4. Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища

Нормативними документами встановлено ліміти на використання природних ресурсів ( води, газу, грунтів, корисних копалин), а також ліміти на забруднення навколишнього середовища на обсяг викидів шкідливих речовин.

Економічна оцінка природних ресурсів – це грошовий вираз їх народно-господарської цінності. Важливо щоб ціну мали вода, земля, грунти, повітря, ліс, природні копалини, тварини, рослини. Для оцінки вартості природних ресурсів використовують такі показники: трудові затрати на залучення ресурсу в суспільне виробництво, ефект використання ресурсу у виробництві, прогнозування затрат на відновлення ресурсів витрати на погашення збитків.

Оцінка ресурсів може бути індивідуальною та комплексною. Індивідуальні оцінки розрізняють трьох видів:

- оцінка суспільності корисності природних ресурсів

- вартісні оцінки (податки, ціни)

- ринкові ціни.

Вони використовуються для кожного окремого елементу довкілля і їхні значення не завжди збігаються. Використовують також поняття екологічних збитків від забруднення окремих компонентів природи – води, повітря, земельних ресурсів.

Плата за природні ресурси – це затрати підприємства, пов’язані з використанням певних природних ресурсів ( визначають за спеціальними розрахунками).

Екологічні податки бувають таких видів:

• Платежі рентного характеру

• Податки або штрафи за забруднення понад норму

• Податки за фактичний обсяг забруднень.

Екологічні ліцензії – це цінні папери, що дають право на викиди забруднювача на конкретний проміжок часу й у конкретних обсягах. Ці права можна продавати іншим підприємствам. Ціна ЕЛ залежить від часу доби обставин у регіоні. Торгівля квотами на забруднення – найгнучкіша з усіх відомих методів регулювання якості природного середовища. Вводять ліцензії на родовища цінні папери, що дають право на видобування і продаж корисних копалин.

До найважливіших нормативів якості довкілля належать гранично-допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середовищах. На основі ГДК розробляють нормативи гранично-допустимих викидів (ГДВ) і гранично допустимих скидів (ГДС) шкідливих речовин у повітря й воду. Через зміни загального екологічного стану довкілля ГДК, ГДВ, ГДС найнебезпечніших і найпоширеніших забрудників уточняють кожні три – п’ять років з урахуванням посилення негативного ефекту їхньої спільної дії.

Одним з важливих методів економічного управління є фінансування – надання грошових коштів на чітко визначені природоохоронні заходи. Джерелами фінансування можуть бути бюджетні кошти, власні кошти підприємств, банківські кредити та різні екологічні фонди. Створення екологічних фондів також є одним з економічних методів управління в природокористуванні. Під фондами слід розуміти установи покликані надавати будь-яку матеріальну допомогу, та самі грошові матеріальні кошти, а також їх джерела. Наприклад в екологічні фонди надходять платежі всіх підприємств за природокористування. А потім ці кошти видаються на проведення невідкладних і дорогих природоохоронних заходів. Крім цього підприємства можуть робити внески у фонди екологічного страхування.

Матеріальне стимулювання - це забезпечення зацікавленості, вигідності для підприємства та його працівників природоохоронної діяльності.

До заохочувальних заходів належать:

• встановлення податкових пільг (сума прибутку, з якого стягується податок, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає природоохоронним видаткам);

• звільнення від оподаткування екологічних фондів та природо­охоронного майна;

• застосування заохочувальних цін та націнок на екологічно чисту продукцію;

• застосування пільгового кредитування підприємств, котрі ефективно здійснюють ОНПС (зниження процента за кредит або безпроцентне кредитування);

• запровадження спеціального додаткового оподаткування екологічно шкідливої продукції та продукції, що випускається із застосуванням екологічно небезпечних технологій;

• штрафи за екологічні правопорушення.

Плата за користування природним середовищем як системою., повинна створити економічну основу для підтримання загально системних функцій природного середовища.