- •Українська мова за професійним спрямуванням
- •Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 1.4/18 г - 94 від 10.01.09)
- •Isbn 978-611-01-0031-1
- •Розділ I українська мова в житті суспільства
- •Стислі відомості з історії письма
- •Мовний етикет української науки
- •§ 1. Стислі відомості з історії письма
- •§ 2. Мова і суспільство
- •§ 3. Мова як знакова система
- •§ 4. Функції мови
- •§ 5. Усне і писемне мовлення
- •§ 6. Державний статус української мови
- •§ 7. Про походження української мови
- •§ 8. Сучасна українська літературна мова
- •§ 9. Мовна норма
- •§ 10. Українська мова серед інших мов світу
- •§ 11. Культура мовлення. Мовленнєвий етикет як компонент комунікації студентів та спеціалістів.
- •§ 12. Мовний етикет української науки
- •§ 13. Дещо про протокол та етикет
- •У чому ж полягають особливості ведення переговорів із закордонними партнерами?
- •Що потрібно знати бізнесменам, підприємцям, менеджерам різних рівнів про організацію прийомів?
- •Які ж існують види прийомів і які їх правила проведення?
- •Близький та Середній Схід (Алжир, Єгипет, Йорданія, Ірак, Іран, Лівія, Саудівська Аравія)
- •Німеччина
- •§ 14 Лексикологія як наука. Лексичне значення слова
- •§ 15. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми
- •§ 16. Лексика української мови
- •§ 17. Словники в Україні
- •§ 18. Основні типи словників
- •Список рекомендованої літератури до II розділу
- •§ 20. Основні стилі української мови
- •§ 21. Публіцистичний стиль
- •§ 22. Художній стиль
- •§ 23. Науковий стиль
- •Роль амортизаційного фонду у відтворювальному процесі перехідної економіки україни
- •Наведемо приклад тексту науково-популярного підстилю. Маркетинг і менеджмент
- •§ 24. Індивідуальний стиль мовлення
- •Розділ IV текст. Найтиповіші наукові тексти
- •§ 25. Поняття про текст
- •§ 26. Текст як форма існування наукового
- •§ 27. Тези
- •Пам'ятка Як складати тези статті
- •§ 28. Конспект
- •§ 29. Анотація
- •§ 30. Доповідь
- •§ 31. Реферат
- •§ 32. Загальні відомості про курсову та дипломну роботи
- •Курсова робота Розрахунок виробничих площ тепличного господарства для вирощування квітково-декоративних культур
- •§ 33. Правила опису використаної літератури
- •Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у дисертації, і списку опублікованих робіт, який наводять в авторефераті1
- •§ 34. Стаття
- •§ 35. Рецензія
- •Мовний етикет української науки.
- •Список рекомендованої літератури до III - IV розділів
- •§ 36. З історії офіційно-ділового стилю
- •§ 37. Характерні ознаки офіційно-ділового
- •§ 38. Усна і писемна форми офіційно-ділового
- •§ 39. Ділова розмова по телефону
- •§ 40. Ділова доповідь.
- •Список рекомендованої літератури до V розділу
- •Розділ VI писемна форма офіційно- ділового стилю. Документи, їх різновиди
- •§ 41. Що таке документ?
- •§ 42. Класифікація документів
- •§ 43. Реквізити документів
- •1 Перелік реквізитів подано за гост 6.38—90.
- •§ 44. Вимоги до тексту документа і його оформлення. Мова документів
- •§ 45. Документи, їх різновиди
- •§ 46. Заява
- •§ 47. Пропозиція
- •§ 48. Резюме
- •§ 49. Особовий листок з обліку кадрів
- •§ 51. Запрошення
- •З а п р о ш е н н я Шановна Алло Володимирівно!
