Тема 4. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті

1. Порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями.

2. Біржові операції щодо купівлі-продажу іноземної валюти.

1. Згідно з Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки “Лоро” та “Ностро”.

Схематично механізм міжнародних розрахунків можна представити наступним чином (рис. 4.1.)

імпортер

експортер

2

1 3

банк імпортера

банк – кореспондент експортера

банк експортера

5 4

1 – імпортер купує у свого банка телеграфний переказ, банківський чек, вексель або інший платіжний документ;

2 - імпортер пересилає платіжний документ експортеру;

3 – експортер, який отримав від імпортера цей платіжний документ, продає своєму банку за національну валюту, необхідну йому для виробництва або інших цілей;

4 - банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту платіжний документ;

5 – отримана від продажу цього документу сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.

Рис. 4.1. Механізм міжнародних розрахунків.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами і організаціями західних країн є банківський переказ, акредитив, інкасо, розрахунки чеками.

Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банківський переказ, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими строками розрахунків та порівняно невисоким розміром оплати послуг банку.

Банківський переказ – це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми (рис. 4.2.).

Експортер переказоодержувач (бенефіціар)

Імпортер - переказодавець

Контракт

Т овар

Заява на

Платіж переказ

Банк імпортера

Банк експортера

Платіжне

доручення

Рис.4.2. Порядок проведення розрахунків банківським переказом.

Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків проводиться на основі заяви на переказ.

В заяві на переказ обов’язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон – застосовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою або каналами SWIFT.

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом, однак саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.

Документарний акредитив – це угода, в силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта або від свого імені, повинен провести платіж особі (бенефіціару) або оплатити (акцептувати чи негоцювати) тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву.

Порядок розрахунків в формі документарного акредитиву наведено на рис. 4.3.

Акредитив виставляється для розрахунків з одним постачальником. Як правило, його відкриває банк імпортера за дорученням останнього шляхом подання заяви на відкриття акредитиву.

1

Імпортер (наказодавець)

Експортер (бенефіціар)

) укладення контракту

2) повідомлення про готовність відвантаження

1 0) товар 7) транспортні

документи

6

Пункт призначення

Пункт відвантаження

) відвантаження

3) заява на відкриття 5)авізування

а кредитиву

Банк імпортера (інкасуючий, представляючий банк)

Банк експортера (банк-ремітент)

4) акредитив

8 ) транспортні документи

9 ) платіж

Рис.4.3. Порядок розрахунків документарним акредитивом.

Найменш поширеною формою розрахунків при зовнішньоекономічній діяльності є документарне інкасо.

Інкасо – це послуга, що пропонується банком, завдяки якій експортер в одній країні може одержати платіж від дебітора в іншій країні.Схема розрахунків наведена на рис. 4.4.

Імпортер (платник)

1

Експортер (довіритель)

) укладення контракту

6) комерційні 3) транспортні

документи документи

2

Пункт призначення

Пункт відвантаження

) відвантаження товару

4) комерційні документи

7) доручення інкасове доручення

з дійснити платіж

9)виписка

б анку

Банк імпортера (інкасуючий, представляючий банк)

Банк експортера (банк-ремітент)

5) комерційні документи, інкасове доручення

8 ) платіж

Рис. 4.4. Розрахунки у формі інкасо.

В зовнішньоекономічній діяльності використовується документарне інкасо, при якому банк опрацьовує фінансові та комерційні (відвантажувальні) документи, після чого бере на себе зобов’язання одержати платіж від іноземного покупця.

Банківським засобом платежу виступають також чеки. Вкладник має право виписувати чек, що підлягає обов’язковому погашенню, лише за умови наявності в нього спеціального банківського рахунку – чекового депозиту.

Чек – грошовий документ встановленої форми, що містить письмове розпорядження власника поточного рахунку банку про безумовну виплату певної суми конкретній особі або пред’явнику.

Для розрахунків з іноземними кредиторами використовуються комерційні чеки.

Комерційний чек відрізняється від інших видів тим, що його приймають тільки на інкасо від бенефіціара і він не підлягає передачі.

Комерційні чеки мають обмежений строк дії. Якщо на чеку не позначено строк, він зазвичай діє не більше, ніж 6 місяців.

