Митна справа у польсько – литовський період

Це період становлення цехової торгівлі. Цехова система поділу функцій мала своїм наслідком специфікацію в торговельній сфері. З’явилися т.зв. “стаціонарні купці”, ростовщики, векселя, банки. Корпоративний інтерес. Торговельні гільдії. Виникла Ганза – перший Європейський Союз. Протекціонізм. Закриття кордонів. Склади. Митні Комори.Виникнення та розвиток мусульманського суперетносу. Виникнення Османської імперії привело до блокування європейської торгівлі. Пошук альтернатив привів до віддкриття Америки. Хрестові походи та війна “Алої і Білої рози” зниили європейську аристократію. Підрив світової економіки та час нуварішів. Підйом Англії Нідерландів. Буржуазна система господарства та цінностей. Україна у цьому процесі представлена була продукцією фільваркової системи господарювання.

МИТНА СПРАВА НА УКРАЇНІ ЗА ЧАСІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

1754 рік. Зняття мита на внутрішню торгівлю. Ліквідація української митної автономії. Збільшення податків на зовнішню торгівлю. Винесення митних процедур на лінію державного кордону. Митна справа стала інструментом держави для регулювання економіки. Економічна підтримка не купців, а господарської галузі. “Європейський Бойкот Наполеона” - перша консолідована митна акція європейських держав.Професіоналізація прикордонних служб. Виникнення корпусу прикордонної варти та митних спостережників (обходчиків). Митниці І, ІІ, ІІІ розряду. Митні застави. Регламентація роботи Митника.

МИТНА СПРАВА НА УКРАЇНІ ЗА ЧАСІВ ТОТАЛІТАРНОЇ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ

Під час І-ї світової війнивідбулося згортання митної справи Тільки у 20-30хх роках розбудовується митна система, але вона відзеркалювала соціалістичний погляд на товарне виробництво. Здійснена монополізація зовнішньої торгівлі. “Издержки” соціалістичного будівництва привели до виникнення “державної контрабанди”. Рогатки на кордоні для спецагентів ГПУ.

РОЗБУДОВА МИТНОЇ СПРАВИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

З 1985 року змінюється загальний вектор розвитку держави. Посилюється роль економічних важилів регулювання економікою. На початку 1986 року проводиться реформа і митних органів. Державне митне управління Міністерства зовнішньої торгівлі реорганізоване в Головне управління державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР (ГУДМК при РМ СРСР) – самостійний орган державного управління із статусом союзного відомства - вперше за всю історію Радянської держави митна служба була організаційно відокремлена, як самостійна державна служба. В цей період формується лише поступовий відхід від такої моделі зовнішньоекономічних зв’язків. Відзначимо деякі кроки у цьому поступі.

3 вересня 1987 р. виходить постанова Ради Мністрів УРСР № 300 “Про створення Українського госпрозрахункового зовнішньоторгового об'єднання при Раді Міністрів УРСР – ЗО “Укрімпекс”, який мав акумулювати і зосереджувати у собі зовнішньоекономічну діяльність українських організацій.

Червень 1988 р. “Внешторгбанк”СРСР реарганізується в Внешэкономбанк”. Тепер ця утсанова не тільки обслуговувала зовнішню торгівлю, а й забезпечувала зовнішньоекономічну діяльність СРСР. Але головним поворотним моментом у зміні моделі зовніньоекономічної діяльності стала постанова Ради Міністрів СРСР від 1989 року № 191, яка юридично закріпила відхід від принципу державної монополії зовнішньої торгівлі та поставила завдання формування нової митної політики, сучасного механізму митного контролю. Це створило основу для змін в митній системі. Так 18 серпня1989 ГУГТК затверджує “Положение о порядке пропуска и декларирования товаров и имущества, перемещаемых через государственную границу СССР”, а 25 серпня 1989 року інструкцію “О порядке таможенного оформления товаров и имущества, перемещаемых через государственную границу СССР”. Це свідчало, що митна справа в СРСР почала набувати сучасних цивілізованих форм.Між тим, у 1989 рік економічна і політична криза в СРСР набуває загрозливих розмірів.. На XVII з’їзді КПРС тодішній голова Ради Міністрів СРСР М Рижков заявив, що з 10 рішень уряду – 7 не виконується. Слабкість Центру приводить до радикалізації політичного руху в союзних республіках , в т.ч. і в Україні.Створення митної системи – логічний і необхідний наслідок намагання проводити самостійну зовнішньоекономічну діяльність.

