7. Поняття, підстави та порядок визнання (підтвердження) недійсності шлюбу.

Недійсність шлюбу — це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов'язуються з дійсним шлюбом. Сімейно-правовою санкцією, яка застосовується у разі порушення визначених законом умов укладення шлюбу, а також у разі його фіктивності, є недійсність шлюбу. Підстави недійсності шлюбу сформульовані у статтях 38 – 41 СК України.

До першої групи належать такі обставини, за наявності яких шлюб є недійсним (стаття 39 СК України): 1) зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; 2) зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; 3) зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. Такі шлюби є нікчемними, абсолютно недійсними з моменту їх реєстрації, оскільки порушують три основні засади шлюбу: моногамія, відсутність близького кровного споріднення, достатній обсяг дієздатності особи. Для документального підтвердження недійсності шлюбу, укладеного з такими порушеннями закону, не треба звертатися до суду. Такі обставини, за наявності яких шлюб визнавався недійсним за рішенням суду (стаття 40 СК України): 1) зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка; 2) у разі його фіктивності, тобто без наміру створення сім'ї і набуття прав та обов'язків подружжя одним із них або обома. До третьої групи належать такі обставини, за наявності яких шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду (стаття 41 СК України): 1) зареєстрований між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, якщо таке усиновлення не було скасоване за рішенням суду; 2) зареєстрований між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; 3) зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; 4) зареєстрований з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

За наявності обставин, які входять до другої чи третьої групи, для визнання шлюбу недійсним законодавством встановлений судовий порядок. У разі доведення під час судового розгляду однієї із обставин другої групи суд на вимогу позивача визнає його недійсним. Натомість у разі доведення під час судового розгляду однієї із обставин третьої групи суд має альтернативу і з врахуванням зазначених обставин може визнати шлюб недійсним або відмовити у позові та залишити цей союз дійсним, незважаючи на допущені при його укладенні порушення закону.

До підстав визнання шлюбу недійсним чинне законодавство відносить такі обставини:а) недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку; б) відсутність добровільної згоди чоловіка та жінки, які уклали шлюб; в)укладання шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною; г)реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними; ґ) перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі;

Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його укладення. Цим самим анулюються всі права і обов'язки, які виникли з моменту реєстрації цього шлюбу.

Наслідки недійсності торкаються як особистих немайнових, так і майнових прав.