Тема №6: КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ

План

1. Урахування та переврахування векселів

2. Кредити під заставу векселів

3. Онкольний кредит

Рекомендована література:

1. Положення «Про операції банків з векселями» №258

2. Васюренко О.В. «Банківські операції» стор. 187-196

3. Дзюблюк О.В. «Банківські операції» стор. 396-403

4. Міщенко В.І. «Банківські операції» стор. 500-517, 520-524

5. Мороз А.М. «Банківські операції» стор. 188-203

1. Урахування та переврахування векселів

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. визначає вексель цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Операція врахування векселів полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу. При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов’язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка ще називається дисконтом, а також накладних витрат на здійснення операції. За економічним змістом дана операція являє собою трансформацію комерційного кредиту у кредит банківський, адже купівля банком векселя рівнозначна кредитуванню векселедержателя на строк, що залишився до погашення векселя. Цей кредит називається обліковим кредитом. Його особливістю є те, що повернення кредиту здійснює не позичальник, а зобов’язана за векселем особа. Тому подібні кредити називають позиками, що самоліквідуються.

Як правило, можуть бути враховані векселі на визначений строк платежу, а саме:

1. визначено-строкові (на певну дату);

2. дато-векселі (у визначений строк від дати складання);

3. візо-векселі (у визначений строк від пред'явлення). Крім того, на них має бути дата про пред'явлення.

Векселедержатель, який має бажання пред'явити векселі до врахування, подає в банк заяву за встановленим банком зразком. До такої заяви на вимогу банку можуть додаватися інші документи, що, зокрема, характеризують фінансове становище векселедержателя, його кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких придбавалися векселі, тощо.

Урахування векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про їх урахування. Перед укладанням договору на врахування векселів ці векселі повинні пройти перевірку юридичної та економічної надійності.

Під час приймання реєстрів банк перевіряє відповідність даних пред'явника реквізитам векселя. Реєстри з неправильними даними повертаються на переоформлення.

Якщо векселі прийняті банком для розгляду, то пред'явнику видається розписка про одержання векселів та призначається орієнтовний термін кредитування або ж день, у який він має забрати невраховані векселі. Векселі, що не відповідають вимогам установленим банком, викреслюються з реєстрів для повернення пред'явнику.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, складається з процентної ставки (дисконту), а для іногородніх векселів — також з порто (поштових витрат) і дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів). Нарахування суми дисконту здійснюється за такою формулою:

, де D — сума дисконту; i — процентна ставка;

S — номінальна сума векселя;

t — строк у днях від дня врахування до дня платежу за векселем;

n — кількість днів року.

Розрахунок суми, яка належить до сплати пред’явнику векселя, може здійснюватися за формулою:

де Р — сума, що виплачується подавцю за врахований вексель;

S — номінальна сума векселя;

i — процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на номінальну суму векселя; d — дисконтна ставка, за якою розраховується дисконт і проценти, що утримуються на користь банку;

v — процентна ставка, за якою нараховується комісія;

g — процентна ставка, за якою нараховується дамно; р — сума порто;

п — кількість днів року;

д¹ — кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем;

д² — кількість днів від дня, з якого нараховуються проценти на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем.

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом:

1) перерахування на поточний рахунок пред'явника у строк, установлений у договорі про врахування, суми, що належить до сплати пред'явнику векселя;

2) сплати кредиторської заборгованості пред'явника іншим кредиторам за умови подання документів, що підтверджують наявність такої заборгованості у межах суми, яка належить до сплати пред'явнику векселя. У цьому разі банк перераховує кошти на поточний рахунок відповідного кредитора пред'явника в порядку, установленому чинним законодавством.

Що стосується строків вексельних зобов’язань, то банки надають перевагу короткостроковим векселям (як правило, строком до 90 днів), оскільки вони менше залежать від змін у платоспроможності клієнта і загальної економічної кон’юнктури. З цієї при­чини банки часто відмовляються враховувати векселі зі строком за поданням.

До різновидів урахування векселів належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності клієнта.

Безоборотне врахування — різновид врахування, за якого пред’яв­ник векселя вибуває з числа зобов’язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом учинення пред’явником у тексті індосамен­ту безоборотного застереження (проставлення безоборотного індосаменту) або через передавання банку векселя пред’явником без учинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред’явника. Урахування з реверсом — різновид урахування, за якого пред’явник векселя дає банку позавексельне зобов’язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або при настанні чи ненастанні певних обставин. Від звичайного врахування цей різновид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов’язана за векселем особа-платник, а пред’явник, який підписує письмове зобов’язання викупи­ти векселі до настання строку їх оплати та/або при настанні/ненастанні певних обставин (реверс) і викуповує вексель.

2. З метою здійснення вексельного кредитування комерційні банки можуть не лише викупати векселі до настання строку їх погашення, а й приймати їх у вигляді забезпечення наданих позик. При кредитуванні під заставу векселів позичальник не перевідступає вексель банку (на відміну від облікового кредиту), а лише віддає його під заставу на певний строк, зберігаючи всі права векселедержателя (право власності на вексель може перейти лише у разі непогашення позики). Ще одна відмінність між цими формами вексельного кредиту полягає в тому, що якщо при обліковому кредиті позичальник і той, хто повертає кошти, є різними особами, то при кредитуванні під заставу векселів погашення позики здійснюється самим позичальником.

Кредити під заставу векселів можуть надаватись у вигляді:

— строкових кредитів, тобто позик, дата погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальником;

— кредитів до запитання (онкольних кредитів), коли строк погашення не вказується або встановлюється термін до настання строку погашення векселів із застави.

Строкові позички під заставу векселів, як правило, є разовими. Банк аналізує юридичну й економічну надійність векселя і при позитивному висновку укладає з позичальником кредитну угоду та договір застави векселів. Кредит надається в розмірі 60—90 % номінальної суми векселя; заборгованість з позикою обліковується на простому кредитному рахунку.

Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром пред'явлених у заставу векселів, щонайменше у двох примірниках. Приймаючи реєстри, банк перевіряє відповідність даних пред'явника даним реквізитів векселів. Реєстри з неправильними даними повертаються на переоформлення. Векселі в реєстрах, як правило, розміщуються в порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Місцеві та іногородні векселі можуть групуватися в окремі реєстри.

Кредит надається у звичайному порядку. За бажанням клієнта йому може бути відкрита чекова книжка, з якої провадитиметься видача позики.

Погашення кредиту під заставу векселів може здійснюватись шляхом перерахування коштів за розпорядженням позичальника з його поточного рахунку (після чого йому повертають векселі) або зарахуванням безпосередньо на спеціальний позичковий рахунок платежів, котрі надійшли від векселедавців за векселями, що були передані в заставу (якщо позичальник не має змоги погасити заборгованість іншим чином).