Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих пода­тків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яс­краво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, осо­бливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Об'єктом оподаткування є такі опера­ції, здійснювані платниками податку, суб'єктами господарювання:

- продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тім числі операції з оплати вартості послуг за договорами оператив­ної оренди (лізингу);

- завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для вико­ристання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за ме­жами митної території України.

Не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, здійс­нювані суб'єктами господарювання:

- випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;

- обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєс­траторська та клірингова діяльність з цінними паперами;

- передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;

- надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціально­го і пенсійного страхування;

- обіг валютних цінностей;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслугову­вання, за кредитними і депозитними договорами;

- виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів.

База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. Розглянемо можливі варіанти визначення бази оподаткування.

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначає­ться, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (ро­біт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, визнача­ється у відсотках до обороту, що включає митну вартість придбаних товарів, ввізне мито, акцизний збір (якщо це підакцизний товар) [40].

Непрямі податки мають, в основному, фіскальне спрямування. Однак було б неправильно заперечувати регулюючу функцію не­прямих податків.

Платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юри­дичні особи; фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб'єктами господарювання.

Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Від­так більше податків сплачують ті категорії населення, що більше споживають товарів, мають більш високі доходи.

Достатньо складним є вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів господарювання. Останні є платниками непря­мих податків, коли вони купують товари, роботи, послуги. Водночас суб'єкти господарювання, реалізуючи товари, роботи, послуги, у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами).

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на високорентабельні й монопольні товари та включається в їхню ціну [44].

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької дія­льності - виробники або імпортери підакцизних товарів.

Залежно від виду підприємницької діяльності є деякі особливості щодо обчислення об'єкта оподаткування. Як правило, визначено та­кі об'єкти оподаткування:

1) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, без­коштовна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (передача) товарів для власного споживання, промислової перероб­ки, а також для власних працівників (у тім числі і в порядку нату­ральної оплати праці);

2) митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну ва­люту, в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати;

3) обороти з реалізації конфіскованого і безгосподарного чи за­ставленого майна.

Платниками акцизного збору в бюджет є підприємства, організа­ції, установи (їхні філії, відділення, підрозділи) як юридичні особи, що знаходяться на території України, мають рахунки в банках і виго­товляють, реалізують, імпортують підакцизні товари; використовують підакцизні товари, виготовлені на давальницьких умовах [23].

У перелік підакцизних товарів включено спирт і алкогольні на­пої, тютюнові вироби, транспортні засоби і шини до них, бензин, рушниці спортивні, ювелірні вироби, магнітофони й апаратуру зву­козапису, відеоапаратуру, відео- та аудіокасети, компакт-диски, те­левізори кольорові, набори кухонні або столові, офісні меблі, одяг з натуральної шкіри та хутра, шоколад, каву, рибні делікатеси, части­ни тушок домашньої птиці.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

- у твердих ставках (сумах) з одиниці реалізованих, завезених, переданих товарів;

- у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів або мит­ної вартості.

Строки сплати акцизного збору в бюджет залежать від виду пі­дакцизних товарів, суми податку. Підприємства, що реалізують виро­блені ними спирт етиловий і алкогольні напої, пиво, сплачують пода­ток на третій робочий день після здійснення обороту. За реалізації тютюнових виробів податок сплачується один раз на місяць (до 16 числа), виходячи з фактичного обсягу реалізації за звітний місяць.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транс­портних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути зв'язане з увезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей пода­ток виконує фіскальну і регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та екс­порту, захист національного виробника (мито на імпорт), заохочен­ня або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практи­ка свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здій­снюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку ре­альними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито спла­чує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на його фінансовий стан. Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:

- у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються че­рез митний кордон;

- у грошовому вимірі на одиницю товару.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За вико­нання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних по-Розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю вста­новлюються за згодою учасників договору оренди - орендодавця (власника) та орендаря [42].

Сільськогосподарські підприємства (юридичні особи) мають право перебувати на загальній формі оподаткування і сплачувати до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі), визначенні Законом України №1251-XII. Крім того, такі підприємства також можуть використовувати спрощену систему оподаткування у вигляді сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно з Указом Президента України від 18 червня 1998 р. «Про фіксований сільськогосподарський податок» із змінами та доповненнями, фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок (надалі ФСП) сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

• податку на прибуток підприємств;

• плати(податку) за землю;

• комунального податку;

- збір за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету;

- плати за придбання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності;

- збір за спеціальне водокористування.

Інші податки і збори (обов'язкові платежі), визначенні Законом України «Про систему оподаткування», сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України [7].

Особи можуть бути зареєстровані як платник ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Якщо особа створюється шляхом злиття, приєднання, поділу (виділу), перетворювання або виділу згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо до отримання не менш як 75 відсотків від загальної суми валового доходу від реалізації (поставки) сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) протягом останнього податкового періоду поширюється на:

• усіх осіб солідарно, які зливаються або приєднуються;

• кожну окрему особу, створену шляхом поділу або виділу;

• особу створеного шляхом перетворення.

Особа знімається з податкової реєстрації як платник за власною ініціативою, якщо така особа подає письмову заяву щодо добровільноо зняття з такої податкової реєстрації. Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за рішенням податкового органу, якщо:

• така особа підпадає під регулювання норм Закону України «Про відновлення платоспроможності платника або визнання його банкрутом»

• така особа ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або присвоєння.

Для отримання реєстрації як платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.

Не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб'єкти господарювання, які реалізують інвестиційні і інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону податку суб'єктів малого підприємництва.

У разі, коли у звітному податковому періоді валовий дохід від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менше як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах. Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається. [13]

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах: - для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15;

• для багаторічних насаджень - 0,09;

• для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, - 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах: .

- для ріллі, сіножатей та пасовищ-0,09;

- для багаторічних насаджень-0,03.

Для наочності ставки для фіксованого сільськогосподарського податку представимо у вигляді таблиці (табл. 6)

Таблиця 6