- •Запрошення
- •§ 52. Оголошення
- •§ 53. Доповідна записка
- •§ 54. Пояснювальна записка
- •§ 55. План
- •§ 57. Телеграма
- •§ 58. Адреса
- •Наприклад:
- •Запитання і завдання для самоконтролю. Дайте відповіді на тестові завдання (тема «Довідково-інформаційні документи»)
- •§ 59. Листування
- •§ 60. Приватне та офіційне листування
- •Службове листування
- •§ 61. Особливості розвитку сучасного ділового листування
- •§ 62. Уніфікація службових листів
- •§ 63. Про правила листування
- •§ 64. Класифікація службових листів. Їх реквізити. Поради щодо укладання службових листів
- •§ 65. Особливості оформлення листів різних видів. Лист-прохання
- •Супровідний лист
- •03004, М. Київ-4, вул. Велика Васильківська, 13, тел. 224-90-76
- •Прочитайте текст.
- •Завдання для контролю знань Дайте відповіді на тестові завдання (тема «Листування»).
- •Список рекомендованої літератури до теми «Листування»
- •§ 66. Протокол
- •Протокол № 12
- •Протокол № 14
- •Протокол № 4
- •Протокол № 33
- •Протокол № 9
- •§ 67. Витяг із протоколу
- •Витяг із протоколу №3
- •11.06.09 № 21 Проведення клінічного огляду бугаїв-плідників
- •§ 69. Доручення
- •2. Вартість продукції і послуг та умови розрахунків
- •4.3. Зміни, доповнення і додатки до даного контракту мають силу в тому випадку, коли вони погоджені та підписані обома сторонами.
- •§ 77. Положення
- •Положення
- •1. Загальні положення
- •2. Завдання кафедри
- •3. Структура і управління
- •4. Функції кафедри
- •5. Взаємовідносини з іншими підрозділами
- •6. Відповідальність
- •2. Завдання навчальної лабораторії
- •3. Структура і управління
- •5. Взаємовідносини з іншими підрозділами
- •6. Відповідальність
- •Методичні матеріали для самостійної роботи
- •Механізм перерозподілу обсягів аудиторних занять та самостійної роботи студентів
- •§ 78. Інструкція
- •§ 79. Правила
- •§ 80. Статут
- •1. Загальні положення
- •§ 81. Вказівка
- •Вказівка
- •§ 82. Наказ
- •2.Іванову Тамару Федорівну з 15 лютого 2009 р. Касиром бухгалтерії з тримісячним строком випробування з місячним окладом 945 грн.
- •§ 83. Постанова
- •§ 84. Розпорядження
- •§ 85. Ухвала
- •Реклама § 86. Реклама
- •§ 87. Різновиди реклам
- •§ 88. Мова реклами
- •§ 1. Звуки і букви. Український алфавіт
- •§ 2. Ненаголошені голосні [е], [и], [о]
- •§ 3. Апостроф
- •§ 4. Чергування голосних
- •§ 5. Чергування приголосних
- •§ 6. Сполучення літер йо, ьо
- •§ 7. Подвоєння та подовження приголосних
- •§ 8. Спрощення в групах приголосних
- •§ 9. Написання префіксів
- •§ 10. Орфографічні правила переносу
- •§ 11. Правопис слів іншомовного походження Подвоєні й неподвоєні приголосні
- •Апостроф
- •М'який знак
- •1) Перед я, ї, є, ї, йо: адью, конферансьє, монпансьє, ательє, мі- льярд, бульйон, каньйон; в'єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья; Готьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї;
- •§ 12. Велика літера у власних назвах
- •Національний (у,у)ніверситет (б,б)іоресурсів і (п,п)риродокористування (у,у)країни і (г,г)олосієве
- •Символи України
- •§ 13. Друга відміна іменників
- •§ 14. Ступені порівняння якісних прикметників
- •§ 15. Відмінювання числівників
- •3. Числівники три, чотири відмінюються за зразком:
- •§ 16. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 17. Правопис часток
- •§ 18. Написання складних і складноскорочених слів
- •§ 19. Розділові знаки при вставних словах, словосполученнях, реченнях
- •§ 20. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •§ 21. Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •6. (Якби ...), [...].
