- •1. Він полюбив нас і видав Себе Самого за нас (Еф. 5, 2)
- •2. Бог так полюбив світ, що видав Свого єдинородного Сина (Йо. З, 16).
- •3. Це не було з кров'ю козлів і телят, але через власну Кров Він раз назавжди ввійшов до Святого Місця і запевнив вічне відкуплення (Євр. 9, 12).
- •4. Виявилися доброта і чоловіколюбність Спасителя, нашого Бога(Тит. 3, 4).
- •5. Божа любов до нас виявилася тим, що Бог послав у світ Свого єдинородного Сина, щоб через Нього ми мали життя (і Йо. 4, 9).
- •6. Завдяки великому милосердю нашого Бога Сходяче Світло з неба відвідало нас (Лк. 1, 78).
- •7. І Слово сталося Чоловіком (Йо. 1, 14).
- •8. Він (Христос) закрив Свою велич (Фил. 2, 7).
- •9. Дитятко народилося нам, і Син даний нам (Іс. 9, 6).
- •10. Небо, пошли росу, і ви, хмари, видайте з себе Праведника! (Іс. 45, 8).
- •11. Він (Христос) маловажений і позбавлений пошани між людьми(Іс.53, 5).
- •12. Він був Мужем болів (Іс. 53, 3).
- •13. Він завжди любив Своїх, що були на світі, і дав їм превеликий доказ Своєї любові (Йо. 13, 1).
- •14. Моя душа є в такім смутку, що це може спричинити Мені смерть! (Мт. 26, 38).
- •15. Схопили Ісуса і зв'язали Його (Йо. 18, 12).
- •16. Він був поранений за наші гріхи і мучений за наші беззаконня (Іс. 53, 5).
- •17. Радуйся, Царю Юдейський! (Мт. 27, 29)
- •18. І, несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, що зветься Череповищем (Йо. 19, 17).
- •19. Як ягня мовчить перед стригуном, так і Він не відчинив Своїх уст (Іс. 53, 7).
- •20. Мій Боже, мій Боже, чому Ти покинув Мене? (Мт. 27, 46).
- •21. Розп'яли Його, і з Ним розп'ято теж двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч, а Ісуса посередині (Йо. 10, 18).
- •22. І, схиливши голову, Він віддав духа (Йо.19, 30).
- •23. Пожертвував Себе, бо Сам цього хотів (Іс. 53, 7).
- •24. Посилаючи Свого Сина, що прийняв на Себе природу грішного чоловіка, Бог осудив гріх через Втілення (Христа) (Рим. 8, 3).
- •25. Полюбив нас і у Своїй крові обмив нас з гріхів (Одкр. 1, 5).
- •26. Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж - хресної (Флп. 2, 8).
- •27. Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).
- •28. Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).
- •29. Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає (Йо. 15, 13).
- •30. Як буду піднятий з землі, то притягну всіх до Себе (Йо. 12, 32).
- •31. Він власного Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, - як же разом із Ним не подарує нам усього? (Рим. 8, 32).
- •32. А ми проповідуємо Христа розп'ятого: ганьбу для юдеїв і глупоту для поган (1 Кор. 1, 23).
- •33. Господь поклав на Нього провини всіх нас ... Віддав Його на муки (Іс. 53, 6. 10).
- •35. Я віддаю власне життя... Ніхто не бере його від Мене. Це я Сам віддаю його. (Йо. 10, 17-18).
- •36. Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; Він її зробив нечинною, прибивши до хреста (Кол. 2, 14).
- •37. Якщо хтось згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він Сам є надолуженням за наші гріхи (1 Йо. 2, 1-2).
- •38. Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас! (Мт. 11, 28).
25. Полюбив нас і у Своїй крові обмив нас з гріхів (Одкр. 1, 5).
Мій Ісусе, у Своїй крові Ти обмив мою душу з гріховного бруду, щоб спасти її. Це знак, що сильно любиш наші душі, коли відкупив їх Своєю кров'ю: Ви дорого куплені (1 Кор. 6, 20). Ось тому дозволь нам благати Тебе: «Прохаємо Тебе: поможи Своїм слугам, яких Ти відкупив дорогоцінною кров'ю!»
Це правда, що я добровільно своїми гріхами віддалився від Тебе і так зготував собі загибель. Проте, мій Ісусе, пригадай Собі, що Ти відкупив мене Своєю кров'ю. Отож нехай не йде намарно та кров, що серед болю і любові Ти пролляв за мене.
