Зміст:

1. І Розділ Місце положення територіально – рекреаційної системи Дніпропетровської області;

2. ІІ Розділ Природно – рекреаційні ресурси Дніпропетровської області;

   1. Кліматичні рекреаційні ресурси. Характеристика комфортності кліматичних умов.

   2. Бальнеологічні ресурси;

   3. Водні рекреаційні ресурси;

   4. Рельєф як рекреаційний ресурс;

   5. Біотичні рекреаційні ресурси.

3. ІІІ Розділ Рекреаційні ресурси природно – заповідного фонду області.

4. IV Розділ Характеристика історико – культурних ресурсів.

   1. Визначні пам’ятки архітектури і містобудівництва.

   2. Археологічні і історичні пам’ятки.

   3. Музеї.

   4. Етнографічні особливості території, ярмарки.

5. V Розділ Курорти і курортно – оздоровчі заклади.

6. VІ Розділ Проблеми і перспективи розвитку територіально – рекреаційної системи Дніпропетровської області.

7. Висновки.

8. Використана література.

Вступ

Територіальна рекреаційна система характеризується єдиною територією, що має значний рекреаційний потенціал,сукупністю рекреаційних установ,які функціонують на основі тісних виробничих контактів,єдністю організаційних форм управління,які забезпечують ефективне використання природних рекреаційних ресурсів і соціально-економічних умов,що склалися на даній території.

Територіальна рекреаційна система – це соціальна керована (частково самокерована) геосистема,гетерогенна за складом,що характеризується функціональною і територіальною цілісністю. Головне завдання територіально-рекреаційної системи – відновлення психофізіологічних сил населення і духовне збагачення людини на базі місцевих рекреаційних умов і ресурсів.

Мета – охарактеризувати її стан,проблеми,перспективи розвитку.

Завдання 1

Проаналізувати природно – рекреаційні ресурси області та визначити територіальні відмінності, сприятливості різних частин чи різних ділянок області,для розвитку рекреацій.

Завдання 2

Лікувально-оздоровчі потенціали області (кліматичні і бальнеологічні).

Завдання 3

Подати відомості про рекреаційні ресурси природно – заповідного фонду області.

Завдання 4

Охарактеризувати історико культурні ресурси області.

Завдання 5

Подати інформацію щодо курортів і курортно – оздоровчих закладів області.

І Розділ

Місце положення територіально – рекреаційної системи Дніпропетровської області.

Дніпропетровська область утворена 27 лютого 1932 року. Дніпропетровська область знаходиться у південно-східній частині України, в басейні середньої і нижньої течії Дніпра. На сході вона межує з Донецькою, на півдні – Запорізькою та Херсонською, на заході – Миколаївською та Кіровоградською, на півночі – Полтавською та Харківською областями України.

Територія області – 31,9 тис. Км2, що складає 5,3% території країни. Адміністративний центр області – місто Дніпропетровськ розташоване на обох берегах Дніпра та його притоки Самари. Протяжність території області з півночі на південь – 210 км, із заходу на схід – 340 км. Область поділяється на 22 адміністративні райони. Вона включає 20 міст, з яких 13 – обласного підпорядкування, 46 селищ міського типу, 1438 сільських населених пунктів.

Річки

В області протікає 291 річка довжиною більше 10 км, них 55 – довжиною понад 25 км. Головна водна артерія – Дніпро – перетинає область з північного заходу на південний схід. Його притоки – Оріль, Самара з Вовчою (ліві), Базавлук, Мокра Сура, Інгулець із Саксаганню (праві). Річки рівнинного типу, переважно снігового живлення. Густота річкової сітки становить на Причорноморській низовині 0,3–0,5 км/км2, на лівобережжі Дніпра – 1,0–1,5 км/км2, на підвищених ділянках Придніпровської височини – понад 2 км/км2. У межах області знаходяться частини Дніпродзержинського, Дніпровського і Каховського водосховищ. Побудовано 95 невеликих водосховищ і 2932ставки. На території області споруджено канал Дніпро – Кривий Ріг, проходить траса каналу Дніпро – Донбас. В області 1237 озер, але вони незначні за розмірами.

Транспорт

Високий рівень концентрації виробництва, щільна заселеність території обумовили розвиток транспортної системи області. В області розвинуті авіаційний, залізничний, автомобільний, трубопровідний і річковий транспорт, а у містах електротранспорт (трамвай, тролейбус) та метрополітен. Головним видом транспорту є залізничний. За насиченістю залізницями Дніпропетровщина посідає одне з перших місць в державі. Середня щільність залізничної мережі дорівнює 49,5 км на тисячу км, що у 1,3 рази перевищує середній рівень по Україні. Довжина залізниць, що експлуатуються, дорівнює 1579 км. Територію області перетинають найважливіші залізничні магістралі, які з’єднують головні сировинні бази України – кам’яновугільний Донбас, залізорудне Криворіжжя і Нікопольський марганцевий басейн. Найбільші станції по відправці залізної руди – Мудрована, Роковата, Допоміжна і Шмаково (у районі Кривого Рогу), по відправленню чорних металів – Кривій Ріг і Дніпропетровськ (станція Правда), по ввозу вантажів – Дніпропетровсько-Дніпродзержинський і Криворізький залізничні вузли, по пасажирським перевезенням – Дніпропетровський залізничний вузол. Автомобільний транспорт – один із основних при перевезенні вантажів і пасажирів у межах області. Довжина шляхів загального використання в області становить понад 9 тис. км. Найбільшим автотранспортним вузлом області є Дніпропетровськ. Мережа шосейних доріг зв`язує його з усіма містами і селищами міського типу області та іншими областями України. В обласному центрі є два автовокзали – міжміський на 800 місць та приміський. Головна водна магістраль області – Дніпро. Довжина судноплавної частини Дніпра та його приток на території області – 300 км, а середня тривалість навігації – 247 днів на рік. В обласному центрі діють потужні пасажирський та вантажний порти. Судна типу «ріка-море» забезпечують прямі перевезення вантажів з виходом до Чорного моря. Водним транспортом перевозяться головним чином такі вантажі: вугілля, руди, будівельні матеріали, чорні метали. Головними річковими портами і транзитними пунктами є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь. В області діють 3 аеропорти, з них 2 міжнародні (в Дніпропетровську та Кривому Розі), які зв’язують регіон з країнами зарубіжжя. Авіаційний транспорт обслуговує головним чином пасажирські перевезення. Міський пасажирський транспорт – невід’ємна частина складного комплексу життєзабезпечення населення міст області, який з урахуванням специфіки забудови, протяжності, розміщення промислових зон набуває важливого значення. Перевезення пасажирів міським електротранспортом (трамваями і тролейбусами) виконується в обласному центрі, Кривому Розі й Дніпродзержинську. Крім того, у м. Кривий Ріг діє швидкісний трамвай. Метрополітен – це найбільш комфортабельний, швидкісний і безпечний вид транспорту, з яким не може конкурувати жоден вид наземного пасажирського транспорту. Дніпропетровський метрополітен було введено в експлуатацію у 1995 році. Експлуатаційна довжина колій метро – 7,1 км. Трубопровідний транспорт має щільну мережу газопроводів, які здійснюють подачу природного газу до всіх промислових центрів та багатьох сільських населених пунктів області. Газопроводи пов’язують Шебелинське газове родовище (Харківська область) з Дніпропетровськом, Кривим Рогом, Нікополем, Дніпродзержинськом.

ІІ Розділ

Природно – рекреаційні ресурси Дніпропетровської територіально – рекреаційної системи.