Тема 9. Регулювання трудової діяльності персоналу План

1. Діяльність людини в організації. Поділ праці на підприємстві.

2. Кооперування. Розстановка персоналу.

3. Ціннісні орієнтації людини та їх реалізація в процесі праці.

4. Індивідуальні та групові інтереси, можливість їх використання в управлінні персоналом.

5. Регламентація робочого часу.

Ключові слова: трудова діяльність, поділ праці, межа поділу праці, кооперування праці, бригада, цех, робоча група, норма кооперування, розстановка персоналу, цінності, ціннісні орієнтації, етика бізнесу, трудова поведінка, індивідуальний інтерес, груповий інтерес, конфлікт інтересів, режим робочого часу.

1. Діяльність людини в організації. Поділ праці на підприємстві

Питання регулювання трудової діяльності передбачає безпосередню, щоденну роботу з персоналом, організацію такої його трудової діяльності, яка б забезпечувала оптимальне використання трудового потенціалу працівника.

 Трудова діяльність – це повсякденне виконання працівником своїх посадових зобов’язань, що найчастіше передбачає постійне його знаходження на робочому місці.

Діяльність людини в організації передбачає її перебування на робочому місці чи на території організації з виконанням своїх посадових зобов’язань або ж поза межами у випадку відрядження чи виконання іншого службового розпорядження. Звичайно особливості діяльності кожного працівника залежать від специфіки тої чи іншої професії, форми зайнятості (гнучкі форми зайнятості дещо видозмінюють особливості трудової діяльності на підприємстві), управлінських підходів керівництва щодо регулювання трудової діяльності.

Загалом структурно трудову діяльність працівника можна розподілити на такі основні напрями:

 виконання основних посадових зобов’язань;

 виконання супровідних посадових зобов’язань;

 виконання поточних наказів та розпоряджень керівництва;

 участь в організації корпоративних заходів, якщо це відбувається протягом робочого дня;

 допомога іншим співробітникам у виконанні їх посадових зобов’язань у силу власного досвіду і знань;

 інші, часто власно ініціативні дії, що відповідають напрямам діяльності підприємства.

Важливо розуміти, що регулювання трудової діяльності повинно забезпечувати:

 розташування персоналу та організацію його взаємодії в просторі і часі. Тобто персонал повинен бути розміщеним та розташованим таким чином, щоб максимально оперативно й якісно виконувати свої посадові зобов’язання, тобто щоб продуктивність праці була на належному рівні;

 ресурсне підкріплення трудової діяльності, ефективну організацію робочого місця;

 безпечні умови праці з максимально можливим недопущенням виробничих травм та інших ушкоджень персоналу;

 стабільний, необхідний ритм праці (особливо важливий щодо виробничих процесів, роботи з великими потоками клієнтів);

 сприятливий психологічний клімат у колективі з недопущенням незручностей у координації та взаємодії;

 підбір відповідного управлінського інструментарію до такого регулювання, зокрема щодо нормування праці, планування чисельності працівників, їх мотивації.

Основна мета регулювання трудової діяльності – це оптимальне використання трудового потенціалу працівника, створення умов для його розвитку.

Як вже було зазначено, регулювання трудової діяльності вимагає володіння керівництвом відповідного управлінського інструментарію. Так, найбільш поширеним тут інструментом виступає поділ праці.

Дане поняття є широко вживаним та дуже важливим на різних рівнях. Так, виділяють загальний, частковий та одиничний поділи праці. Загальний поділ праці передбачає виділення в національній економіці різних її галузей – промисловості, сільського господарства, сфери послуг. Частковий поділ праці являє собою розподіл галузей національної економіки на відповідні види економічної діяльності, для прикладу, в сільському господарстві – тваринництво, овочівництво, зернове господарство тощо. Одиничний поділ праці відповідає рівню підприємства та пов’язаний з його спеціалізацією, фаховою структурою працівників тощо.

