперами;

• структури портфеля;

• значущості цих операцій у діяльності банку;

• дохідності операцій;

• ліквідності операцій;

• ступеня ризику інвестицій у цінні папери.

З метою оцінки та аналізу інвестиційних операцій з цінними паперами їх класифікують за портфелями.

Портфель цінних паперів – це сукупність цінних паперів, які є у банку і управляються як єдине ціле. Під час аналізу портфеля цінних паперів необхідно передбачити зміни їх ринкової вартості, а також фінансовий стан емітентів, цінні папери на інвестиції яких є у банках.

Портфель цінних паперів банку згідно із нормативними вимогами НБУ можна розділити на такі види:

1. цінні папери в торговому портфелі;

2. цінні папери в портфелі на продаж;

3. цінні папери в портфелі до погашення;

4. інвестиції в асоційовані та дочірні компанії

Цінний папір відносять до певного портфеля залежно від таких чинників:

— наміри інвестора під час придбання (тривалість періоду та мета придбання);

— характеристики цінного папера, такі як ліквідність, дохідність та наяв­ність активно діючого ринку;

— фактичний період зберігання у портфелі банку.

За кожним придбаним цінним папером відповідальний спеціаліст фронт-офісу заводить справу про характеристику його ринку, на підставі якої була здійснена його класифікація як цінного папера у відповідному портфелі.

Послідовність проведення аналізу

Перший етап аналізу. Аналіз інвестиційних операцій як у розрізі структури портфеля на певну дату, так і розглядаючи зміни в динаміці.

Другий етап аналізу. Аналіз кожного портфеля цінних паперів окремо в розрізі видів цінних паперів, видів емітентів.

Третій етап. Визначення рівня дотримання банком економічних нормативів інвестування.

Нормативи інвестування

Національний банк з метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного зі здійсненням банками інвестицій та операцій із цінними паперами, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

Четвертий етап – аналіз формування та використання резервів під знецінення вкладень у цінні папери. Мета аналізу — визначити ступінь покриття ризиків за операціями банку з цінними паперами. Завдання — визначити достатність резерву покриття ризиків.

Вивчення достатності резерву під знецінення цінних паперів, процента списань дає змогу визначити можливі ризики та фактич­ні втрати банку за операціями з цінними паперами й накреслити шляхи їх зниження.

1.3. Порядок формування резервів під знецінення цінних паперів

Для розрахунку та формування резерву банк зобов'язаний здійснювати перегляд цінних паперів, які класифіковані ним до портфеля на продаж і портфеля до погашення, не рідше одного разу на місяць з дати визнання їх на балансі. За результатами аналізу фінансового стану емітентів, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в розпорядженні банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку банк визначає нестандартні цінні папери, під які мають створюватися резерви.

Розрахунок резерву за операціями з цінними паперами здійснюється залежно від їх класифікації до відповідного портфеля та методу визначення балансової вартості.

Розрахунок та формування резерву під цінні папери банк зобов'язаний здійснювати щомісяця у повному обсязі незалежно від розміру його доходів за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання оборотно-сальдового балансу.

Розмір фактично сформованого резерву за операціями банку з цінними паперами контролюється за даними оборотно-сальдового балансу.

Формування резерву здійснюється у валюті номіналу цінного папера.

Банк має право не формувати резерв під цінні папери, які емітовані центральними органами виконавчої влади та Національним банком, незалежно від того, до якого портфеля вони класифіковані, а також під вкладення в акції (частки) бірж, депозитаріїв, платіжних систем, кредитних бюро.

Банк списує заборгованість за операціями з цінними паперами, що визначена як безнадійна, за рахунок резерву в порядку, установленому Національним банком.

Далее див. Косова Т.Д. стор.154-161