2. Максимальна автономія сторін у виборі процесуальних правил (про- цедуру розгляду спору сторони можуть визначити як самостійно, так

1. взяти за основу регламент будь повий арбітражний регламент, розроблений міжнародною організацією);

3. вартісна привабливість — адміністративні витрати скорочені до мінімуму; основними витратами є гонорари арбітрів;

4. абсолютно приватний характер.

Рішення з приводу вибору інституційного чи арбітражу асі пос може бути прийнято сторонами як на стадії укладання договору, так і вже після виникнення конкретного спору. В усіх випадках сторони повинні чітко визначити, який арбітраж вони вибирають, і відповідно до свого вибору чітко і правильно назвати інституційний арбітраж (у цьому ви- падку рекомендується використання типового арбітражного застере- ження даного інституційного арбітражу) або чітко визначити, що супе- речка буде розглядатися тимчасовим арбітражем та за якою процесу- альною процедурою (самостійно визначеною або відповідно до певного реїламенту).

123

Господарське право. Частина друга

Під егідою ООН розроблено три арбітражних регламенти: Арбітражний

регламент Економічної комісії ООН для Європи 1966 р., Правила міжна-

родного комерційного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії та Да-

лекого Сходу 1966 р. та Арбітражний регламент Юнсітрал 1976 р.

Найбільш досконалим арбітражним регламентом вважається Арбі- тражний регламент Юнсітрал, положення якого враховано більшістю інституційних арбітражів під час розроблення власних правил (регла- ментів). Юнсітрал було розроблено типове арбітражне застереження, що передбачає вибір арбітражу відповідно до Арбітражного регламен- ту Юнсітрал.

Крім того, з метою уніфікації процесуального права прийнято низ-

ку міжнародних актів, у числі яких Європейська конвенції про зовніш-

ньоторговельний арбітраж 1961 р., яка в результаті приєднання до неї

неєвропеиських країн із регіональної перетворилась на універсальну (Україна також є учасницею цієї Конвенції відповідно до Указу Пре- зидії ВР УРСР' про її ратифікацію від 25 січня 1963 р.). Конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж застосовується як до постійно діючо- го арбітражу, так і такого, що створений для разового розгляду справи, та містить правила, що визначають порядок формування арбітражу, розгляду справи, винесення рішення, а також умови та наслідки визнан-

ня арбітражного рішення недійсним. У 1972 р. укладено Конвенцію про

вирішення арбітражним шляхом цивільно вають з відносин економічного та науково

(для України є чинною на підставі Указу Президії ВР СРСР 2 від 20

квітня 1973 р.). Прикладами регіональних міжнародних договорів, що

діють у сфері міжнародного комерційного арбітражу, є Угода про по-

рядок вирішення спорів, пов язаних із здійсненням господарської ді-

яльності 1992 р., укладена у рамках СНГ (для України є чинною на

підставі Постанови ВР 3 від 19 грудня 1992 р.); Міжамериканська кон-

венція про міжнародний комерційний арбітраж 1975 р.; Арабська

конвенція про міжнародний комерційний арбітраж: 1987 р. та ін.

Юнсітрал розроблений Типовий закон про міжнародний комер- ційний арбітраж, рекомендований країнам як модель відповідного національного закону та який став основою під час прийняття Закону

України «Про міжнародний комерційний арбітраж» 4 від 24 лютого

1994 р.

1. Відомості Верховної Ради УРСР.

1. Відомості Верховної Ради СРСР.

1. Відомості Верховної Ради України.

1. Там само.

124

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Якщо місце арбітражу знаходиться на території України, до між- народного комерційного арбітражу застосовується Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», який регулює питання, пов'язані зі: складом міжнародного третейського суду (кількість арбітрів, по- рядок їх призначення); підставами для відводу арбітра; процедурою відводу арбітра; припиненням повноважень (мандата) арбітра; при- значенням нового арбітра; повноваженнями міжнародного третейсько- го суду; порядком арбітражного провадження, у тому числі визначен- ням правил процедури, а також порядком винесення арбітражного рішення, його формою та змістом; умовами припинення розгляду справи тощо.

1. Додатку 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний

арбітраж» міститься Положення про Міжнародний комерційний арбі-

тражний суд при Торгово Міжнародний

комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбі- тражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Торгово ного комерційного арбітражного суду, порядок обчислювання арбітраж- ного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.

За згодою сторін до Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть передаватись на вирішення:

никають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів між- народних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін спору перебуває за кордоном, а також:

об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути переда- ні на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, сто- суються, зокрема, відносин купівлі нання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, пере- везення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередни- цтва, оренди (лізингу), науково слідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно

125

Господарське право. Частина друга

операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм про- мислової і підприємницької кооперації.

Міжнародний комерційний арбітражний суд України приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції на підставі міжнародних договорів України.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду викону- ються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Невиконані у строк рішення виконуються відповідно до закону і між- народних договорів.

