Технології соціальної роботи в сфері охорони здоров'я.
1. Технології соціальної роботи зі сфері охорони здоров'я як новий напрямок у вирішенні соціальних проблем.
2. Базова модель соціальної роботи в сфері охорони здоров'я.
3. Медико-соціальна робота в наркології.
4. Медико-соціальна робота в онкології.
5. Медико-соціальна робота в плануванні сім'ї.
1. Технології соціальної роботи зі сфері охорони здоров'я як новий напрямок у вирішенні соціальних проблем.
В умовах політичних, економічних і соціальних трансформацій останнього двадцятиліття на тлі погіршення показників здоров'я збільшилися медико-соціальні проблеми. Усе це обумовлює об'єктивну потребу в розвитку нових ефективних технологій вирішення взаємозалежних проблем медичного й соціального характеру на якісно новому комплексно-інтегративному рівні. Серед таких технологій істотну роль відіграють технології соціальної роботи в установах охорони здоров'я в рамках професійної медико-соціальної роботи. Основу цієї соціальної інновації становлять соціальні й організаційні зміни в соціальній практиці, формування нових функцій, реалізація яких спрямована на зняття наслідків деструктивних процесів.
Фахівець соціальної роботи, що бере участь у наданні медико-соціальної допомоги населенню в установах охорони здоров'я, фактично здійснює медико-соціальну роботу — професійну мультидисциплінарну діяльність медичного, психолого-педагогічного й соціально-правового характеру, спрямовану на відновлення, збереження й зміцнення здоров'я. Вона принципово змінює комплексну допомогу в сфері охорони здоров'я, тому що припускає системні
медико-соціальні впливи на більш ранніх етапах розвитку хвороб і соціальної дезадаптації, потенційно ведучих до важких ускладнень, інвалидізації й летальному результату.
Метою соціальної роботи в охороні здоров'я, як і метою медико-соціальної роботи, є досягнення як можна більш високого рівня здоров'я, функціонування й адаптації осіб з фізичною й психічною патологією, а також соціальним неблагополуччям. Складна життєва ситуація й патологія здоров'я обтяжують одна одну й породжують так зване порочне коло, яке важко подолати за допомогою тільки медичних заходів.
Об'єктом соціальної роботи в охороні здоров'я є різний контингент осіб, що мають виражені медичні й соціальні проблеми, які взаємно підсилюють одна одну й вирішення яких важко в рамках однобічних професійних заходів. Робота з такими контингентами важка і малоефективна й для медичних працівників, і для фахівців соціальних служб, оскільки вони неминуче зустрічаються з рядом проблем, що виходять за рамки їх професійної компетенції й перешкоджають успішній вузкопрофесійної діяльності.
До таких контингентів належать особи, які часто й важко хворіють, соціально дезадаптовані особи, інваліди, самотні старі, діти-сироти, матері, що не досяглися 18-літнього віку, багатодітні й асоціальні родини, що постраждали від стихійних нещасть, хворі на СНІД і ін. Чисельність таких контингентів стійко зростає протягом останніх років.
Соціальна робота в охороні здоров'я має багато спільного з медико-соціальною допомогою й діяльністю органів охорони здоров'я в цілому. Але при цьому вона не претендує на виконання лікувально-діагностичних функцій, а передбачає тісну взаємодію з медичним персоналом і чітке розмежування функцій між медичними й соціальними працівниками.
При визначенні функцій фахівця соціальної роботи в конкретній установі охорони здоров'я й побудові технологій його роботи із клієнтами доцільно використовувати класифікацію, згідно з якою функції, виконувані в рамках медико-соціальної роботи, розділені на три групи: медико-орієнтовані, соціально-орієнтовані й інтегративні.
Медико-орієнтовані функції:
• організація медико-соціальної допомоги й догляду за хворими;
• надання медико-соціальної допомоги родині;
• медико-соціальний патронаж різних груп;
• надання медико-соціальної допомоги хронічним хворим;
• організація паліативної допомоги;
• попередження рецидивів основного захворювання, набуття інвалідності, смертності (вторинна й третинна профілактика);
• санітарно-гігієнічна просвіта;
• інформування клієнта про його права на медико-соціальну допомогу й порядок її надання з урахуванням специфіки проблем і ін.
Соціально-орієнтовані функції:
• забезпечення соціального захисту прав громадян у питаннях охорони здоров'я й надання медико-соціальної допомоги;
• представлення в органах влади інтересів осіб, що мають потребу у медико-соціальній допомозі;
• сприяння в попередженні суспільно небезпечних дій;
• оформлення опіки й піклування;
• участь в проведенні соціально-гігієнічного моніторингу;
• участь в створенні реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури;
• забезпечення доступу до інформації з питань здоров'я, стану середовища проживання, якості продовольчої сировини й продуктів харчування;
• інформування клієнтів про пільги, допомогу й інші види соціального захисту;
• сприяння клієнтам у вирішенні соціально-побутових і житлових проблем, одержанні пенсій, допомоги і виплат;
• сімейне консультування й сімейна психокорекція;
• психотерапія, психічна саморегуляція;
• комунікативний тренінг, тренінг соціальних навичок і ін.
