1.3 Облік мшп на складах і містах використання

Малоцінні швидкозношувані предмети надходять на склад підприємства у загальному порядку придбання матеріальних цінностей або виготовляються самими підприємствами. Тому надходження предметів документально оформляється так само, як облік сировини і матеріалів. При надходженні МШП від постачальників за цінами купівлі, націнки збутових організацій та на суми транспортно-заготівельних затрат робиться такий запис за рахунками бухгалтерського обліку. Дебет рахунка «Малоцінні і швидкозношувані предмети». Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Облік наявності МШП на складі, а також документальне оформлення і облік руху — надходження, внутрішнє переміщення і передача (видача) зі складу в експлуатацію предметів — здійснюється згідно з чинними основними положеннями з обліку запасів. Такий облік забезпечує відображення всіх операцій, пов'язаних з відпуском, використанням і зносом таких предметів.

Залежно від спрямованості відпуску і використання швидкозношуваних предметів в обліку відображаються такі операції: використання малоцінних і швидкозношуваних предметів в цехах, магазинах, фермах, дільницях тощо, виробництво при виготовленні продукції, наданні послуг; використання для потреб адміністративного і загальновиробничого характеру; відпуск на потреби обслуговуючих і непромислових виробництв; знос у результаті експлуатації дорогих швидкозношуваних предметів.

На підставі первинних документів (накладних, вимог тощо) передані в експлуатацію малоцінні швидкозношувані предмети списуються зі складу записом:

Дебет рахунка «Матеріальні затрати»

Кредит рахунка - «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (субрахунок «Малоцінні предмети»).

Передаючи МШП в експлуатацію, відповідну частку ТЗЗ списують на ті рахунки, на яких відображається погашення вартості (знос), амортизація цих предметів. Частка ТЗЗ, що належить до облікової вартості предметів, переданих в експлуатацію, визначається як відношення суми залишків цих затрат на початок місяця і поточних витрат за місяць до суми залишку предметів на початок місяця і прибулих предметів, перемноженої на 100.

У місцях експлуатації таких предметів бухгалтерія має організувати оперативний облік і контроль за зберіганням та додержанням термінів їх експлуатації.

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів на складах і містах використання на підприємстві «Пологи-Сліпорід» ведеться по рахунку 22. Облік МШП на ФГ «Пологи-Сліпорід» в місцях зберігання і експлуатації веде відповідальна особа в Книзі складського обліку.

2. Облікова політика господарства.

Політика обліку-це сфера нормалізації обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми з метою визначення загальних і докладних принципів функціонування обліку в даній країні або на міжнародному рівні на певний період.

Розмежування понять теорії і практики обліку має принципове значення для практичного розуміння політики обліку.

Теорія обліку є не лише наднаціональною, так як має за мету розробити загальні методи ведення обліку, але й итання обл, адже елементи методу бухгалтерського обліку не зазнають змін, їх лише доповнюють в частині зміни організації та форми ведення обліку. Подвійність, наприклад, є законом подвійного запису в усьому світі і жодним змінам не підлягає.

В той же час політика обліку має і національний характер та відображає особливості ведення обліку кожного окремого господарюючого об’єкта.

Політику бухгалтерського обліку слід розуміти як сферу діяльності державних органів (наприклад, управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України) або інститутів, утворених через державні та міжнародні об’єднання бухгалтерів і спрямовану на нормалізацію або стандартизацію бухгалтерського обліку. Політика обліку випливає з рівня значення норм у правовому регулюванні технології ведення бухгалтерського обліку, які здобули перевагу над звичайними традиційними способами організації та ведення обліку.

Політику бухгалтерського обліку називають ще сферою діяльності нормалізації, яка знаходиться між практикою і теорією бухгалтерського обліку. Сформульована в такий спосіб сфера політики бухгалтерського обліку має загальний характер і не охоплює всієї облікової політики.

Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 «Подання фінансової звітності» передбачає, що політика бухгалтерського обліку охоплює принципи, правила, методи, умовні узгодження, процедури, прийняті керівниками підприємств та опрацьовані й відображені в фінансовій звітності. Вибір і пристосування одного з них, як найбільш ефективного для фінансового стану підприємства та профілю підприємницької діяльності, належить до компетенції керівництва підприємства.

Так як облікова політика обов’язково за чинним законодавством повинна розкриватися у складі фінансової звітності, вона повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Формування ринкової економіки, існування різних форм власності,розширення міжнародних зв’язків українських підприємців та наявність права вибору і його реалізації зумовлюють впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка визначена переліком методик і облікових процедур, серед яких однак припустимі альтернативні варіанти. Він визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків.

Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих факторів господарського життя. Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.

Облікова політика господарства може формуватися на двох рівнях:

Макрорівень – політика державних органів щодо розвитку обліку в Україні;

Мікрорівень – політика конкретного підприємства з метою забезпечення надійності фінансової звітності.

На підприємстві «Пологи-сліпорід» облікова політика ведеться на макрорівні.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми в техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Основна її мета – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності. Що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Отже, облікова політика підприємства – це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від постановлених цілей). Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком,а у вузькому – як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).