0. Додатку 2 до Закону України «Про міжнародний комерційний

арбітраж» міститься Положення про Морську арбітражну комісію при

Торгово Морська арбітражна комісія є са-

мостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». ТорговоУкраїни затверджує Регламент Морської арбітражної комісії, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат Комісії, сприяє її діяльності.

Морська арбітражна комісія вирішує спори, які випливають з до- говірних та інших цивільно гового мореплавства, незалежно від того, чи є сторонами таких відносин українські та іноземні суб'єкти господарювання або лише українські чи тільки іноземні суб'єкти.

Морська арбітражна комісія вирішує спори, що випливають із від- носин:

1. щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а та- кож перевезення вантажів у змішаному плаванні (річка — море);

2. щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів;

3. щодо морського страхування і перестрахування;

4. пов'язаних з купівлеюсуден та інших плавучих засобів;

5. з лоцманської і льодової проводки, агентського та іншого обслу- говування морських суден, а також суден внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов'язані з плаванням таких суден мор- ськими шляхами;

6. пов'язаних з використанням суден для здійснення наукових до- сліджень, видобування корисних копалин, гідротехнічних та інших робіт;

126

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

7. щодо рятування морських суден або морським судном судна внутрішнього плавання, а також щодо рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання;

8. пов'язаних з підніманням затонулих у морі суден та іншого майна;

7. пов'язаних із зіткненням морських суден, морського судна і суд- на внутрішнього плавання, суден внутрішнього плавання у морських водах, а також із завданням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об'єктам;

7. пов'язаних із заподіянням пошкоджень рибальським сітям та іншим знаряддям лову, а також з іншим заподіянням шкоди під час здійснення морського рибного промислу.

Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають

1. зв'язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, вказаних у цій статті, а також спори, пов'язані зі здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень.

Морська арбітражна комісія приймає до розгляду спори за наявно- сті угоди між сторонами про передачу їх на її вирішення. Комісія також приймає до розгляду спори, сторони яких зобов'язані передати їх на її вирішення в силу міжнародних договорів.

Рішення Морської арбітражної комісії виконуються сторонами до- бровільно у встановлені нею строки. Невиконані в строк рішення ви- конуються відповідно до закону і міжнародних договорів.

Активний розвиток «віртуальної торгівлі», укладення «віртуальних контрактів» підготували грунт для розвитку «віртуального арбітражу» (точніше «віртуального» проведення арбітражного процесу), який по- тенційно має багато переваг (позитивних рис) у порівнянні з традицій- ним:

1. суттєво знижуються витрати сторін на участь у розгляді справи;

2. зникає необхідність приїздів, польотів у місце проведення арбі- тражу, пересилання документів через міжкордонні кур'єрські служби;

3. істотно збільшується швидкість розгляду справ.

Сторони можуть домовитися про «віртуальне» проведення про- цесу за умови, що зазначену угоду (домовленість) підтримає сам арбі- траж.

Перші кроки щодо створення «віртуального арбітражу» здійснила Американська арбітражна асоціація, яка взяла участь у проекті (екс- перименті) «Віртуальний Магістр», відповідно до умов якого сторони мали можливість передавати певні види спорів на розгляд арбітра, який

127

Господарське право. Частина друга

мав винести рішення протягом 72

проходить через мережу Інтернет) 1. Разом з тим, доки не існує надійних

засобів захисту електронних повідомлень, доти надійність «віртуаль- ного арбітражу» є сумнівною.

Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) вирішує спір, який стосується прав та обов'язків сторін згідно з такими норма- ми права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. За відсутності у договорі вказівки на право, що має бути застосоване до суті спору, арбітри використовують колізійні норми, які на їх погляд мають застосовуватися. Таке положення міститься у Типовому законі Юнсітрал про міжнародний комерційний арбітраж та внутрішньому законодавстві країн, що взяли цей закон за взірець при розробці відпо- відного закону про міжнародний арбітраж. Утім, сьогодні найбільш сучасним вирішенням питання про порядок визначення права міжна- родним арбітражем вважають положення сучасних арбітражних регла- ментів (Регламент Американської арбітражної асоціації, Лондонського арбітражного комерційного суду, Нідерландського арбітражного інсти- туту, Арбітражний регламент Міжнародної торгової палати та ін.), які більше не відсилають до якихось колізійних норм, а надають арбітрам повну автономію вибору права, що має застосовуватись (арбітри є віль- ними в обранні методу та можуть керуватися колізійними нормами або

прямо визначити таке право) 2.

2.11. Арбітражна угода та її різновиди. Структура арбітражного застереження

За загальними правилами обов'язковою умовою розгляду міжна- родним арбітражем комерційного спору між суб'єктами зовнішньоеко- номічної діяльності є наявність досягнутої між ними арбітражної угоди (угоди про арбітражний розгляд). Тільки в окремих випадках юрисдик- ція арбітража засновується не на арбітражній угоді, а на відповідних положеннях міжнародного договору, дія яких поширюється на відно- сини, що виникають між суб'єктами господарювання країн

1. Шмельова «Віртуальний арбітраж»: Реальна альтернатива вирішення

зовнішньоекономічних спорів // Юридичний журнал.