16 липня 1990 року Верховна Рада України проголосила державнийсуверенітет. В VI розділі відповідного документа зазначалося: “Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю.”

3 серпня 1990 р. прйнято Закон УРСР № 142-XII “Про економічну самостійність Української СРСР”, де в статті 1 проголошено, що забезпечення економічної самостійності Української РСР є необхідною умовою державного суверенітету України. Стаття 12 була повністю присвячена зовнішньоекономічної діяльності в якій визначалися принципові моменти:

- підприємства і організації мають право вступати у прямі господарські,

зв'язки та співробітничати з підприємствами і організаціями інших радянських республік,

- уряд Української РСР установлює перелік товарів, вивезення і ввезення,

яких регулюється квотами і ліцензіями,

- і як логічний наслідок намагання встановити контроль над зовнішньоекономічною діяльністю – “республіка самостійно створює митну систему”.

23 серпня 1990 р. Рада Міністрів Української РСР приймає постанову № 222 “Про створення Управління державного митного контролю при Раді Міністрів УРСР”. Таким чином Україна послідовно реалізує положення про державний суверенітет і створює паралельну загальносоюзній власну митну систему.

16 квітня 1991 р. приймається закон України № 959-ХІІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність”, в якому стаття 13 передбачала самостійне митне регулювання ЗЕД.

25 червня 1991 року приймається Закон УРСР “Про митну справу в Українській РСР” де фіксує всі поточні наробки з митного питання. Стаття 1 “Митна справа” визначала: ”Українська РСР як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу. Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності Української РСР”. Комісії ВР почали розглядати вже розроблений на цей момент РМ УРСР проект закону ще в грудні 1990 року, ще за повноцінної діяльності загальносоюзної митної системи (26.03.1991р. ВР СРСР приймає закон “Про митний тариф”).В червні цього ж року Президент СРСР М. Горбачов направляє для обговорення верховними радами союзних республік проект Договору про Союз Суверенних держав. ВР України доручає розглянути цей проект, але з позиції “щодо його відповідності положенням і принципам Декларації про державний суверенітет України та Закону Української РСР “Про економічну самостійність Української РСР”. Фактично це означало відхилення Договору.Враховуючи вище наведений історичний контекст, цілком логічно виглядає проголошення 24 серпня 1991 року Верховною Радою України Акта про незалежність.Таким чином, самостійна митна справа була однією з важливих ознак розбудови незалежної держави. Завершенням цієї розбудови стало проголошення незалежності.

23 серпня 1990 року виходить постанова Ради Міністрів УРСР “Про створення Управління Державного митного контролю при Раді Міністрів України”, яке проіснувало короткий термін до 12 грудня 1991 року коли ПрезидентУкраїни підписав Указ “Про утворення Державного митного комітету України (ДМКУ)”, який повинен був стати одним з чинників- гарантів економічної безпеки держави.

Юридично на Україні в цей момент існувало дві паралельні структури: підрозділи загальносоюзного ГУТК і українського ДМКУ. Така невизначеність була до 30 січня 1992 року, коли Голова Митного комітету СРСР видав наказ “Про заходи, пов’язані з ліквідацією Митного комітету СРСР”.З моменту - створення ДМКУ намагався зразу ж встановити на кордоні митний контроль. Тільки з березня по травень 1992 року було створено 24 нових митниці – 30 % від кількості всіх новостворених за десять років митниць. Всі митні установи, що діяли в Україні, були переведені на баланс Держмиткому. До літа цього ж року була проведена атестація всього особового складу української митної служби.Серед низки проблем молодої служби була кадрова проблема. За короткий строк неможливо було не тільки підготувати, а й просто набрати потрібну кількість працівників для митних установ. Кадровий голод намагаються в цей період, в якійсь мірі, задовольнити системою зональних курсів: Центральні (м. Київ), Південні зональні курси (м. Одеса), західні зональні курси (м. Ужгород), Східні зональні курси (м. Харків). Дефіцит митних органів і кадрів намагалися зменшити шляхом впровадження інституту “уповноваженого митниці”, який мав діяти в місцях де були відсутні митні структури. Українська митниця, в цей період, давала у бюджет 2% прибутків (сучасні німецькі та французькі митниці дають – 30%, англійські – 40% надходжень в державну казну.). Тобто митна система тоді ще не виконувала фіскальної функції в достатній мірі. Питання у 1992 році стояло, у налагоджені контролю на новому державному кордоні. КМУ 10 листопада 1992 року у постанові “Про заходи щодо організації прикордонно-митного контролю на державному кордоні України з Республікою Бєларусь і Російською Федерацією”вказує “..створити до кінця 1992 року за тимчасовим варіантом мережу прикордонно-митних постів на шляхах сполучення, використовуючи для цього також діючі контрольні пости органів внутрішніх справ...”, тобто питанння стояло гостро - необхідно було терміново прикрити кордон.