 Поділ праці – це така спеціалізація трудової діяльності, при якій кожному працівникові чи структурному підрозділу відповідають певні посадові (функціональні) зобов’язання, внаслідок чого можливе одночасне виконання низки завдань, спрямованих на швидке досягнення однієї поставленої цілі.

Поділ праці має величезне значення для ефективності діяльності підприємства, оскільки дозволяє розподілити завдання, що забезпечують його функціонування, з-посеред різних виконавців з контролем відповідного навантаження на кожного з них. Окрім того поділ праці дозволяє здійснювати контроль та оцінювання діяльності кожного структурного підрозділу і працівника, чи виконує він покладені на нього обов’язки.

Поділ праці повинен здійснюватись з обов’язковим дотриманням низки принципів, найбільш важливими з-посеред яких є:

- принцип пропорційності, який вимагає забезпечення пропорційної продуктивності всіх підрозділів підприємства з урахуванням їх ресурсного забезпечення (кількості працівників, матеріально-технічного оснащення, інших умов праці);

- принцип паралельності, який дозволяє виконувати різні етапи роботи в одному часовому періоді;

- принцип прямоточності, який забезпечує розміщення підрозділів та їх працівників згідно напрямів інформаційних потоків;

- принцип безперервності, який передбачає таку організацію етапів виробництва товарів (надання послуг), коли кожен наступний етап є логічним продовженням попереднього;

- принцип ритмічності, який передбачає більш менш однорідне виконання в просторі і часі посадових зобов’язань різними підрозділами та працівниками;

- принцип оптимальності, згідно якого поділ праці повинен забезпечувати оптимальне використання потенційних можливостей працівника з мінімізацією просторових переміщень.

Існують різні підходи до поділу праці на рівні підприємства. Найчастіше вчені і практики виділяють вертикальний і горизонтальний його види.

Вертикальний поділ праці передбачає розподіл функціональних завдань за різними ієрархічними рівнями. Найчастіше їх зводять до 5 основних:

І. Вищий рівень управління (інституційний) ТОР – вирішує питання стратегічного менеджменту (управління фінансами, ринками збуту тощо);

ІІ. Середній рівень управління (функціональний) MIDDLE – вирішує питання поточного управління відповідно до функцій менеджменту;

ІІІ. Нижчий (низовий) рівень управління (технічний або операційний) LOWER – відбувається безпосереднє керівництво менеджерів виконавцями поставлених завдань;

IV. Виконавчий функціональний рівень – виконує завдання вищого, середнього та низового рівнів управління з можливістю участі в прийнятті управлінських рішень;

V. Виконавчий технічний (обслуговуючий) рівень – виконує завдання вищого, середнього та низового рівнів управління без можливості участі в прийнятті управлінських рішень.

Горизонтальний поділ праці передбачає розподіл функціональних завдань між працівниками одного рівня.

Варто звернути увагу на інший підхід до поділу праці за видами функціонального, технологічного та кваліфікаційного.

Функціональний поділ праці передбачає поділ персоналу на окремі групи, що виконують схожі посадові зобов’язання (функції). Так, згідно даного підходу працівників-виконавців поділяють на такі групи:

 робітники:

- основні, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі підприємства та відіграють важливу роль для виробництва товарів, надання послуг чи виконання робіт;

- допоміжні, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, проте виконують допоміжні функції, які дозволяють виконувати свої посадові зобов’язання основними робітниками;

 інженерно-технічні працівники та службовці, що здійснюють загальне керівництво персоналом, виконують функції контролю;

 молодший обслуговуючий персонал – сюди належать прибиральниці, працівники гардеробу й служби охорони та інші;

 особи, які стажуються чи проходять практику, що на даний момент не входять у постійний штат персоналу підприємства та їх посада і зобов’язання наразі є невизначеними.

Функціональний поділ праці часто здійснюють на рівні окремого структурного підрозділу підприємства. Так, для прикладу, в кадровій службі персонал може за таким підходом бути розподіленим на групи:

 персонал, що виконує управлінські, контрольні функції, бере участь у прийнятті управлінських рішень;

 персонал, що здійснює обробку різного роду інформації, створює відповідні документи;

 персонал, що здійснює оформлення документів, забезпечує їх пересилку, облік, зберігання.

