2. Сутність та види облігацій. Визначення вартості облігацій та доходів від їх обігу.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Класична облігація, що сформувалася кілька століть назад і багато в чому залишилася незмінною до наших днів, – це боргове свідчення, яке містить два головних атрибути – зобов'язання повернути власнику облігації після закінчення певного терміну, суму, яку емітент одержав при випуску даного паперу, і зобов'язання емітента виплачувати власнику облігації регулярний доход у вигляді відсотків від номінальної вартості, зазначеної на облігації. Таким чином, випускаючи облігації, емітент тим самим офіційно заявляє про свою потребу в позикових коштах, про термін, на який йому знадобляться кошти, розмір винагороди, що він згодний платити за надані йому позикові кошти.

Цілі випуску облігацій наступні :

1) фінансування інвестиційних проектів емітента;

2) рефінансування наявної в емітента заборгованості;

3) фінансування заходів, які не мають відношення до виробничої діяльності емітента.

Облігації, як і акції, є важливими інвестиційними джерелами підприємства, але розрізняються за такими основними моментами:

• кошти, отримані від випуску акцій, прирівнюються до власних джерел фінансування, власник акції є власником підприємства, а власник облігації – кредитором підприємства;

• доход по акціях виплачується необмежений період часу; власник облігації одержує процентний доход протягом визначеного періоду;

• виплата процентних платежів по облігаціях здійснюється до виплати дивідендів по простих акціях;

• акції мають право голосу, облігації – ні;

• дивіденди по акціях виплачуються з чистого прибутку; процентні платежі по облігаціях включаються до собівартості продукції (послуг), тобто відносяться до витрат підприємства і віднімаються з прибутку, який підлягає оподаткуванню;

• погашення номіналу облігації здійснюється за рахунок прибутку (з викупного фонду, створеного емітентом).

Облігації є цінними паперами, для яких характерні такі основні елементи:

1. номінальна вартість;

2. купонна ставка;

3. дата погашення;

4. договір емісії – контракт на публічний випуск облігаційної позики;

5. забезпечення облігацій (забезпеченням є всі активи підприємства);

6. рейтинг облігації.

Розрізняють такі види облігацій:

• процентні – періодично через певний тер­мін має сплачуватись визначений в умовах випуску процент, який називають купонним. Якщо процентна облігація запропонована для відкритого продажу з подальшим вільним обігом, вона повинна ма­ти купонний лист на виплату процентів. Купони на виплату процентів на дату чергового платежу відрізаються і пред’являються для оплати. Частіше за такими облігаціями сплачується фіксований процент, який визначається емітентом в умовах емісії;

• цільові – облігації, за якими не здійснюються процентні виплати, але при закінченні терміну обігу надаються визначені в умовах емісії товари чи послуги;

• дисконтні (безпроцентні або "з нульовим ку­поном") – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією.

Облігації випускаються іменні та на пред’яв­ника. Облігації підприємств можуть бути як іменними, так і на пред’явника, а облігації внутрішніх державних та місцевих позик випускаються тільки на пред’явника.

Залежно від рівня і характеру забезпечення облігації поділя­ють на забезпечені та незабезпечені. Забезпечені облігації характеризуються тим, що зобов’язання емітента щодо виплати процентів та основної суми боргу за ними підкріплюється відповідним обсягом матеріальних активів або цінними паперами. Незабезпеченими називають облігації, не підкріплені відповідною заставою. Їх випускають емітенти, кредитоспроможність яких не викликає сумніву, або активи яких настільки малі, що не мо­жуть слугувати заставою позики.

За умовами погашення розрізняють облігації з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску; з правом дострокового викупу, а також серійні облігації, що випускаються серіями з різними термінами погашення. Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій

Існують також конвертовані та обмінювані облігації. Конвер­товані – це облігації, які можуть за бажанням власника бути об­міняні на певну кількість акцій того самого емітента. В інформації про емісію конвертованих облігацій в обов’язковому порядку об­умовлюються пропорції обміну (коефіцієнт конвертації), терміни конвертації, порядок та розмір виплат. Обмінювані облігації схожі на конвертовані, але вони обмінюються на акції іншого підприємства, якими володіє підприємство-емітент об­мінюваних облігацій.