- •§ 22. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •Українська мова за професійним спрямуванням
§ 7. Про походження української мови
Інтерес до коренів української мови існував у всі часи. Список учених, які складали біографію української мови, досить розлогий, але точки зору не всіх мовознавців потрапили до читачів. М.Степаненко зазначає, що в радянській науці неординарні погляди наших мовознавців коригувалися критикою, подавалися не як альтернативні чи можливі, а як шкідливі, націоналістичні, помилкові. Чомусь на витримувався в цій науці постулат «автор може висловлювати власні міркування», такі, які підкріплюються фактами, органічно вливаються в орбіту тих чи інших теорій. Виходило так, що найвидатніші українські вчені чомусь завжди помилялися, завжди впадали в націоналізм, коли шукали прадавнє коріння української мови їх «злочин» полягав у тому, що вони шукали себе не у російському морі, а в слов'янському, а то ще й в індоєвропейському, доводячи свою історичну й мовну самобутність і незалежність»1
Коли ж зародилася українська мова?
На це питання навіть сьогодні відповісти надзвичайно складно. Учені свідомі того, що дата появи на світ будь-якої мови не окреслюється днем, роком, десятиліттям чи навіть століттям, тому що «це не народження дитини і не падіння яблука, про яке при спостереженні можна сказати, що воно сталося о такій-то годині, хвилині...» - зазначає О. О. Потебня. Лінгвісти і сьогодні досліджують коріння мови з мови-основи, їх завданням є вказати вік мови. Одні вчені відстоюють думку, що мова виникла п'ять тисяч років тому (і навіть раніше), інші - чотирнадцять або й сім століть.
Які існують версії щодо походження мови?
Версія перша.
Сьогодні надзвичайно популярними є думки дослідників «Вле- сової (Велесової) книги». Цю книгу відносять до «героїчного епосу України-Руси».
Довідка: Книга зберігалася у поміщицькому маєтку Великий Бур- лук, що на Харківщині. Написана вона була на дерев'яних дощечках (38х22 см, товщина - 0,5 см), з'єднаних ремінцем. У 1919-ому році у бібліотеці розгромленого маєтку цю книгу підібрав полковник царської армії Федір Артурович Ізембек. Зібрані у мішок дощечки промандрували з хазяїном аж до Брюсселя, потім до Бельгії. Цю книгу
'Степаненко М. Історія української мови. — К.: НАН України, УМІФ. —1998. — С. 9-10. 38 Українська мова за професійним спрямуванням скопіював (ніби відчував, що дощечки можуть пропасти) Ю. Ми- ролюбов - знайомий Ф. Ізенбека. У 1941-ому році Ізенбек помер, а дощечки загубилися остаточно.
Над дослідженням цієї книги працювали вчені всього світу: С. Парамонов (псевдонім С. Лісний) з Австралії, М. Скрипник - укр. емігрант з Голландії, А. Кирпич з Англії, проф. В. Шаян.
Зазначимо, що проблема автентичності (справжності) «Веле- сової книги» була актуальною довгий час. Коли аргументів щодо справжності книги накопичилося вдосталь, постало інше питання: чи можна вважати цю пам'ятку праукраїнською?
За пам'яткою, початок життя нашого народу (отже, і його мови) сягає XII століття до н.е., коли складалися слов'янські племена (легенда про Богумира).
Про що ж вона?
«Велесова книга» розповідає про походження слов'ян, про «руську землю», де вони жили, про землю, яку слов'яни любили і обороняли від ворогів-нападників, про їх заняття, побут, вірування тощо.
Дослідник пам'ятки Борис Яценко стверджує, що наша історія «починається не з Аскольда, Рюрика чи Олега Віщого, приблудних вояків. Вона сягає в глибину приблизно двох тисяч років». Отже, українська мова за «Велесовою книгою» має давню історію.
Версія друга.