На вибір облікової політики підприємства впливають наступні фактори:

Форма власності та організаційно-правова форма (державна, приватна, колективна, ТзОВ, ВАТ, ЗАТ, виробничий кооператив тощо);

Галузь або вид діяльності (промисловість, будівництво, торгівля, транспорт тощо);

Система оподаткування (звільнення від окремих податків, ставки податків, пільги з оподаткування);

Ступінь свободи дій в умовах переходу до ринку (можливість самостійного прийняття рішень з питань ціноутворення, вибору партнерів);

Стратегія фінансово-господарського розвитку (цілі і задачі економічного розвитку підприємства на довгострокову та поточну перспективу, очікувані напрями вкладення інвестицій, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);

Наявність матеріальної бази (наприклад, забезпеченість комп’ютерною технікою та іншими засобами оргтехніки, програмно-методичне забезпечення);

Система інформаційного забезпечення підприємства (за напрямами, необхідними для його ефективної діяльності);

Рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості, ініціативності та підприємливості керівників;

Система матеріальної зацікавленості працівників в ефективності роботи підприємства та матеріальної відповідальності за виконання своїх обов’язків;

Обсяг діяльності, середньоспискова чисельність працівників;

Господарська ситуація (стан господарського, податкового та бухгалтерського законодавства, сприятливість власних оборотних коштів).

Облікова політика охоплює принципи, методи, способи та процедури прийняті на даному підприємстві для складання та подання фінансових звітів.

Формування облікової політики полягає в тому, що з усієї сукупності способів реалізації прийомів обираються придатні на даний момент за конкретних умов. До способів ведення бухгалтерського обліку належать способи групування та оцінки фактів господарської діяльності, відшкодування вартості майна, що амортизується, організація документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи регістрів бухгалтерського обліку, обробки інформації та інші відповідні способи та прийоми.

Безпосередню участь при формуванні облікової політики, а також відповідальність за її формування, як правило, беруть на себе директор і головний бухгалтер. Інженерно-технічна, планово-економічна та інші служби підприємства, відповідальні за планування таких важливих показників, як собівартість виробленої і реалізованої продукції, класифікації витрат, амортизації тощо, розроблять і вносить свої пропозиції з питань формування облікової політики.

З обліковою політикою підприємства повинні бути ознайомлені:

Керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;

Бухгалтер підприємства, за участю якого можна грамотно та всебічно обґрунтувати зміст облікової політики;

Аудитор, оскільки облікова політика є одним з об’єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;

Податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об’єкту оподаткування.

Крім зазначених способів формування облікової політики, власник або керівник (уповноважений власником) може створити, якщо не доцільно, спеціальну комісію по розробці облікової політики. До її функцій має входити:

Аналіз господарської ситуації і законодавства;

Відслідковування змін в системі бухгалтерських стандартів;

Аналіз нових способів ведення обліку з точки зору їх придатності для використання на підприємстві;

Надання пропозицій про встановлення або зміни облікової політики, підготовка відповідних розпорядчих документів;

Аналіз виконання обраної облікової політики.

Облікова політика господарства затверджується наказом керівника. До документів, якими питання облікової політику належать: накази і розпорядження керівника підприємства, внутрішні правила, інструкції, положення, регламенти і процедури, рішення власників (загальних зборів акціонерів)тощо. Вибір конкретного типу документа залежить від внутрішнього розпорядку підприємства і характеру питання облікової політики.

Велике значення для оформлення облікової політики мають проектні матеріали з організації бухгалтерського обліку, серед яких – графіки документообігу, план організації бухгалтерського обліку, робочі проекти автоматизованого ведення обліку, посадові інструкції. Мета їх видання – оформити порядок застосування тих чи інших способів ведення обліку, обраних підприємством; визначити, як технічно повинні використовуватися різні елементи облікової політики.

Наказ про облікову політику є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства.

Положення облікової політики фіксуються в наказі керівника підприємства, що передбачає наступні розділи:

Преамбула(загальні відомості);

Організація роботи бухгалтерської служби;

Методика бухгалтерського обліку;

Організаційно-технічні аспекти організації бухгалтерського обліку.

Преамбула. Враховуючи те, що фінансова звітність складається для певного кола користувачів і повинна бути зрозумілою для нього, вона повинна містити вичерпні відомості про підприємство. У зв’язку з цим до наказу про облікову політику підприємства повинна бути включена наступна інформація:

Назва, організаційно-правова форма і місцезнаходження підприємства;

Короткий опис основної діяльності підприємства;

Назва органу управління, у віданні якого знаходиться підприємство чи назва його материнської компанії;

Середня чисельність персоналу протягом звітного періоду.

Перший розділ присвячений питанню регламентації порядку організації роботи облікового апарату: вказується форма організації бухгалтерського обліку, права та обов’язки головного бухгалтера, взаємодія з іншими підрозділами.

В другому розділі наказу «Методика бухгалтерського обліку» визначаються способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності.

Третій розділ наказу присвячується організаційно-технічним питанням бухгалтерського обліку. В ньому визначається:

Форма ведення бухгалтерського обліку;

Розробка та затвердження робочого плану рахунків;

Розробка систем і формування управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю;

Затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації та регістрів аналітичного обліку;

Кількість і дати проведення інвентаризації.

Облік на фермерському господарстві «Пологи-Сліпорід» ведеться згідно наказу про облікову політику, який наведений в додатках.