Тільки з березня 1993 року митний контроль на кордонах України починає набирати ознаки сучасних цивілізованих форм – вводиться декларування товарів, запроваджується митний контроль в аеропортах та пунктах міжнародного поштового обміну.Бідою був непрофісіоналізм особового складу. Вирішили скористуватися досвідом старого кордону - українських митниць розташованих на кордоні колишнього СРСР. Були визначені митниці – куратори, які повинні були надавати методичну допомогу, для фахівців з таких митниць передбачався особливий режим роботи “в умовах відрядження у пунктах пропуску”.В цілому період створення митної системи тривав до1994 року - створювалися нові митниці, визначалися зони їх діяльності. Станом на лютий 1994 р. в Україні нараховувалося 65 митниць.

1993-1994 роки - пік економічної кризи в Україні. Інфляція досягає 10 256 % - рекорд у сучасній світовій історії. Економічна ситуаці найскладніша з усіх постсоціалістичних країн – за винятком тих, де точилися міжнаціональні конфлікти.

У 1994 році проголошується курс “Шлях радикальних економічних реформ”. Переглядаються всі позиції економічної інфраструктури в т. ч. митної системи.

28 січня 1994 року прийнятий Закон України “ Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України з митних питань”. Він, зокрема, визначав у статті 9, що Держмитком утворюється Президентом України. Що відображало загальне посилення президентської влади.

Кабінет Міністрів у своїй постанові №100 від 22 лютого 1994 p. визнає роботу ДМКУ незадовільною. Для кращої координації в митній справі впроваджувалися мережа територіальних митних управлінь. Чисельність особового складу збільшувалася на 5,5 тис чоловік. У липні 1994 рку було створено 8 територіальних митних управлінь.

Станом на 1995 рік митна система діяла у складі Держмиткому, 8 територіальних митних управлінь,70 митниць, ряду центральних митних установ. На 296 митних постах працювало близько 19 тисяч чоловік .Митний контроль був впроваджений на всіх ділянках кордону та на всій внутрішній території Україниї. Разом з Держкомкордоном було відкрито 77 нових автомобільних переходів через державний кордон, що дало можливість налагодити контрольований пропуск транспортних засобів до сусідніх держав і у зворотньому напрямку. [Наказ ДМКУ від 16 лютого 1995 р. N 56 Про введення в дію рішення Колегії Державного митного комітету України від 07.02.95 р.]У 1996 році у зв’язку з реалізацією в Україні адміністративної реформи та посиленням президентської влади відбувається реформування структури виконавчої влади у т. ч. митної системи. Необхідні умови для цього створив Указ Президента України “Про Державну митну службу України “ від 29 листопада 1996 року, до якого Указом Президента від 23 березня 1998 року були внесені зміни і доповнення. Була зменшена роль колегіальних методів прийняття рішень, ліквідовувалися територіальні митні управління для більш ефективного виконання завдань митної справи у грудні 1996 року були організовані регіональні митниці.Реформована була і система підготовки кадрів. Ще 11 червня 1996 р Президент України підписав Указ № 412/96 “Про створення Академії митної служ6и України”. 31 грудня 1996 р ДМСУ видає наказ N 595 “Про створення закладів освіти Державної митної служби України». Метою ставилося створення корпоративної системи підготовки митних кадрів.До цього моменту кадри вищої кваліфікації готувалися на базі факультетів не профільних вузів. Це не давало можливості, в повній мірі, адаптувати навчальні програми до практичних потреб митної служби..В цілому, в кінці 1996 року, митна система на була сучасного свого вигляду. Вона поділяється на митні органи, які безпосередньо здійснюють митну справу та спеціалізовані митні установи, які сприяють діяльності митних органів. До митних органів відносяться: ДМСУ – спеціальний огран центральної виконавчої влади у галузі здійснення митної справи, регіональні митниці та митниці. До спеціалізованих митних установ відносяться центральна митна лабораторія, транспортні, експлуатаційні та митні освітні організації.