Михайло Красуський - польський і російський сходознавець у праці «Древность малороссийского язика» (1818) на основі зіставлення індоєвропейських мов стверджував, що найстаршою в Європі є українська мова, коріння якої сягають у ГУ-ГІГ ст. до н. е. Українська мова, за переконаннями М. Красуського давніша не лише за всі слов'янські мови, а й за грецьку, латинську, санскрит - давньоіндійську літературну мову. Цією версією вчений прагнув започаткувати новий напрям у теорії глотогенезу (цим самим відійти від традиційного бачення проблеми).
Версія третя.
Російський мовознавець, професор Петербурзького університету, відомий мистецтвознавець Ф. І. Буслаєв, дослідивши лексику і фразеологію «Слова о полку Ігоревім», інші писемні пам'ятки давньоруської доби, пам'ятки чеської літератури, дійшов висновку, що українська мова древніша від мови російської.
Подібну теорію висував Микола Марр - творець «яфетичної теорії», знавець і дослідник кавказьких мов.
Версія четверта.
її також учені називають «сенсаційною».
І. І. Ющук - професор Київського лінгвістичного університету, зіставивши українську мову з латинською (найдавнішою індоєвропейською мовою), стверджує, що українська мова є архаїчною. А формуватися вона почала «ще перед трьома тисячами років - можливо, водночас із латинською, якщо не раніше. Адже українська мова зберегла багато того, що вже класична латинь утратила».
Як ми вже зазначали, ці версії є «сенсаційними», «довести їх життєвість зможе широке порівняльно-історичне тло».1
Відома теорія про походження трьох східнослов'янських мов -української, російської та білоруської - як окремих утворень (XIII ст. і далі) російського вченого О. О. Шахматова. Це вчення із застереженням було сприйняте Л. А. Булаховським (указував, що розширення діалектного матеріалу дасть право по-новому трактувати проблему). Довгий час походження української мови висвітлювалося за схемою: індоєвропейська - праслов'янська - східнослов'янська (або давньоруська) - українська. Мовознавці, на думку багатьох учених, змушені були підхопити публіцистичну метафору про походження східнослов'янських народностей і їхніх мов із спільної колиски - Київської Русі. Ця метафора перетворилася на штамп, що не вимагав доказів.
Біографія української мови впорядковувалася українськими вченими: Михайлом Максимовичем, Павлом Житецьким, Костем Михальчуком, Михайлом Драгомановим, Агатангелом Кримським, Євгеном Тимченком, Михайлом Грушевським, Степаном Смаль- Стоцьким.
Особливої уваги заслуговують версії щодо походження української мови М. Грушевського-історика та І. Огієнка-мовознавця.
І. Огієнко (митрополит Іларіон) стверджував: «Три східнослов'янські мови: українська, білоруська й російська - зростали незалежно одна від одної, як мови самостійні, і т. зв. «праруської» спільної мови ніколи не було». Коріння української мови вчений бачить у слов'янській прабатьківщині. Становлення
'Степаненко М. Історія української мови. - К.: НаАН України, УММІФ. - 1998. - С. 14. 40 Українська мова за професійним спрямуванням
ж нашого етносу і говорів української мови, на його думку, вельми тривалий - IX, Х, XI ст.
Є. Тимченко зазначав, що твердження про праруську мову - непотрібна і шкідлива гіпотеза, котра тільки заплутує історію української мови. Подібно висловлюються й сучасні видатні учені. У «історичній науці не існує достатніх доказів існування єдиної руської народності,» - пише історик-поліглот О. Пріцак.
Український мовознавець Г. П. Півторак стверджує, що у пам'ятках другої половини XI ст. фіксуються виразні українізми, тому рубіж ХІ-ХІІ ст. можна вважати початком самостійної історії нашої мови. А в діалектах ці явища виникли значно раніше - в "УІ-ГХ ст.
А. А. Москаленко у праці «Питання походження української мови в мовознавчій та історичній літературі» (1958) (у ті роки не міг бути ознайомлений з працями мовознавців з діаспори) використав відому на той час тезу, що українська мова належить до спільнослов'янських мов, які мали одну прамову. Учений зазначав, що ознаки української мови чітко простежуються в писемних пам'ятках Київської Русі княжого періоду.
