- •Визначення психології як науки. Психологічна проблематика.
- •Основні психологічні школи і напрямки.
- •Предмет психології.
- •Експеримент як метод сучасної психології.
- •Основні етапи розвитку психіки.
- •Розвиток психіки в процесі філогенезу і онтогенезу. Дія закону Геккеля в психології.
- •Характеристика еволюціонізму в психології.
- •Холізм у психології 20 століття.
- •Розвиток вищих психічних функцій у людини.
- •Виникнення і розвиток свідомості. Основні підходи до вивчення свідомості.
- •Природа несвідомого. Методи вивчення несвідомого.
- •Загальне уявлення про психоаналіз. Основні психоаналітичні теорії.
- •Діяльність у психології. Діяльність і психічні процеси.
- •Основні положення гештальт-теорії.
- •Пізнавальні процеси особистості. Загальна характеристика.
- •Психологія і логіка. Співвідношення розумових і логічних процедур.
- •Загальне уявлення про інтелект в сучасній психології.
- •Здібності, задатки, та індивідуальні відмінності людей.
- •Загальне уявлення про вольові процеси.
- •Мотивація людини. Ієрархія мотивів.
- •Цінності та їх роль у формуванні особистості.
- •Сучасні теорії мотивації. Г.Хекхаузен.
- •Емоції людини. Типологія емоцій. Роль емоцій у житті людини.
- •Проблема особистості в психології. Психологічна структура особистості.
- •Темперамент як динамічна складова особистості людини. Типи темпераментів.
- •Фізіологічна основа темпераменту.
- •Характер. Типологія характерів.
- •Фізіологічна основа характеру.
- •Психологія і мова. Особливості мовної поведінки.
- •Гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа.
- •Генеративна лінгвістика і сучасна психологія.
- •Психологія спілкування. Різновиди та функції спілкування.
- •Основні засоби комунікації. Вербальна і невербальна комунікація.
- •Роль спілкування у загальному розвитку людини.
- •Атракція як соціально-психологіяний механізм.
- •Уявлення про конфлікт. Психологічні чинники конфліктних ситуацій.
- •Людська агресивність. Психологічні механізми агресивності.
- •Адаптаційний синдром і соціалізація потреб в філо- та онтогенезі.
- •Самосвідомість як проблема психології. Самовизначення і самоствердження особистості.
- •Екзістенціальна психологія та її проблематика.
- •Джерела і фактори формування особистості: спадковість, середовище, виховання.
- •Теорія соціальної статі. Основні напрямки тендерних досліджень.
- •Соціальна психологія та її проблематика.
- •Взаємодія індивідів у різних соціальних групах. Уявлення про соціальну динаміку.
- •Загальне уявлення про людські співтовариства.
- •Класифікація малих груп у соціальній психології.
Експеримент як метод сучасної психології.
Методы научных исследований – это те приемы и средства, с помощью которых ученые получают достоверные сведения, используемые далее для построения научных теорий и выработки практических рекомендаций. Наряду с математизацией и технизацией исследований в Ψ используется наблюдение, самонаблюдение и опрос.
Специфика эксперимента как метода психол. исследования заключается в том, что в нем целенаправленно и продуманно создается искусственная ситуация, в которой изучаемое свойство выделяется, проявляется и оценивается лучше всего. Основное достоинство эксперимента: он позволяет надежнее делать выводы о связях исследуемого явления с др. феноменами. Естественный эксперимент организуется и проводится в обычных жизненных условиях, где экспериментатор практически не вмешивается в ход событий. Лабораторный эксперимент предполагает создание искусственной ситуации, в которой изучаемое свойство можно лучше изучить. Результаты лабораторного эксперимента выигрывают в точности, но зато уступают в степени естественности – соответствия жизни.
Основні етапи розвитку психіки.
Средние века. Душа – высшее разумное начало, способное к самопознанию. Душа может приобретать знания, накапливать внутренний опыт, отличающийся от того опыта, который дают органы чувств. То есть исследование души осуществляется на идеалистической основе.
14-16 века. Появляется термин психология – наука о душе.
17 век. Вводится понятие рефлекс, как механический двигательный объект сложноорганизованной биологической машины на внешнее воздействие. В органической потр человеак увидели аналоги рычагов машины, поведение объясняется как система рефлексов.
17 век. Нидерландский философ Спиноза вводит принцип детерминизма, то есть всеобщей причинной обусловленности и естественной научной объяснимости любых явлений.
Локк:человек-чистая доска, на которой можно написать любые письмена, у него отсутствуют врожденные предпосылки.
Ассоционизм(18 век) Гартли. Соединение понятия ассоц с понятием рефлекса. Внешнее воздействие пораждает рефлекторный объект и запечетляется в виде следов памяти. Ассоц становится центральным в объяснение психический процессов от ощущения до мышления.
