Індивідуальні завдання

1. Проаналізувати існуючу організаційну структуру управління під­приємством — базою практики з акцентом на підрозділи, що здійс­нюють зовнішньоекономічну діяльність.

2. Виконати діагностику менеджменту ЗЕД підприємства.

3. Проаналізувати механізм реалізації менеджменту ЗЕД на підприємстві.

4. Сформулювати місію підприємства — бази практики.

5. Проаналізувати наявність сучасних інформаційних технологій у менеджменті ЗЕД підприємства.

6. Проаналізувати, чи відповідає кваліфікація персоналу, що займається ЗЕД, поточним і майбутнім завданням підприємства.

7. Дослідити творчий потенціал організації — бази практики у сфері ЗЕД та вказати напрямки його використання.

8. Визначити можливості розвитку на підприємстві міжнародного інноваційного підприємництва.

9. Розробити положення про відділ стратегічного планування у сфері ЗЕД для конкретного підприємства.

10. Розробити модель міжнародного інноваційного менеджера підприємства.

11. Проаналізувати економічну ситуацію (вплив зовнішніх чинників), в якій доводиться діяти підприємству — базі практики.

12. Виконати SWOT- аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприєм­ства.

13. Запропонувати напрямки поліпшення організаційної культури у сфері ЗЕД конкретного підприємства.

14. Скласти перелік існуючих на підприємстві нормативно-законодавчих документів, які регламентують процес управління які­стю продукції, що відповідає міжнародним вимогам.

15. Проаналізувати сильні й слабкі сторони продукту сфери ЗЕД підприємства: дизайн, якість, доставка, гарантії.

16. Перелічити та проаналізувати джерела одержання інформації у сфері міжнародного інноваційного розвитку певної галузі діяльності (специфічної для конкретного підприємства).

17. Скласти посадову інструкцію консультанта у сфері ЗЕД фірми. Наведений перелік індивідуальних завдань є орієнтиром для фор­мулювання інших варіантів завдань керівниками практики або диплом­ної роботи (за необхідності).

Оформлення результатів практики

Після завершення виробничої практики студент подає на кафедру безпосередньо керівникові для перевірки таку документацію:

• щоденник проходження практики студента;

• звіт про виконання програми практики;

• підписану та завірену керівником установи (організації), де про­водилася практика, характеристику студента-практиканта, скла­дену за результатами його діяльності.

Звіт про проходження практики студенти оформлюють згідно із загальними вимогами на аркушах формату А4 (обсяг — 80-90 аркушів) за такою структурою:

• титульна сторінка;

• зміст звіту;

• вступ (резюме практичної діяльності);

• розкриття змісту практичної діяльності відповідно до розділів програми практики;

• результати виконання індивідуального завдання;

• висновки і пропозиції;

• додатки.

Звіт повинен бути конкретним та стислим, обов'язково містити графічний матеріал (схеми, таблиці, рисунки, діаграми, графіки), що наочно розкриває суть виконаної роботи і особливо результати виконаного управлінського та економічного дослідження.

Додатками до звіту можуть бути зразки зібраних первинних докуме­нтів (організаційних, господарських, ділових та ін.), великі за обсягом аналітичні таблиці, складні схеми, зразки інших матеріалів, що характе­ризують господарську діяльність організації. Про виконання індивідуального завдання студент повідомляє у звіті в окремому розділі.

Складений студентом звіт повинен мати наскрізну нумерацію сторі­нок. Аркуші повинні бути зшиті. Звіт перевіряється і затверджується керівниками практики від бази практики і від кафедри менеджменту ЗЕД.

Оформлення звіту здійснюється за допомогою комп’ютерного набору тексту на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) з використанням шрифту Times New Roman текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Текст необхідно друкувати, залишаючи береги, які не можуть бути меншими таких розмірів: лівий - 20 мм, правий - 10 мм, верхній - 20 мм, нижній - 20 мм. Звіт друкується чорним кольором, без використання кольорових вставок та виділень. Шрифт має бути чітким, середньої жирності, однакової щільності.

Роздруковані на ПЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними). Їх не включають до загальної нумерації сторінок і розміщують, як правило, в додатках.

Зміст включає перелік всіх складових із зазначенням сторінок, на яких розміщується початок відповідного тексту. Складовими магістерської роботи, назви яких відображаються у змісті є: перелік умовних скорочень (вводиться у склад роботи за потреби), вступ, основні розділи, їх підрозділи, висновки до кожного з розділів, список використаних джерел, загальні висновки за результатами дослідження, додатки.

Заголовки структурних частин магістерської роботи, такі як «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами посередині симетрично до тексту. Кожен з визначених розділів починають з нової сторінки. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. В кінці заголовку підпункту ставиться крапка.

Порядок нумерації та правила оформлення таблиць, ілюстрацій і формул

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №..

Такі структурні частини як зміст, перелік умовних скорочень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Тобто не можна застосовувати форму запису: 1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ».

При нумерації інших частин роботи, номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ». Наприклад, “РОЗДІЛ 1”. Після номера розділу крапку не ставлять.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку подається заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Аналогічні вимоги існують щодо нумерації і розташування таблиць. Відмінність полягає у тому, що напис «Таблиця» із зазначенням її номера розміщують в правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці. На наступному рядку, після номеру таблиці, розміщують симетрично до тексту назву.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку магістерської роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву розміщують тільки над її першою частиною. В іншій частині визначають нумерацію колонок, починаючи з першої. Над перенесеною частиною таблиці розміщують визначення її номеру за таким зразком: “Продовження табл.2.1”.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик.

Формули роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркушу на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Правила цитування та посилання на використані джерела

При здійсненні посилань на першоджерела у тексті, порядковий номер джерела за списком використаної літератури і номера відповідних сторінок, вказуються в квадратних дужках. Наприклад: “Як відзначає Герчикова І.К., зовнішньоекономічна діяльність ТНК не тільки охоплює експортні операції, але і спрямована на розвиток закордонного виробництва. А це викликає необхідність посилення й ускладнення контролю за виробничо-збутовою діяльністю. [7, с. 478]”.

Вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, що викликає зміни його змісту. За потреби вибіркового цитування ставляться три крапки у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці);

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ілюстрації в тексті магістерської роботи відображають із зазначенням порядкового номеру ілюстрації, наприклад, “рис.1.2”. Таким же чином роблять посилання на формули, наприклад “...у формулі (2.1)”.

На всі таблиці, наведені в звіті, повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад “... в табл.1.2”.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад “див.табл.1.3”.

Посилання на джерело інформації, яке стало основою наведеної в тексті таблиці здійснюється наступним чином: якщо таблиця взята з першоджерела повністю і використана в звіті без змін, посилання на таку інформацію робиться в квадратних дужках по тексту; якщо автором на підставі статистичної інформації в таблиці зроблені власні розрахунки, посилання робиться у вигляді спеціального тексту під таблицею. А саме, “Таблицю складено на основі [12, с.81; 13, с.14]”.

Порядок оформлення списку використаних джерел

Бібліографічний опис в звіті подають за формою, визначеною в літературних виданнях або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і таке інше. Всі використані джерела в загальному переліку літератури розміщують одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Зразок порядку оформлення використаних джерел наводиться в додатку И.

Порядок оформлення додатків

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Він повинен мати заголовок, надрукований угорі посередині сторінки, наприклад “Додаток А”.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, О, Ч, Ь. За додатком Я слідують додатки АА, АБ, АВ.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатку, наприклад: рис.А.2 – другий рисунок додатку А; формула (А.1) – перша формула додатку А.