Професор С. П. Бевзенко вказує у своїх працях, що формування «фонетичної природи» української мови можна віднести до XII ст., а початки - до УП-УШ ст., коли стався розрив між слов'янськими племенами.
А. П. Грищенко у «Вступі» до «Сучасної української мови»1 підкреслює, що існує дві основні концепції зародження української мови як окремої слов'янської.
Представники першої концепції стверджують, що «українська мова виникла після розпаду давньоруської, який припадає нібито на XIV ст.». Припускається, що відмінності між південними, західними і північно-східними масивами східнослов'янських говорів «могли б лишитися локальними явищами і не привели б до утворення трьох східнослов'янських мов, якби не сукупність історичних умов, що спричинили формування в XШ-XГV ст. трьох східнослов'янських народностей, кожна з яких характеризується спільністю території, розвитком своєрідних рис у культурі і закрі-
'Сучасна українська літературна мова: Підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; Заред. А. П. Грищенка. 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Вища школа, '997. — С. 6-8.
пленням у мові тих характерних особливостей, які розвивалися ще в спільносхіднослов'янський період»1.
Цей погляд на історію української мови ґрунтується передусім на відображенні у найдавніших пам'ятках індивідуальних фонетичних і меншою мірою морфологічних ознак української мови.
У 1985 році Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні було прийнято таку періодизацію української мови:
I. Українська літературна мова XIV - поч. XVIII ст.
Українська літературна мова XIV - першої половини XVI ст.
Українська літературна мова середини XVI - середини XVII ст.
Українська літературна мова другої половини XVII - поч. XVIII ст.
Українська літературна мова середини й кінця XVIII ст.
Нова українська літературна мова. Початковий період її розвитку ( кінець XVIII ст. - 40-ві роки XIX ст.).
Українська літературна мова 40-х років XIX до початку XX ст.
Українська літературна мова 20-90-х років XX ст.
20-30-і роки (довоєнна доба).
Літературна мова 40-50-х років.
Сучасна українська літературна мова (з 60-х років).
Представники другої концепції стверджують, що безпосереднім джерелом розвитку української, як і інших слов'янських мов, виступає праслов'янська мова, розпад якої розпочинається орієнтовно в VII ст. Цієї теорії дотримуються Юрій Шевельов (Шерех), І. Огієнко та ін.
Відомий у науковому світі український мовознавець із еміграції лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка Ю. Шевельов у становленні української мови виділяє такі періоди:
Протоукраїнська мова (VII-XI ст.);
Староукраїнська мова (XI ст., час появи перших писемних пам'яток - кінець XIV ст.);
Середньоукраїнська мова (кінець XIV ст.- початок XX ст), у межах якої розрізняються підперіоди:
а) рання середньоукраїнська мова (кінець XIV ст.- кінець XVI ст.);
б) середньоукраїнська мова (кінець XVI ст.- початок XVIII ст.);
в) пізня середньоукраїнська мова (початок XVIII ст. - початок XIX ст.);
Нова українська мова.
2Історія української мови. Фонетика. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 30. 42 Українська мова за професійним спрямуванням
До фонетичних характеристик української мови, використаних для обґрунтування згаданої періодизації, зараховуються не лише власне індивідуальні, відмінні від інших східнослов'янських мов, а й спільні з ними.
«Від інших слов'янських мов українську мову відрізняють такі фонетичні риси, як чергування о та е з і у нових закритих складах (ніч - ночі, сім - семи), послідовна рефлексація прасл. *е уе 3 (ліс, дід), злиття *у та *і в одному голосному и (сир, сирота), часткове збереження палатального ц' (хлопець, криниця, пшениця)»1.
Як бачимо, з'ясування питання походження будь-якої мови, і української зокрема, надзвичайно складне. Своє вагоме слово у розв'язанні цієї проблеми ще мають сказати порівняльно-історичне мовознавство, археологія, історія.