Тема 8: Ринкові установи: біржі, банки та інші фінансово-кредитні посередники

1. Банки та їх функції в ринковій економіці. Ринкова інфраструктура.

2. Біржі та їх роль в ринковій економіці

3. Страхові компанії , довірчі товариства, інвестиційні фонди, служба зайнятості як елементи ринкової інфраструктури

1. Банки та їх функції в ринковій економіці. Ринкова інфраструктура.

Функціонування ринкової економіки забезпечується низкою установ та інститутів, які прийнято називати ринковою інфраструктурою.

В їх числі:

• банки,

• товарні біржі,

• фондові біржі,

• страхові компанії,

• довірчі товариства,

• інвестиційні фонди,

• служби зайнятості тощо.

Саме вони забезпечують рух об'єктів власності.

Отже, ринковою інфраструктурою – називається сукупність ринкових установ — бірж (фондових, товарних), банків, інвестиційних фондів, страхових компаній, довірчих товариств, служб зайнятості.

Її елементи пов'язані з функціонуванням певних відповідних ринків:

• так, діяльність фондових бірж – пов’язана з функціонуванням ринку цінних паперів;

• діяльність товарних бірж – з функціонуванням ринку природних ресурсів та ринку товарів;

• діяльність банків – пов’язана з ринком грошей та ринком капіталів;

• діяльність служб зайнятості – з ринком праці;

• інвестиційні фонди, страхові компанії, довірчі товариства – виконують роль фінансово – кредитних посередників, і обслуговують ринок капіталів і цінних паперів

Як ми бачимо кожна з ринкових установ має відношення до функціонування певних ринків. Проте треба визнати, що цей поділ є досить умовним. Скажімо, банк може мати відношення до функціонування ринку товарів (хоча це на схемі не позначено), коли покупець бере у банку кредит на придбання певних речей, а фондова біржа — до функціонування ринку капіталів, коли одержані завдяки їй ресурси перетворюються у джерело нагромадження. Тому доцільно вести мову про більш і менш тісні зв'язки певних установ з тими чи іншими ринками.

Розглянемо діяльність кожної ринкової установи.

Банки та їх функції

Банки – становлять собою фінансово-кредитні установи, що обслуговують рух капіталів і грошей. Вони водночас виступають і покупцями і продавцями грошових коштів. Виникнення і функціонування банків пов'язане з явищем кредиту (позички). Кредитом (позичкою) називається передання грошей у тимчасове користування за умови їх повернення у визначений час з процентом. Існує два види банківського процента:

1) процент за вкладами (депозитами), який банк сплачує тим, у кого він бере в користування тимчасово вільні кошти;

2) процент за кредит, який банк отримує від тих, кому він надає кошти у користування.

Усі операції, що виконуються банками, поділяються на три групи:

• пасивні,

• активні,

• комісійні.

Пасивні операції – спрямовані на залучення коштів. Власний капітал банку, зібраний під час його утворення, становить незначну частину його ресурсів. Головна частина — депозити (вклади) клієнтів. Депозити поділяються на поточні (гроші видаються на вимогу вкладника у будь-який час) та термінові (гроші можуть бути зняті з рахунків лише через встановлений термін).

Активні операції – спрямовані на використання ресурсів банку (надання позичок). Позички надаються без будь-якого забезпечення, якщо банк вважає позичальника надійним клієнтом, і під заставу.

Залежно від характеру застави, позички поділяються на:

• вексельні (банк надає позичку особі, яка має вексель від свого боржника і бажає отримати кошти раніше, ніж зазначено у векселі);

• підтоварні (надаються під заставу товарів, які вже перебувають в обігу, але ще не реалізовані);

• фондові (надаються під заставу цінних паперів — акцій та облігацій).

Комісійні операції — це посередницька діяльність з обслуговування платежів клієнтів, отримання грошей за борговими зобов'язаннями (векселями, чеками) за дорученням своїх клієнтів, розпорядження цінними паперами клієнтів тощо.