Найчастіше функціональний поділ праці є основою визначення організаційної структури підприємства, яку формують конкретні структурні одиниці – відділи та їх підрозділи.

Кваліфікаційний поділ праці – це розподіл персоналу залежно від складності виконуваних ним посадових зобов’язань, що відповідають рівню його кваліфікації. Нагадуємо, що кваліфікація є мірою професійної підготовки працівника, яка необхідна для виконання ним своїх посадових зобов’язань (тема 1, п. 2 «Склад і структура персоналу»).

Рівень кваліфікації встановлюється через присвоєння відповідних кваліфікаційних розрядів, а також за результатами атестації. Найбільш поширена практика присвоєння таких розрядів серед робітників, порядок якої регламентується в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, у тому числі в розрізі видів економічної діяльності [¹]. Для прикладу, у випуску «Фінанси, кредит, страхування та пенсійне забезпечення», розділі «Фондовий ринок» серед професіоналів визначено кваліфікаційні характеристики для професіонала з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, професіонала з депозитарної діяльності, професіонала з корпоративного управління, професіонала з управління активами і професіонала-організатора торгівлі на ринку цінних паперів. Так само виділено щодо фахівців фондового ринку – що вони повинні знати та вміти відповідно до конкретної категорії.

Підвидом кваліфікаційного поділу праці є також професійний поділ, який може здійснюватись у розрізі тих професійних груп, що визначені в Класифікаторі професій ДК 003-95 (тема 3, п. 1 «Суть та структурні елементи ресурсного забезпечення управління персоналом»).

Технологічний поділ праці – це розподіл працівників за окремими етапами виробництва товарів, надання послуг чи виконання робіт. У його межах фахівці виділяють також так званий поопераційний поділ праці, згідно якого конкретний працівник зобов’язується виконувати відповідну операцію, що є однією з ланок загального виробничого процесу.

Незважаючи на тип поділу праці, важливо, щоб між різними суб’єктами була налагоджена стійка система горизонтальних і вертикальних зв’язків. Важливість горизонтальних зв’язків обґрунтована необхідністю обміну досвідом між персоналом однакового ієрархічного рівня щодо якнайкращого виконання своїх обов’язків, здорового суперництва тощо. Вертикальні зв’язки повинні передбачати тісні контакти між працівниками різних ієрархічних рівнів з недопущенням розриву між управлінськими кадрами та виконавцями управлінських рішень, адже це, по-перше, може стати передумовою погіршення психологічного клімату в колективі, порушення трудової дисципліни, а по-друге, утруднення виконання управлінських завдань через нерозуміння керівництвом проблем виконавців.

Поділ праці – не стихійний процес. Він передбачає базування на так званих межах, які можуть бути технологічними, економічними, психофізіологічними та соціальними (табл. 1).

Таблиця 1

Межі поділу праці на підприємстві та їх характеристика

№ з/п	Вид межі	Характеристика
1	Технологічна	Розподіл процесу виробництва товару (надання послуги) на конкретні етапи (операції, виробничі цикли), які може виконувати працівник. Нижня межа – трудовий прийом, що формується хоча б з 3-х трудових дій конкретного цільового призначення; верхня межа – виготовлення на одному робочому місці готового виробу (надання послуги) в цілому
2	Економічна	Рівень завантаження працівника, ефективність використання робочого часу, тривалість у часовому вимірі виробництва товару (надання послуг), що вимагає відповідного рівня оплати праці
3	Психофізіологічна	Можливі психічні та фізіологічні навантаження на працівника з урахуванням таких навантажень на різні органи і частини тіла
4	Соціальна	Включення такої мінімальної кількості функцій у посадові зобов’язання працівника, щоб робота йому видавалась цікавою, не монотонною та сприяла розвитку

Важливо розуміти, що поділ праці – не статичний, а динамічний процес. На підприємстві він повинен постійно змінюватись у залежності від впливів зовнішніх та внутрішніх факторів.