Законодавством України передбачено здійснення вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Резидент має право виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією простий вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може проводитись після виставлення резидентом векселя. При цьому ввезення товарів (робіт, послуг) повинно бути здійснене не пізніше 90 календарних днів з моменту виставлення векселя на користь постачальника-нерезидента, тобто в зовнішньоекономічній діяльності використовуються короткострокові векселі.

2. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експортних та імпортних контрактів встановлено Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.94 № 185/94-ВР (із змінами), нормами якого передбачена обов’язковість зарахування валютної виручки резидентів на їх валютні рахунки в уповноважених банках у встановлені терміни.

Терміни здійснення розрахунків в іноземній валюті:

виручка резидентів в іноземній валюті за експорт товарів, робіт, послуг повинна надходити		- у терміни виплати заборгованості, зазначені в контракті, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної митної декларації) продукції, що експортується, а вразі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, послуг;
надходження товарів (робіт, послуг) за імпортом на умовах відстрочки поставки повинна здійснюватися		- не пізніше 180 календарних днів з дати здійснення авансового платежу чи виставлення векселя на користь постачальника товарів (робіт, послуг), а за документарним акредитивом – з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента;
розрахунки за експортно-імпортними операціями суб’єктами космічної діяльності повинна здійснюватися		- у строк до 180 календарних днів після перерахування авансу за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів, космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів.

Згідно з роз’ясненнями ДПА України (лист від 13.06.02 № 9433/7/23-5317) початком відліку законодавчо встановленого терміну розрахунків в іноземній валюті є:

при експорті товарів (робіт, послуг)		- наступний календарний день після дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, (дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт);
при імпорті		- наступний календарний день після здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), а при розрахунку в формі документарного акредитива – після дати здійснення банком платежу на користь нерезидента.

Контроль за дотриманням вказаних строків покладений на уповноважені банки, які зобов’язані інформувати податкові органи і НБУ про суб’єктів, що порушили встановлені строки розрахунків.

Якщо перевищення термінів розрахунків обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації.

Перевищення вищевказаних термінів потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

В Україні заборонено застосування у зовнішньоекономічної діяльності операцій з уступки вимог та переведення боргу незалежно від наявності угод і фінансових зобов’язань між резидентами та нерезидентами України.

Статтею 6 Закону „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що в разі перевищення встановлених термінів розрахунків резидентами за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, НБУ може надавати індивідуальні ліцензії. Віднесення зовнішньоекономічних договорів до означених здійснюється на підставі Постанови КМУ від 30 березня 2002 року № 445. Загальна характеристика таких договорів наведена в таблиці 4.1..

Таблиця 4.1.

Віднесення зовнішньоекономічних контрактів

до певних видів та їх ознаки

№ з/п	Вид договору	Зміст операцій (договорів)
1.	Договір виробничої кооперації	Операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв’язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції з надання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування, пов’язаних з виготовленням та реалізацією кінцевої продукції
2.	Договір консигнації	Операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.
3.	Договір комплексного будівництва	Операції з виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі „ноу-хау” в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельних, спеціальних та будівельно-монтажних робіт, у тому числі під час виконання договорів про реалізацію проектів за схемою „будувати – експлуатувати - передавати” (Build-Operate-Transfer), здійснення шефмонтажу та авторського нагляду у будівництві, виконання пусконалагоджувальних та гарантійних робіт (надання послуг), а також з поставки машин і механізмів, матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання (надання) зазначених робіт (послуг).
4.	Договір поставки складних технічних виробів	Операції з поставки устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 90 днів.

Продовження таблиці 4.1.

5.	Договір поставки товарів спеціального призначення	Операції з міжнародних передач товарів військового призначення, визначені у Положенні про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1997 р. № 1358, а також з поставки продукції згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.
6.	Договір оперативного та фінансового лізингу	Операції що здійснюються відповідно до ст. 806 Цивільного Кодексу України та Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Висновок щодо віднесення операцій до вищезазначених договорів надається Мінекономіки за зверненням резидента протягом десяти днів з дня реєстрації пакета встановлених документів.

Остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків за цими договорами надає Державна податкова адміністрація після отримання відповідних документів (рис. 4.5.).

