Висновок
Найдавніші
пам’ятки ділової писемності є важливим
джерелом вивчення історії української
мови.
Проте не всі давні
пам’ятки мають однакову вагу для
вивчення історії мови. Не всі вони
однакові за обсягом, не всі з однаковою
повнотою відбивають різні елементи
структури тієї мови, якою говорило
населення Київської Русі. Пам’ятки,
які написані мовою, близькою до живої
давньоруської, а пізніше до живої
староукраїнської становлять особливо.
Джерело для вивчення історії української
мови. Однак і ті пам’ятки, що написані
чи переписані у нас мовою старослов’янською,
теж відбивають, хоч і меншою мірою,
східнослов’янські мовні риси, бо місцеві
автори й переписувачі їх під впливом
власного мовлення припускали в них
помилки й відхилення від старослов’янської
мови.
Серед писемних
ділових пам’яток особливу цінність
становлять датовані джерела, тому, що
дають надійний матеріал для встановлення
хронології певних мовних явищ та їхнього
територіального поширення.
Список використаної літератури
1)
Жовтобрюх
М. А. Волох О. Т., Самійленко С. П., Слинько
І. І. Історична граматика української
мови, - К: Вища школа. – 1980. – 320с
2)
История
культуры древній Руси//
За ред. Н. Н. Воронина, М. К. Каргера. – М.
издательство академии наук СССР, 1951. –
546с.
3)
Історія
української мови // За ред. М. А. Жовтобрюха,
В. М. Русанівського, В. Г. Скіяренка. –
К: Наукова думка, 1979. – 368с.
4)
Толочко
О. П., Толочко П. Т. Київська Русь. – К:
Альтернативи. – 1998. – 352с.
5)Толочко
П. П. Київська Русь. – К.: Абрис, 1996. - 360с.
13
