2. Рекомендована для господарства інтенсивна технологія вирощування озимого жита

2.1 Господарсько-біологічна характеристика культури

Озиме жито належить до родини злакових Gramineae, роду Sеса1е, виду сегеаlе. Сорти, що вирощують на Україні, однієї різновидності -vulgare. Перехреснозапильна культура.

Коренева система мичкувата, не має головного кореня. При проростанні насіння із зародка формуються первинні або зародкові корінці. Пізніше з вузла кущіння виростає основна маса кореневої системи. Ці корінці називаються вторинними або вузловими.

Основна частина кореневої системи розміщується в орному шарі грунту на глибині до 30 см. Коренева система жита характеризується високою фізіологічною активністю може засвоювати елементи живлення з важкорозчинних сполук грунту.

Стебло-соломина, що складається з 5-7 міжвузлів. З кожного вузла починає свій ріст листок. Стебло порожнисте висотою 70-150 см. Стебло росте за допомогою верхівкового росту і вставного (інтеркалярного).

Листок лінійної форми. Складається з листкової піхви, яка у вигляді трубки охоплює стебло і листкової пластинки, що відходить під кутом до стебла. На місці переходу піхви у пластинку розрізняють язичок і вушка.

Суцвіття колос. Складається з колосового стрижня, на виступах якого розміщуються колоски. Колосок складається з однієї чи декількох квіток і двох колоскових лусок. Кожна квітка має дві квіткові луски - нижню (зовнішню) і верхню (внутрішню). Колосок у жита переважно двоквітковий.

Плід - суха однонасінна зернівка, голозерна. У процесі розвитку зернові проходять такі основні фази: сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, достигання (молочна, воскова і повна стиглість).

Сходи. Вихід першого листка на поверхню грунту, характеризує не тільки фазу сходів, а й перехід рослини в якісно новий стан. Якщо до цього ріст коренів і зародкового стебла забезпечувався пластичними речовинами ендосперму, то з появою зеленого листка в рості беруть участь пластичні речовини, що утворюються в результаті фотосинтезу. Тривалість фази сходів у нормальних умовах коливається від 15 до 25 днів.

Кущіння. Це поява бокових пагонів та вузлів кущіння у рослин. Воно наступає після утворення 3-4 листків. Підземні вузли, від яких відходять бічні пагони, називаються вузлами кущіння.

Залежно від строку сівби буває осіннє і весняне кущіння. Число стебел на одній рослині прийнято називати коефіцієнтом кущіння. За кількістю стебел на одній рослині визначають загальну кущистість, а за кількістю стебел, які дають урожай - продуктивну.

Вихід у трубку. Початком фази вважають момент, коли на головному пагоні з'являється перший стебловий вузол на відстані 2-5 см від поверхні грунту. Наступає ця фаза в озимих через 25-35 днів після відновлення весняної вегетації.

Триває 25-30 днів. Під час виходу в трубку інтенсивно наростає вегетативна маса. Формуються генеративні органи.

Колосіння. Одночасно з інтенсивним ростом стебла, внаслідок різкого видовження передостаннього міжвузля, відбувається вихід колоса з піхви верхнього листка, що означає настання фази колосіння. Продовжується формування репродуктивних органів, наростання вегетативної маси і сухої речовини. Інтенсивність ростових процесів залежить від забезпеченості вологою і елементами живлення. Це найбільш ефективний період для обприскування посівів фунгіцидами.

Цвітіння. За нормальних умов вегетації через 4-5 днів після виколошування настає цвітіння, яке триває 3-6 днів. Починається з середини колоса й поступово переходить до низу і верхівки колоса. З перших строків цвітіння утворюється найбільш виповнене зерно.

Фази стиглості. Після цвітіння і запліднення із стінок зав'язі утворюється оболонка зернівки. Ріст стебла, листків і коренів майже припиняється і пластичні речовини надходять тільки до зерна. Період формування зерна триває 12-16 днів і під кінець цього періоду відмічають настання молочної стиглості. Зерно в цій фазі уже нормальної величини, але ще зелене, молоко подібної консистенції. Вологість зерна в молочній фазі стиглості 60-40 %.

У фазі воскової стиглості консистенція зерна нагадує віск, вологість зерна становить 40-20%. В кінці цієї фази зерно набуває нормального забарвлення, надходження поживних речовин у зерно і його ріст припиняється. У цей період починають роздільне збирання.

При повній стиглості вологість зерна знижується до 20-14%, воно стає твердим і втрачає зв'язок з материнського рослиною. Збирати зернові можна прямим комбайнуванням. При запізненні з обмолотом найбільш цінне зерно, яке достигає раніше, легко обсипається, що призводить до втрат врожаю.

Вимоги до температури.