Документи для отримання остаточного висновку ДПА

щодо продовження термінів розрахунків

за зовнішньоекономічними контрактами

Лист – звернення з обґрунтуванням необхідності продовження терміну повернення валютної виручки за зовнішньоекономічним договором із визначенням суми заборгованості та терміну, необхідного для завершення розрахунків.

Висновок Мінекономіки щодо віднесення зовнішньоекономічного договору до договорів консигнації, виробничої кооперації і т.і.

Копії документів, що засвідчують стан виконання зовнішньоекономічного договору на дату звернення до Мінекономіки (платіжні документи, довідки банків, вантажні митні декларації)

Засвідчена в установленому порядку копія зовнішньоекономічного договору з обов’язками зазначенням юридичної адреси та банківських реквізитів іноземних контрагентів.

Рис. 4.5. Перелік документів, що надаються ДПА для отримання

ліцензії на продовження термінів розрахунків

за зовнішньоекономічними контрактами.

Надані документи розглядаються ДПА протягом десяти днів з дня їх реєстрації, після чого остаточний висновок надається НБУ та резиденту.

Висновки не надаються резидентам, якщо подані не всі необхідні документи, чи до сторін договору застосовуються спеціальні санкції.

Порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями тягне за собою стягнення з резидентів пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту за валютним курсом НБУ на дату виникнення заборгованості.

Розмір пені законодавчо необмежений. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню. Крім того, відповідно до листа ДПА України від 13.06.2002 9433/7/23-5317, якщо податковий орган виявив порушення порядку здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період, який на час перевірки перевищує 1095 днів з дня порушення, нарахування пені здійснюється згідно норм чинного валютного законодавства (тобто при застосуванні штрафних санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не враховуються норми закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 №2181 щодо обмеження періоду для визначення податкових зобов’язань безпосередньо податковим органом терміном 1095 днів)

Резидент може подати позовну заяву у суд, Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з президента заборгованості за недотримання термінів розрахунків. У разі прийняття заяви вказаними органами нарахування пені зупиняється.

У разі задоволення судом позову, пеня не сплачується з дати прийняття позову до розгляду.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або залишенні позову без розгляду, пеня сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який нарахування пені було призупинено.

Оподаткування експортно-імпортних операцій здійснюється згідно з нормами законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про податок на додану вартість” та інших. Слід враховувати, що при імпорті товарів платники ПДВ за умови оформлення митної декларації можуть надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов’язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки. Один примірник залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Податковий вексель підлягає обов’язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю. Комерційні банки зобов’язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Якщо термін сплати зобов’язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов’язань по векселю до складу податкових зобов’язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов’язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

Якщо термін сплати зобов’язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов’язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов’язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов’язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов’язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів.

Встановлений порядок не поширюється на операції з імпортування на митну територію України підакцизних товарів та товарів, що відносяться до товарних груп 1-24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також на операції з імпортування на митну територію України будь-яких товарів, що здійснюються особами, що були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за двадцять календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке імпортування, чи тими, які є суб’єктами оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування.

3. Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб’єктам цього ринку, до яких належать:

- Національний банк України;

- уповноважені банки (комерційні банки, що отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями);

- уповноважені фінансові установи (що отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями).

Суб’єкти ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України та нормативно-правовим актам НБУ.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торгівельними операціями вважаються такі документи:

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

- вантажна митна декларація, якщо товар ввезений на територію України;

- акт здавання-приймання, акт виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами юридичними особами та фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи (крім постійних представництв нерезидентів) при здійснені неторговельних операцій вважаються такі документи:

а) заявки з розрахунком витрат:

- на відрядження за кордон;

- на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон;

б) документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою:

- для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, симпозіумах, конференціях та інших міжнародних зустрічах;

- для оплати навчання, лікування, патентування;

- для сплати митних платежів;

- для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

в) укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

г) угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій в іноземній валюті;

д) угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов’язань за операціями, що потребують отримання індивідуальних ліцензій (дозволів) НБУ, є індивідуальні ліцензії НБУ та документи, передбачені умовами цих ліцензій.