Начало 19 века. Возникает научное представление о рефлекторной дуге. Идея рефлекса получает научное подтверждение. Сеченов в книге «Рефлексы головного мозга» дал рефлекторную трактовку основным психологическим явлениям. По Сеченову, все акты сознательной и бессознательной жизни являются рефлексами – по способу происхождения и функционирования.
Психология как отдельная наука существует с середины 19 века.
Розвиток психіки в процесі філогенезу і онтогенезу. Дія закону Геккеля в психології.
Психіка - це властивість тварин та людини, що виконує орієнтуючі, контролюючі, пристосовуючи, збуджувальні та смислоутворюючі функції в поведінці та діяльності. У тварин виявлення цієї властивості має значні обмеження порівняно з людиною, яка наділена мовленням, самосвідомістю, творчими здібностями і у якої ці властивості постають у вираженій суб'єктивності.
Вивчення психіки передбачає як виявлення динаміки її взаємодії з навколишнім середовищем, становлення та розвиток, так і співвіднесеність, зв'язки її компонентів.
Нашу увагу привернуло вивчення психіки, яке передбачає визначення ключових моментів її виникнення та розвитку.
У сучасній психології виділяють два поняття розвитку психіки - онтогенез та філогенез. Онтогенез - це розвиток психіки у конкретної особистості протягом її життя. Філогенез - це процес виникнення та розвитку психіки і поведінки тварин, а також виникнення і розвиток свідомості в ході історії людства. Тобто, це історичне виникнення психіки.
Отже, метою нашої роботи є визначення ключових моментів виникнення психіки у процесі філогенезу.
Розвиток людської особистості - це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти. Кількісні зміни, тобто збільшення одних і зменшення інших її ознак, зумовлюють виникнення якісно нових і знищення старих психічних властивостей. Кількісні та якісні зміни особливо помітні в утробному періоді розвитку людини, коли її організм за короткий час перетворюється із зародкової клітини в людську істоту. Після народження дитини також відбуваються кількісні та якісні зміни у будові організму, функціонуванні його як цілого й окремих його органів, що характеризує процес його дозрівання.
Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх етапів онтогенезу. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, але визначаються не ним, а наслідками взаємодії з зовнішнім світом, яка регулюється нервовою системою та її психічними функціями, а в дитинстві здійснюється за допомогою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом. Це забезпечує якісні зміни як окремих психічних процесів, так і психіки в цілому.
Разом з онтогенезом нерозривно існує філогенез (від гр. плем’я, рід) Він породжує історію розвитку різних родів і видів організму. Термін філогенез запровадив Е. Геккель (1866). Концепція філогенезу будується на основі даних порівняльної анатомії, полеонтології, ембріології, екології, фізіології та інших наук. Філогенез у психології означає зміни психіки людини, які відбулися у ході її біологічної еволюції під впливом умов життя.
Психіка дитини формується з віком та ускладнюється як структурно організована динамічна система. Виникають нові психічні якості, нові складні психічні структури внаслідок диференціації наявних структур, виділення окремих функцій і нової їх інтеграції, тобто об'єднання у нове ціле. Процес психічного розвитку йде не від елементів до цілого, а від структурно нижчого до вищого цілого. Онтогенез психіки виступає як незворотна послідовність ускладнюваних струк-тур, у якій генетично пізніші структури виникають із більш ранніх і включають їх у себе в зміненому вигляді. Онтогенез психіки відбувається не по прямій, а по спіралі. Кожна нова психічна структура виникає на основі попередньої. Більш ранні структури не зникають з появою пізніших, в індивіда завжди є можливість повернутися до них. Розвиток дитячої психології наприкінці XIX — на початку XX ст. був тісно пов'язаний з педологією — наукою про дітей, яка охоплювала результати досліджень різних наукових дисциплін (психології, анатомії, фізіології й педагогіки), що вивчають розвиток людини. Започаткував її американський психолог Стенлі Холл (1844—1924), який, досліджуючи психічний розвиток дитини, дійшов висновку, що його основою є сформульований Е. Геккелем біогенетичний закон, згідно з яким зародки у своєму ембріональному розвитку долають ті самі стадії, що і весь рід за час свого існування. Дію біогенетичного закону С. Холл поширив на людину, доводячи, що онтогенетичний розвиток психіки дитини є повторенням усіх стадій філогенетичного розвитку психіки людини (теорія рекапітуляції). Послідовність і зміст цих етапів задані генетично, і тому ні ухилитися, ні минути якусь стадію свого розвитку дитина не може. Загалом, теорія рекапітуляції поєднала в собі вимоги педагогічної практики з досягненнями біології і вікової психології.