Інтегративні функції:
• комплексна оцінка соціального статусу клієнта;
• сприяння виконанню профілактичних заходів соціально-залежних порушень соматичного, психічного й репродуктивного здоров'я на індивідуальному, груповому й територіальному рівнях;
• формування установок клієнта, групи, населення на здоровий спосіб життя;
• планування родини;
• участь в проведенні медико-соціальної експертизи;
• участь в здійсненні медичної, соціальної й професійної реабілітації інвалідів;
• проведення соціальної роботи в психіатрії, наркології, онкології, геріатрії, хірургії й інших сферах клінічної медицини;
• сприяння попередженню поширення ВІЛ-інфекції й забезпечення соціального захисту інфікованих і членів їх родин;
• соціально-правове консультування;
• організація терапевтичних співтовариств само- і взаємодопомоги реабілітаційного, психолого-педагогічного, соціально-правового характеру;
• участь в розробці комплексних програм медико-соціальної допомоги нужденним групам населення на різних рівнях;
• забезпечення наступності при взаємодії фахівців суміжних професій у вирішенні проблем клієнтів і ін.
Кваліфіковане сприяння клієнтам у вирішенні їх життєвих проблем, пов'язаних зі здоров'ям, визначає професійні особливості соціальної роботи й рівень підготовки фахівця з відповідної до медичної спеціалізації. Необхідно відзначити координуючу роль фахівця соціальної роботи, який брав участь у наданні медико-соціальної допомоги, у вирішенні всього комплексу проблем клієнта, який опинився в складній життєвій ситуації й потребуючого співучасті фахівців суміжних професій — лікарів, психологів, педагогів, юристів і ін.. При плануванні й реалізації технологій соціальної роботи в охороні здоров'я можна виходити з умовного поділу медико-соціальної роботи на профілактичну й патогенетичну.
Медико-соціальна робота профілактичного напрямку включає виконання заходів щодо попередження соціально-залежних порушень соматичного, психічного й репродуктивного здоров'я; формування установок на здоровий спосіб життя, забезпечення доступу до інформації з питань здоров'я, участь у розробці цільових програм медико-соціальної допомоги на різних рівнях, соціальне адміністрування, забезпечення соціального захисту прав громадян у питаннях охорони здоров'я й ін.
Медико-соціальна робота патогенетичного (реабілітаційного) напрямку включає заходи щодо організації медико-соціальної допомоги, проведення медико-соціальної експертизи, здійснення медичної, соціальної й професійної реабілітації інвалідів, соціальну роботу в окремих областях медицини й охорони здоров'я, корекцію психічного статусу клієнта, забезпечення наступності у взаємодії фахівців суміжних професій і ін..
Виходячи з реальних умов існуючої системи охорони здоров'я, організації медичної допомоги й соціального обслуговування, найбільш доцільною, на наш погляд, є модель медико-соціальної роботи переважно в установах охорони здоров'я й соціального обслуговування населення.
Професійна медико-соціальна робота може ефективно здійснюватися й в установах соціального обслуговування: центрах соціального обслуговування, територіальних центрах соціальної допомоги родині й дітям, соціально-реабілітаційних центрах для неповнолітніх, соціальних притулках для дітей і підлітків, геронтологічних центрах, стаціонарних установах соціального обслуговування (будинках-інтернатах для літніх і інвалідів, психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей, будинках-інтернатах для дітей з фізичними недоліками).
Принциповим є положення концепції про те, що професійна медико-соціальна робота може проводитися не тільки в установах охорони здоров'я або соціального обслуговування. Підготовлені кваліфіковані фахівці можуть виконувати свої функції в будь-якій установі, незалежно від відомчої приналежності або форми власності.
Як вид мультидисциплінарній діяльності й реалізуючись в області інтересів охорони здоров'я й соціального захисту населення, медико-соціальна робота використовує форми й методи, що сформувалася в системі охорони здоров'я, — профілактичні, реабілітаційні, психотерапевтичні й ін.; у системі соціального захисту населення — соціальне консультування, соціальні виплати, соціальне обслуговування вдома, соціальне обслуговування в стаціонарних установах, організація денного перебування в установах соціального обслуговування, надання тимчасового притулку й ін.
Поряд із цим у даній сфері діяльності можуть використовуватися також форми й методи, що сфомувалися в педагогіці, психології, правовій сфері. Конкретна структура медико-соціальної роботи в кожному випадку визначається конкретним профілем патології або проблемою життєвої ситуації, у якій виявився клієнт.