Залежно від статусу емітента облігації є корпоративні, державні та муніципальні.

Облігації підприємств, або корпоративні облігації, є одним із способів формування позикового капіталу. Емітен­тами облігацій можуть виступати підприємства всіх пе­редбачених законом форм власності. Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує 3-кратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами. Корпоративні облігації є інструментом довгострокового фінансу­вання для підприємств-емітентів. Терміни погашення перебувають у межах від 3-5 до 10 років і більше.

Акціонерні товариства в Україні є найбільш надійними емітента­ми корпоративних облігацій, оскільки лише для них встановлено обмеження на розмір емісії облігацій, а отже, і на розмір боргового капіталу. Вони можуть випускати облігації на суму, що не перевищує 100% розміру статутного фонду.

Визначення вартості облігацій та доходів від їх обігу.

Облігації мають такі види вартості:

• номінальну;

• інвестиційну;

• конверсійну.

Номінальна вартість облігацій відображається у сертифікаті такого цінного паперу або ж у глобальному сертифікаті (при випуску у бездокументарній формі).

Інвестиційна вартість облігацій визначається як сума очікуваних відсоткових доходів і погашення основного боргу, дисконтована (тобто приведена), виходячи з ринкових норм доходу:

де Р^інв. – інвестиційна вартість облігації;

Д_{і об}- доход на облігацію, що виплачується раз у рік у вигляді купону або відсотка;

Н_об – номінальна вартість облігації;

r_об - ринкова прибутковість (норма доходу) цінних паперів найбільш ліквідних і надійних (державних облігацій);

N - кількість років до терміну погашення облігації;

n - порядковий номер року.

Інвестор, який володіє конвертованою облігацією, тобто має привілеї, які полягають у можливості обміну облігації на прості акції, вирішує для себе питання про доцільність або недоцільність реалізації останньої.

Обмін облігації на акції має сенс у випадках, коли конверсійна вартість облігації вища за її інвестиційну вартість. Нижній рівень ринкової ціни конвертованої облігації визначається більшою з двох вартісних оцінок (інвестиційної і конверсійної) вартості облігації.

Конверсійна вартість – це сукупна ринкова вартість простих акцій, яку можна одержати за умови реалізації конверсійної привілеї:

Р^конв. = Р^а × к,

де Р^конв. - конверсійна вартість облігації;

Р^а - ринкова вартість простих акцій;

к - коефіцієнт конверсії.

Інвестори, які придбають облігації, можуть одержати такі види доходу:

• номінальний;

• поточний;

• дохід до дати погашення;

• реалізований дохід за визначений час.

Номінальний дохід – це відсотковий дохід за облігацією. Він є очікуваною нормою доходу, що розраховується, виходячи з номінальної вартості облігації:

Д_ном. = Н^об. × q,

де Н^об. – номінальна вартість облігації;

q – розмір купонної ставки.

Поточний дохід – це відношення відсоткового доходу за облігацією до поточної ринкової ціни облігації. Поточний дохід визначає дохід готівкою, який можна одержати при поточній ринковій ціні.

Д_пот. = (q_об х Н^об)/Р^об_рин.,

де q_об - фіксований розмір купонної ставки по облігації;

Н^об - номінал облігації;

Р^об_рин. - поточна ринкова вартість облігації.

Дохід до дати погашення є зовнішньою нормою доходу, що визначається відношенням ціни, за якою придбана облігація, до майбутнього потоку виплат відсотків і номіналу. Визначається двома способами: приблизним нарахуванням щорічного доходу і нарахуванням приведеної (дисконтованої) вартості.

Приблизне нарахування щорічного доходу здійснюється за формулою:

Д_дп. = (q_об + ((Н^об - Ц^об)/n))/((Н^об + Ц^об)/2),

де Н^об - номінальна вартість облігації;

n - число років до дати погашення;

qоб - щорічний відсоток по облігації;

Ц^об - поточна ціна облігації.

Реалізований дохід за визначений період за облігацією визначається за формулою:

Д_р. = (q_об х Н_об х t)/Т,

де q_об - відсоткова ставка купона;

Н^об - номінальна вартість облігації;

t - календарний період, за який обчислюється доход;

Т – загальний період, на який випущена облігація.