Мій Боже, я прогнав Тебе зо своєї душі та заслужив собі на Твою ненависть. На щастя, Ти запевнив, що забудеш провини розкаяного грішника: Не пам'ятатиму його беззаконня, якщо розкається (Єзек. 18, 21-22). Що більше? Ти заявив, що любиш тих, що люблять Тебе: Люблю того, хто любить Мене! (Прип. 8, 17). Отож, мій Іcyce, забудь прикрості, що я спричинив Тобі, і люби мене, бо тепер люблю Тебе більше ніж самого себе і каюся, що образив Тебе.
Мій любий Господи, не ненавидь, а люби мене ради тієї крови, що пролляв з любові до мене. Мені замало, що пробачиш заслужену кару. Хочу любити Тебе і бажаю, щоб Ти любив мене. Люблячий Боже, Ти сама доброта, отож злучи і пригорни мене до Себе. Не дозволь, щоб я колись віддалився від Тебе і знову заслужив на Твою ненависть. Мій Ісусе і моя Любове, не дозволь цього. Хочу завжди бути Твоїм і Ти будь моїм.
26. Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж - хресної (Флп. 2, 8).
Що ж великого вчинили святі мученики, як за Бога віддали своє життя, коли цей Бог так упокорився, що з любові до них помер на хресті? Замало пожертвувати життя всіх людей, щоб належно надолужити Богові за Його смерть. Треба, щоб якийсь інший Бог помер з любові до Нього. Отож, мій любий Ісусе, дозволь мені, бідному грішникові, повторити слова св. Франциска Асизького: «Господи, нехай помру з любові до Тебе, бо Ти помер з любові до мене!»
Мій Спасителю, це правда, що колись я зрікся Твоєї любові, бо намагався задовольнити себе самого. Тепер Твоя ласка просвітила і перетворила мене, тому я готовий вмирати з любові до Тебе. Дякую за те, що даєш мені час любити Тебе в цім житті, щоб згодом могти навіки любити в небі. Мій Ісусе, пригадуй мені завжди Свою неславну смерть за моє спасіння, щоб я не забував любити Тебе за ту любов, якою любиш мене.
Безконечна Доброто, люблю Тебе. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Вповні віддаюся Тобі. Люби мене ради тієї любові, що звеліла Тобі вмирати за моє спасіння. Пошли мені смерть і знищ мене, але не дозволь, щоб я перестав любити Тебе. Ось тому повторяю слова св. Франциска Салезія: «Предвічна Любове, моя душа шукає за Тобою і вибирає собі Тебе навіки. Святий Душе, прийди і розпали в наших серцях святу любов. Хочу любити або померти. Хочу померти для земської любові, щоб тільки Ісуса любити!»
27. Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).
Св. Франциск Салезій пише ніжно й єлейно у своїй книжці про Божу любов. Ось його слова: «Слухай, Теотиме, ніщо не має такого великого впливу на серце, як любов. Людина почувається змушена любити того, хто любить її. Якщо ж пан любить кріпака, то цей кріпак відчуває обов'язок любити свого пана. Якщо б цар любив його, то куди більше кріпак почувався б до обов'язку віддячуватися любов'ю! Ми знаємо, що Ісус, правдивий Бог, так сильно полюбив нас, що помер, і то на хресті помер за нас. Чи це не повинно присилувати нас любити Його?»
Мій Ісусе, Ти хочеш, щоб я любив Тебе. Пригадуй мені, як Ти полюбив мене і скільки мук витерпів, щоб доказати мені Свою любов. Вчини, щоб ні я сам, ні інші люди ніколи не забували про цю любов, бо неможливо вірити в те, що Ти витерпів, щоб здобути собі нашу любов, і не любити Тебе. Забуття про це було причиною, що я колись жив безладно і грішно. Мій Ісусе, я так лихо поступав, бо не роздумував про любов, якою Ти полюбив мене.
Хоч знав, що своїми гріхами чинив Тобі велику прикрість, все таки я допускався і помножував їх. Тепер я хотів би померти з болю кожен раз, як пригадую собі минулі гріхи. Якщо б не знав, що Ти помер, щоб пробачити мені, то не мав би відваги просити в Тебе прощення. Ти страждав, щоб я, дивлячись на кривду, що вчинив Тобі, і на смерть, яку Ти витерпів за мене, збільшував свій жаль і любов до Тебе.
Мій дорогий Спасителю, всім серцем каюся, що зневажив Тебе, і тому всією душею люблю Тебе. Ти дав мені стільки доказів любові і милосердя. Ось тому прирікаю любити Тебе всіма силами. Мій Ісусе, Ти моя любов і моє все. Ти моя любов, бо я звернув до Тебе всі почування свого серця. Ти моє все, бо тільки Тебе одного бажаю. Отож, учини, щоб я завжди звав Тебе своїм Богом, своєю любов'ю і своїм усім у житті, у годині смерті і у вічності.