ТоТема 9. Нагляд прокурора за законністю закриття кримінальних справ на стадії досудового провадження

1. Сутність і значення закриття провадження у справі.

2. Обставини, що виключають провадження у кримінальній справі. Реабілітуючі підстави закриття кримінальної справи.

3. Повноваження прокурора щодо закриття кримінальної справи на стадії досудового провадження з цих підстав.

4. Нереабілітуючі підстави закриття кримінальної справи.

5. Повноваження прокурора щодо закриття кримінальної справи на стадії досудового провадження з цих підстав.

6. Процесуальний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених окремими статтями Особливої частини КК України.

7. Характерні порушення вимог закону, які допускаються при вирішенні питання щодо закриття кримінальних справ.

8. Реагування прокурора на виявлені порушення закону при закритті кримінальних справ.

9. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.

Контрольні питання:

1. Якою є періодичність перевірки прокурором законності закриття кримінальних справ?

2. Які обставини щодо законності й обґрунтованості закриття кримінальної справи повинен перевірити прокурор?

3. Чи може прокурор сам закрити кримінальну справу? У яких випадках?

4. Який процесуальний порядок закриття кримінальної справи у зв’язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності?

5. Наведіть характерні приклади порушень вимог закону, що допускаються слідчими при закритті кримінальних справ.

1. Сутність і значення закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі. Залишення позову без розгляду.

Підставами для закриття провадження в справі є: 1) якщо справа не підлягає розгляду в судах (це питання підвідомчості); 2) якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду не додержано порядку позасудового вирішення спору і можливість такого застосування порядку втрачено; 3) провадження закривається, якщо є таким, що набрало законної сили рішення або ухвала суду щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав; 4) якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) рішення товариського суду, прийнятого в межах його компетенції; 7) в разі укладення угоди про передачу вирішення спору до третейського суду; 8) якщо після смерті громадянина спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Перелік підстав є вичерпним і ширшому тлумаченню не підлягає. Підстави залишення заяви без розгляду (ст.229 ЦПК: 1) якщо заінтересованою особою не дотримано порядку для даної категорії справ; 2) заява подана до суду недієздатною особою; 3) якщо заява подана особою, яка немає повноважень на ведення справи в суді; 4) у випадку повторної неявки позивача, або обох сторін, тобто коли порушені правила ст.172, 173 ЦПК; 5) у разі, якщо спір між сторонами знаходиться на розгляді в іншому суді (за допущення законодавцем альтернативної підсудності).

Відмінність залишення заяви без розгляду і закриття провадження по справі полягає в наступному: 1) у випадку закриття провадження по справі повторне звернення до суду по спору між тими ж сторонами не допускається, але це не стосується наслідків непідвідомчості, суд зобов‘язаний роз‘яснити сторонам до якого юрисдикційного органу вони мають звернутися; 2) у разі залишення заяви без розгляду заінтересована особа має право знов звернутися до суду після усунення умов, які заважали. Суд у всіх випадках завершує всі процесуальні дії мотивованою ухвалою. Такі ухвали можуть бути оскаржені.

Действующее уголовно-процессуальное законодательство предусматривает различные формы окончания предварительного расследования. "Производство предварительного следствия заканчивается составлением обвинительного заключения, либо постановления о направлении дела в суд для рассмотрения вопроса о применении мер медицинского характера, либо постановления о прекращении дела, либо постановления о прекращении дела с направлением материалов в суд для применения мер административного взыскания".

Таким образом, законодатель считает прекращение уголовного дела формой окончания предварительного расследования. Причем возможны две различные по своим процессуальным последствиям ситуации. Когда уголовное дело прекращается, но материалы направляются в суд для применения мер административного взыскания, заканчивается уголовный процесс и начинается процесс административный. Рассматривая эти материалы по существу, суд должен уже руководствоваться нормами не уголовно-процессуального, а административно-процессуального и материального права, поскольку административные взыскания предусмотрены административным материальным правом, постольку и применяться они должны в рамках административного процесса. Уголовный процесс здесь уже больше не нужен. Таким образом, производство уголовно-процессуальное плавно переходит в производство административно-процессуальное.

Материальной основой такого перехода служит признание компетентным лицом (следователем, органом дознания, прокурором) того факта, что в данном конкретном случае, с учетом степени общественной опасности деяния, личности, его совершившей, оно, то есть деяние, хотя и попадает под признаки преступления, но таковым не является, достигает лишь степень опасности, присущей административным правонарушениям.

Другими словами, предоставляя органам предварительного производства прекращать уголовные дела с направлением материалов в суд для принятия мер административного взыскания, законодатель тем самым уполномочивает декриминализировать (при наличии предусмотренных законом условий) уголовно наказуемые деяния, преобразовывая их в административные правонарушения.

В других случаях прекращения уголовных дел прекращение уголовно-процессуального производства не влечет переход его в какое-либо иное: прекращается всякое производство по делу.

Поскольку с прекращением уголовного дела прекращается всякая процессуальная деятельность, значит ,прекращается и предварительное расследование. Поэтому не является достаточно обоснованным высказывающийся ранее в литературе вывод о том, что якобы прекращение уголовного дела не является самостоятельной формой окончания предварительного расследования.

Этот этап, как справедливо указывает Г.М. Миньковский, охватывает:

анализ и оценку собранных по делу доказательств в их совокупности;

систематизацию и надлежащее оформление материалов уголовного дела;

составление постановления о прекращении уголовного дела;

разрешение всех вопросов, вытекающих из решения о прекращении дела (отмена меры пресечения в отношении обвиняемого или подозреваемого, снятие ареста с имущества и т.д.);

Как и уголовный процесс в целом, прекращение уголовного дела -- это деятельность органов дознания, прокурора, суда, деятельность, являющаяся составной частью предварительного расследования.

Вынесением постановления о прекращении уголовного дела оно разрешается по существу независимо от того, по каким основаниям -- реабилитирующим или нереабилитирующим -- оно прекращено.

Согласно уголовно-процессуальному закону, органы предварительного расследования при производстве по делу обязаны решить прежде всего вопросы: имело ли место событие преступления, содержит ли деяние состав преступления, совершено ли это деяние определенным лицом, виновато ли это лицо в совершении преступления. При отрицательном решении одного из этих вопросов органы предварительного следствия обязаны прекратить производство по делу.

Таким образом, прекращение уголовного дела -- это прежде всего уголовно-процессуальная деятельность, как часть уголовно-процессуальной деятельности в целом.

Вместе с тем прекращение уголовного дела -- и институт уголовно-процессуального права. Основной недостаток этого института заключается в том, что нормы его разбросаны по всему Уголовно-процессуальному кодексу.

Основания прекращения уголовных дел предусмотрены ст.ст. 37, 38 уголовно-процессуального кодекса.

Представляется, что разброс по УПК норм, регулирующих прекращение уголовных дел, создает определенные трудности для правоохранительных органов по разрешению этих вопросов.

Предпочтительнее было бы решить этот вопрос путем выделения в Уголовном процессуальном кодексе отдельной главы.

Таким образом, прекращение уголовного дела -- это этап предварительного расследования в деятельности органов предварительного производства и прокурора по установлению оснований, с наличием которых закон связывает обязанность или возможность завершения предварительного расследования вынесением постановления о его прекращении с освобождением лица от уголовной ответственности.

В то же время прекращение уголовного дела -- это институт уголовно-процессуального права, нормы которого регулируют названную выше деятельность. Вынесением постановления о прекращении уголовного дела оно разрешается по существу.