Різниця між процентами за кредит і процентами за вкладами становить банківський прибуток.

В умовах ринкової економіки банківська система складається з двох рівнів:

• на вищому рівні - центральний (національний, федеральний) банк, який наділяється нині монопольним правом випуску грошей в обіг і контролю за станом грошового обігу,

• на нижчому рівні - коменрційні банки.

Головними функціями центрального банку є:

1. забезпечення стабільного, безінфляційного збалансованого розвитку економіки;

2. проведення єдиної державної політики в грошовому обігу, кредитуванні, організації міжбанківських розрахунків, координації банківської системи в цілому;

3. визначення курсу національної грошової одиниці відносно до валют інших країн;

4. реалізація монопольного права випуску грошей в обіг.

До складу центрального банку входять:

1. державна скарбниця, яка зберігає резервні фонди національних грошових знаків, нагромаджує золоті запаси, коштовності та валютні запаси;

2. валютна біржа, де купують і продають за вільними ринковими цінами іноземну валюту;

3. зовнішньоекономічний банк, через який встановлюються прямі кореспондентські зв'язки з іноземними банками;

4. розгалужена мережа управлінь, регіональних відділень та розрахунково-касових центрів.

Кістяком банківської системи країни є комерційні банки.

Комерційні банки – це банки, що працюють на принципах комерційонго розрахунку, тобто їх діяльність передбачає пошук найбільш ефективних операцій, прибутковість, незалежність від органів державної влади у прийнятті рішень щодо поточної банківської діяльності.

Діяльність комерційного банку можна показати за допомогою таблиці, яка називається – балансом активів і пасивів:

Таблиця 1

Баланс активів і пасивів комерційного банку

Активи	Пасиви
1. Каса	1. Статутний фонд
2. Кошти на резервному рахунку в центральному банку	2. Рахунки клієнтів у національній валюті
3. Кошти на кореспондентському рахунку в національному банку	3. Рахунки клієнтів в іноземній валюті
4. Кредити, надані іншим банкам	4. Рахунки громадян, внески і депозити
5. Кредити, надані клієнтам	5. Прибуток звітного року
6. Кошти, вкладені у спільну господарську діяльність
Всього активів	Всього пасивів

Виходячи з цього:

• Головною діяльністю банку є збирання коштів (права частина схеми) і їх використання (ліва частина).

Активи — кошти, що ними володіє банк.

Пасиви — джерела формування активів. Активи і пасиви мають балансуватися, тобто кількісно відповідати одне одному.

• Джерела коштів банку (пасиви) можна поділити на три частини:

  1. кошти засновників банку (статутний фонд),

  2. кошти вкладників (пункти 2, 3, 4 пасивів),

  3. прибуток, одержаний внаслідок діяльності банку.

• Банк використовує кошти так:

1. надає їх у кредит (пункти 4, 5 активів),

2. тримає частину їх у вигляді обов'язкових резервів у центральному банку (пункт 2 активів),

3. передає їх (за кореспондентською угодою) для здійснення платежів і розрахунків іншим банкам, у нашому випадку — центральному банку (пункт 3 активів),

4. вкладає у спільну з іншими підприємствами чи організаціями господарську діяльність (пункт 6 активів) і використовує для поточних розрахунків (пункт 1 активів).

Вони виконують такі основні функції:

1. приймають вклади від економічних суб'єктів, ведуть їх поточні рахунки, сплачують по чеках;

2. надають кредити підприємствам;

3. здійснюють розрахунки між окремими господарськими одиницями.

Комерційні банки, як і Центральний банк, мають свої управління та регіональні відділення

До складу комерційних банків входять спеціалізовані банки, які здійснюють певні види фінансово-кредитних операцій.

До таких банків відносяться:

1. інвестиційні банки, які здійснюють фінансування і довгострокове кредитування капітальних вкладень;

2. іпотечні банки, які надають позики під заставу нерухомості;

3. експортно-імпортні банки, які кредитують зовнішню торгівлю і здійснюють розрахунки з іноземними суб'єктами економічної діяльності.