- •1.Структура підприємства та її види
- •2. Система внутрішнього економічного механізму підприємства
- •3. Умови ефенктивного функціонування вем
- •4. Форми функціонування вем
- •5. Підприємство як система
- •6. Сутність та передумови аналізу системи "витрати — випуск - прибуток"
- •7. Зміст і порядок розробки виробничої програми
- •8. Роль, форми та джерела стимулювання праці
- •9.Виробнича структуризація підприємства
- •10. Планування собівартості продукції
- •11. Контроль і оцінювання діяльності
- •12. Організаційно-економічна структуризація підприємства
- •13.Контроль як функція управління
- •14.Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови
- •15.Сутність та форми адаптації операційної системи
- •16. Планування витрат і прибутку
- •17.Методи ціноутворення
- •18.Внутрішні ціни на продукцію підрозділів
- •19.Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю
- •2. Фактори, які впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування:
- •20.Функції та система внутрішніх цін
- •21.Оцінювання руху виробничих запасів і його вплив на собівартість продукції
- •22. Методи обчислення збитків та економічних санкцій
- •23. Оцінювання виробничої діяльності
- •26. Форми та зміст матеріальної відповідальності
- •27. Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів
- •28. Критерії оцінювання діяльності
- •29. Система та порядок планування
12. Організаційно-економічна структуризація підприємства
Організаційна структуризація передбачає внутрішню побудову підприємства для розділення праці і розподілу посадових обов’язків серед працівників, визначення норми управління і ліній підпорядкування, а також для координації завдань підприємства.
Типи організаційних структур управління:
1. Лінійна – це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії, кожен підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує всі адміністративні та інші функції у відповідному підрозділі
«+»:
-Чіткість і простота взаємодії
-Надійність,контроль,дисципліна
-Оперативність прийняття та виконання рішень
-Економічність за умов невеликих розмірів організації
« - »:
-Потреба у робітниках універсальної кваліфікації
-Обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів
-Перевантаження вищого керівництва
2. Лінійно-штабна – для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльності (механік, економіст, технолог,диспетчер).
3. Функціональна – структура, яка передбачає наявність штабів, але їх персонал має не лише дорадчі права, а й право керівництва і прийняття рішень
«+»:
-Розвантаження вищого керівництва
-Інформаційна оперативність
-Спеціалізація функціональних керівників
«- »:
-Порушення принципу єдиноначальності
-Складність контролю
-Недостатня гнучкість
4. Лінійно-функціональна – структура управління, яка спирається на розподіл повноважень та відповідальність за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі
«+»:
-Поєднання переваг лінійних та функціональних структур
«-»:
-Складність взаємодії лінійних і функціональних керівників
-Перевантаження керівників в умовах реорганізації
-Опір змінам в організації
5. Дивізіональна – це структура управління, яка будується не за функціональними ознаками, а за принципами групування виробничих підрозділів за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування
-Самостійність підрозділів
-Внутрішньо фірмова конкуренція
-Підвищення якості рішень
«-»:
-Дублювання функцій управління на рівні підрозділів
-Збільшення витрат на управління
6. Матрична – це структура, яка передбачає створення поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створенням нових видів продукції (послуг).
«+»:
-Висока адаптивність до змін середовища
-Ефективні механізми координації
«-»:
-Обмежена сфера застосування
-Конфлікти між функціональними керівниками проектів
Оскільки ці типи оргструктур важко пристосувати до змін в зовнішнього середовища, зявилась департаменталізація – поділ фірми на підрозділи в залежності від функцій, асортименту, кола клієнтів та регіональних ринків.Згодом вона трансформувалася в адаптивні організаційні структури (тимчасові робочі групи,які є мобільними і самостійними-команда).
Види:
- Зірка
Один керівник контролює діяльність усіх працівників.
Якість залежить від здібностей керівника.
Головне значення має те, кого обрано за керівника.
- Коло
Розподіл або відсутність лідерства
Тут більш сприятливий моральний клімат
- Шпора
В структурі моделі 3 рівні:
Керівник групи, 2-ий керівник групи, який має більші повноваження, але підпорядкований першому.Третій рівень-підлеглі обох керівників.
Керівник 1 має великий об’єм повноважень і несе відповідальність за усю группу.
Його рішення є остаточними, але багато в чому залежать від керівника 2. Позиція керівника 22 дуже вигідна-він швидше і в більших обсягах отримує інформацію,має можливість швидше навчатися,фільтрує інформацію для передачі першому.
- Тент
Стійка структура за умови, що влада і відповідальність чітко визначені
- Палатка
Чітко визначені права і обов’язки кожного рівня робітників, проте якщо згода через розбіжність у поглядах не досягається,то рішення залишається за керівником, а якщо він не справляється-система повертається до кола
- Дім
Повністю замкнена модель, де кожен може зв’язатися з іншою точкою по декільком каналам,при цьому не обов’язково слідувати встановленим ланцюжком команд.
Наявні 3 кола комунікацій:велике (всі члени групи), мале верхнє (керівник і підлеглі найближчого до нього рівня),мале нижнє(входять всі позиції підлеглих).