Насіння жита проростає при температурі 1-2 °С, а сходи з'являються при температурі 4-5 С, з підвищенням температури до 25 °С сходи з'являються найшвидше. Найсприятливіша температура для проростання 15-20 °С . При такій температурі сходи з'являються через 5-6 днів після сівби. Озиме жито найшвидше серед зернових культур починає весняне відростання, уже при температурі 2-3 С. У період вегетації сприятлива для нього температура 18-20 °С.

Морозостійкість жита вища, між озимої пшениці. У безсніжні зими воно витримує мороз до 25 С, а при доброму загартуванні і наявності снігового покриву не пошкоджується при зниженні температури повітря до мінус 35-40 °С. На глибині вузла кущення жито витримує мінус 20-25 °С.

Навесні рослини краще розвиваються при помірно теплій погоді. Високі температури, інтенсивне освітлення і сухість повітря в цей час зменшують кущіння і прискорюють вихід рослин у трубку. Жито чутливе до високих температур під час цвітіння. В умовах жари гірше зав'язується зерно, збільшується відсоток череззерниці. Високі температури в фазі наливу призводять до щуплості зерна.

Сума ефективних температур від першого листка до повної стиглості становить 1700-2100 °С

Вимоги до вологи.

Жито менш вимогливе до вологи, ніж озима пшениця. Маючи добре розвинену кореневу систему, воно досить ефективно використовує запаси вологи грунту, що створені осінньо-зимовими опадами. Жито легко витримує весняні посухи. Транспіраційний коефіцієнт жита менший 400-500. Найбільшої шкоди завдає ґрунтова посуха у фазі виходу у трубку, коли у рослин формується генеративні органи. Після світіння жито мало вимогливе до вологи, але на легких піщаних грунтах навіть незначна посуха негативно впливає на налив зерна.

Вимоги до грунту.

Жито має добре розвинену кореневу систему з високою засвоюваною здатністю. Тому озиме жито добре росте на різних грунтах. Непогано жито родить при достатньому удобренні на дерново-підзолистих, піщаних, торфово-болотних, важких глинистих та інших малопридатних для озимої пшениці грунтах. Проте кращими для нього є чорноземи та сірі лісові, легкі за механічним складом грунти. Жито добре витримує підвищену кислотність (рН<5,5) і незначну засоленість грунту.

Для господарств Полтавської області районовані наступні сорти озимого жита: Вересень, Київське 80, Пуховчанка.

Пуховчанка. Тетраплоїдний сорт з домінантним типом короткостебельності.

Стебло укорочене (100-130 см). Листки темно-зелені, слабоопущені.

Колос, веретеноподібний, білий. Кущ проміжної форми. Зернівка напіввідкрита, сіро-зелена, напіввидовжена, велика. Маса 1000 насінин 46-50г.

Середньопізній. Зимостійкість середня. Стійкість проти вилягання та осипання вищесередня. Сильно уражується бурою іржею, борошнистою росою, схильний до ураження сніговою плісенню. Хлібопекарські якості добрі.

Високоврожайний, середня врожайність на сортодільницях 52,7 ц/га. 2.2. Розміщення культури в сівозміні

Часте повернення на поле рослин одного виду призводить до масового нагромадження у грунті збудників різних хвороб, поширенню яких сприяють заражені рослинні рештки попередньої культури. Безсистемне розміщення культур викликає масовий розвиток шкідників культурних рослин. Крім того, це призводить до ґрунтовтоми.

Для одержання високих і стабільних урожаїв велике значення має правильне розміщення культури у сівозміні з врахуванням біологічних особливостей росту.

Жито менш вимогливе до попередників порівняно з озимою пшеницею. Його сіють раніше ніж пшеницю, тому важливо розмістити його після культур, що рано звільняють поле і дозволяють вчасно провести обробіток грунту.

Серед зернових колосових культур жито вважається найбільш стійким проти вирощування в монокультурі.

У зоні Лісостепу найкращими попередниками для жита є багаторічні бобові трави на один і два укоси. Відмінні попередники - зернові бобові культури (горох, кормові боби), однорічні трави (вико-овес, горохо-овес, вико-горохо-овес). Добрими попередниками жита є ріпак, гречка, ранні сорти картоплі, кукурудзи на зелений корм і силос. При значному насиченні сівозміни зерновими культурами допускається розміщення жита після озимої пшениці, озимого ячменю, ярих зернових, але це однозначно веде до зменшення врожайності жита щонайменше на 3-5 ц/га та підвищення собівартості зерна.

Для даного господарства рекомендується така схема чергування культур:

1. Зайнятий пар

2. Озима пшениця

3. Цукрові буряки

4. Горох

5. Озиме жито

6. Гречка

7. Озима пшениця

8. Соняшник

В проектованій сівозміні озиме жито розміщене після гороху, який йде

після цукрових буряків. Даний попередник є відмінним для озимого жита.