Іноземна валюта, що придбана в установленому порядку через уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) на міжбанківському валютному ринку України, має бути використана резидентом не пізніше ніж за п’ять робочих днів після дня зарахування її на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти. При цьому в заяві про купівлю іноземної валюти резидентом – покупцем іноземної валюти має бути зазначено, що він доручає уповноваженому банку (уповноваженій фінансовій установі), якщо придбана іноземна валюта не буде перерахована ним за призначенням у вищезазначений строк, продати цю іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України. У разі порушення резидентами вказаного строку іноземна валюта продається уповноваженим банком протягом п’яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

У разі повернення на адресу резидента коштів в іноземній валюті, що були куплені на міжбанківському валютному ринку України та перераховані на користь нерезидента, у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані, ці кошти не можуть використовуватися з іншою метою і підлягають продажу.

Якщо у клієнта після оплати його зобов’язань в іноземній валюті залишається невикористана безготівкова іноземна валюта в загальній сумі до 1000 (однієї тисячі) доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, яка раніше придбана у встановленому порядку через уповноважені банки та уповноважені фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, вона може бути зарахована на його поточний рахунок.

Обмеження щодо строку продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України, а також валютні біржі при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України отримають комісійну винагороду від клієнтів у гривнях.

4. Ст.7 п.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” 334/94-ВР визначено правила податкового обліку операцій, що пов’язані з розрахунками в іноземній валюті. Одним з ключових понять є балансова вартість валюти, порядок визначення якої залежить від змісту операції (табл.4.2.).

Таблиця 4.2.

Визначення балансової вартості іноземної валюти.

№ з/п	Зміст операції	Балансова вартість іноземної валюти:
1.	Отримання виручки в іноземній валюті від продажу товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду	Визначається шляхом перерахування доходів в іноземній валюті в гривни за офіційним обмінним курсом НБУ на дату отримання (нарахування) таких доходів і не підлягає перерахунку протягом звітного періоду.
2.	Придбання іноземної валюти за гривні	Дорівнює суми гривень, яка сплачена платником податку (без врахування комісійних та оплати інших послуг за здійснення конверсійних операцій). Валові витрати та валові доходи платника податку на прибуток при цьому не змінюються.
3.	Придбання однієї іноземної валюти за іншу	Дорівнює балансової вартості валюти, що продається
4.	Продаж іноземної валюти за гривні	В податковому обліку враховується таким чином: валові витрати платника податку зростають на балансову вартість іноземної валюти, валові доходи зростають на суму гривень, які отримані від продажу валюти.
5.	Заборгованість в іноземній валюті	Визначається шляхом перерахунку суми заборгованості в гривні за офіційним обмінним курсом НБУ на дату її оприбуткування (виникнення).
6.	Продаж (погашення) заборгованості в іноземній валюті протягом звітного періоду	Визначається шляхом перерахунку суми заборгованості (її частки) в гривні за офіційним обмінним курсом НБУ на дату продажу (погашення).

Під заборгованістю відповідно до норм Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” слід розуміти наступні суми (рис. 4.6.):

Заборгованість

Основна сума фінансового кредиту

Сума відсотків, нарахованих на основну суму фінансового кредиту, строк погашення якої закінчився на кінець звітного періоду

Вартість об’єкта фінансового лізингу

Платежі за об’єкт фінансового лізингу, строк сплати яких закінчився на кінець звітного періоду

Балансова вартість боргових цінних паперів, товарних та фондових дерівативів

Рис. 4.6. Види заборгованості в іноземній валюті, що підлягають перерахунку.

Слід мати на увазі, що заборгованість в іноземній валюті підлягає перерахунку за офіційним обмінним курсом НБУ на останній день звітного періоду.

При продажу (погашенні) чи перерахунку заборгованості може виникнути прибуток (збиток) у вигляді ризниці між балансовою вартістю такої заборгованості на початок звітного періоду (дату оприбуткування) взалежності від того, яка подія відбулася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості на дату продажу (погашення). Передбачено наступний порядок податкового обліку результатів перерахунку у кредитора та дебітора (рис.4.7.).

Кредитор

Результати перерахунку

Дебітор

збільшує збільшує

валові валові

д

Прибуток

оходи витрати

збільшує валові збільшує валові

в итрати доходи

Збиток

Рис. 4.7. Відображення результатів перерахунку заборгованості

в іноземній валюті в податковому обліку дебітора та кредитора