Податки
– це обов’язкові платежі, що їх сплачують
державі суб’єкти оподаткування.
Кількісним
показником оподаткування є податкова
ставка (норма оподаткування).
Податки
поділяються на пропорційні, прогресивні
та регресивні. Кожна група має свої
переваги та недоліки.
За
механізмом стягування податки бувають
прямі (це податки на доходи; механізм
їх стягнення неприхований) і непрямі
(“приховані” в ціні; механізм їх
стягнення неявний).
Порядок
стягування податків визначається
податковою системою країни.
Зведений
план надходжень держави (основна маса
цих надходжень – податки) та використання
цих коштів на покриття державних витрат
носить назву державний бюджет країни.
Залежність між ставкою оподаткування
та рівнем надходжень до держбюджету
описується кривою Лаффера.
Якщо
державні видатки перевищують надходження
– виникає дефіцит держбюджету. Він
сприяє виникненню внутрішнього та
зовнішнього державного боргу.
Свідоме
маніпулювання державним бюджетом,
направлене на стабілізацію економічного
розвитку, носить назву фіскальна
політика. Вона потрібна для забезпечення
товарами та послугами колективного
споживання, для перерозподілу доходів
та для нейтралізації циклічних коливань.
Так, в період економічного занепаду
використовується стимулююча фіскальна
політика, а в період економічного
піднесення – стримуюча. Дискреційна
(одномоментна) політика і політика
вбудованих стабілізаторів виступають
як дві взаємопов’язані сторони сучасної
фіскальної політики.
