2.3. Економічні методи державного регулювання зед

Економічні методи містять наступне:

– державне фінансування експорту:

а) пряме фінансування:

1) дотації з державного бюджету на покриття різниці між собівартістю продукції та експортними цінами для отримання гарантованих прибутків;

2) фінансування НДДКР, спрямованих на розвиток експорту;

3) фінансування венчурних фірм (ризик-фірм);

б) опосередковане фінансування:

1) через банки – уряд виділяє дотації банкам на зниження ставок для експортерів;

2) повернення експортерам мита та податків, які сплачуються при імпорті товарів, що є сировиною для виготовлення експортної продукції;

3) передача експортуючим компаніям державних замовлень за завищеними цінами;

– зниження податків з експортерів:

а) пряме зниження податків;

б) дозвіл фірмам здійснювати відрахування з оподаткованих сум для створення резервних фондів для розвитку експорту;

в) податкові кредити;

– кредитування експорту:

а) внутрішнє – кредити надаються національним компаніям на сприятливих умовах для розвитку експортного виробництва;

б) зовнішнє – банківські кредити імпортерам, кредити мають цільовий характер та можуть бути використані імпортерами лише для закупки конкретної національної продукції;

– страхування експорту:

а) внутрішнє – держава бере на себе певну частину ризиків інвестиційного проекту при крупних капіталовкладеннях у розвиток експортного виробництва;

б) зовнішнє – держава приймає на себе частину політичних та комерційних ризиків, пов’язаних з експортом.

Політичні ризики – можливість невиконання своїх обов’язків імпортерами в результаті форс-мажорних обставин.

Комерційні ризики – непередбачені зміни валютних курсів, банкрутство імпортерів, зміни у митних та податковій політиці країн-імпортерів.

Тема 3. Підготовка та укладання зовнішньоторгових угод План

3.1. Інститут міжнародних комерційних угод.

3.2. Підготовча робота при укладанні зовнішньоторгових угод.

3.3. Укладання зовнішньоторгових договорів купівлі-продажу.

3.1. Інститут міжнародних комерційних угод

Інститут міжнародних комерційних угод – це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють:

• порядок та форми здійснення зовнішньоторговельних угод;

• їх зміст;

• умови дійсності угоди;

• юридичні наслідки її недійсності.

Угода – це дії громадян та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов’язків. Двох- або багатосторонні угоди називаються договорами.

Відносини, що виникають з договору – договірні, а обов’язки сторін називаються обов’язками по договору.

Купівля-продаж – передача однією стороною права власності на індивідуально визначену річ та передача даної речі іншій стороні, яка зобов’язана прийняти її та оплатити за узгодженою ціною.

Основна функція договору купівлі-продажу – оформлення переходу майна з власності однієї особи у власність іншої.

Зовнішньоторговельний договір купівлі-продажу – угода українських підприємств з іноземними фірмами та громадянами, предметами якої є зовнішньоекономічні операції, пов’язані з обміном товарів.

Ознаки зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу:

• одним з контрагентів угоди виступає юридична або фізична особа іноземної держави;

• товар або продукція, що знаходиться на території іноземної держави;

• при виконанні договору товар перетинає територію одного або декількох іноземних держав.

Договір містить преамбулу та наступні основні умови:

• предмет та об’єкт поставки;

• способи визначення якості та кількості товару;

• термін та місце поставки;

• базисні умови поставки;

• умови платежів;

• порядок здачі (приймання) товарів;

• транспортні умови;

• умови про гарантії і санкції;

• порядок розв'язання суперечок;

• обставини звільнення від відповідальності;

• термін дії договору;

• загальні обов’язки для продавця і покупця;

• поняття та порядок відрахування збитків;

• санкції за прострочення платежів;

• транспортні та валютні ризики;

• принципи звільнення від відповідальності;

• правила припинення виконання обов’язків;

• страхування товару;

• порядок розірвання договору.

Типова угода – розроблений у відповідності зі встановленими правилами документ, який містить зразки формулювання умов окремих розділів договору.

Типова угода складається з двох частин:

• узгоджуваної;

• уніфікованої.