Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел є органічною частиною магістерської, дипломної роботи. Він свідчить про ерудицію автора в досліджуваній проблемі та про рівень сформованості навичок роботи і науковою літературою. Список складається тільки з тих праць і теми дослідження, на які є посилання в тексті роботи.

Список використаних джерел укладається в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічні описи праць одного автора розташовують за алфавітом заголовків праць (за наявності співавторів прізвища останніх не враховуються).

Усі літературні джерела подаються тією мовою, якою вони написані. Спочатку перераховуються праці мовами з кириличною графікою (наприклад, українською, російською, білоруською, болгарською), а потім праці, написані мовами з латинською графікою (англійською, німецькою, польською тощо). Бібліографічні описи у списку слід пронумерувати.

Оформлення списку ведеться згідно з правилами бібліографічного опису друкованих творів. Складаючи опис, слід дотримуватися таких вимог:

1) використовувати елементи опису, які відповідають міждержавним стандартам;

2) дотримуватися єдиної форми написання елементів опису й послідовності їх розташування;

3) точно відтворювати відомості про використане джерело.

У складніших випадках слід звернутися до спеціальної літератури (див. список рекомендованої літератури) або проконсультуватися в бібліографічному відділі бібліотеки.

Додатки

Додатки мають бути оформлені як продовження магістерської чи дипломної роботи й розташовані в порядку згадування в тексті посилань на них.

Кожний додаток починають з нової сторінки. У правому верхньому кутку пишуть слово «Додаток» і його порядковий номер без значка №: «Додаток 1», «Додаток 2» тощо. Нижче, посередині рядка, пишуть заголовок, який є обов'язковим елементом додатка. Якщо в роботі один додаток, його не нумерують.

Рисунки й таблиці, розташовані в додатку, нумерують арабськими цифрами у межах кожного додатку, наприклад: «Рис. Д. 1.1» (перший рисунок першого додатка).

Технічне оформлення роботи

Магістерські і дипломні роботи, які подаються науковому керівникові, мають бути акуратно оформлені. Іноді студенти нехтують цією вимогою, вважаючи, що головним є зміст і літературне оформлення роботи. Проте така позиція є неправильною. Якість оформлення роботи - це перше, що впадає у вічі під час читання і це перше враження може суттєво позначитися на загальній оцінці роботи. Змістовна, але неохайно оформлена робота не може претендувати на високу оцінку. Тому, складаючи графік її виконання, слід виділити досить часу на її технічне оформлення.

Текст відредагованої роботи слід надрукувати за допомогою комп'ютера на одній стороні стандартних аркушів білого паперу форматом 203 х 288 мм або 210 х 297 мм. Використовують шрифт Times New Roman текстового редактора Word, розмір 14, з полуторним міжрядковим інтервалом. Мінімальна висота друкованого шрифту - 1,8 мм. Кожна сторінка друкованої роботи має містити приблизно 1800 знаків (28 - 30 рядків по 62-65 знаків у рядку, враховуючи знаки пунктуації та пробіли між словами). Навколо тексту залишають поля таких розмірів: зліва - не менше 30 мм, справа - не менше 10 мм, знизу й зверху - не менше 20 мм.

Рукопис треба переписувати або передруковувати послідовно. Не дозволяється робити текстові вставки, писати на звороті сторінки, переносити уривки тексту в інші місця. Останнім переписують або передруковують зміст з відповідними сторінками.

Сторінки рукопису мають бути пронумеровані. Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

У деяких випадках, якщо виникла необхідність додати сторінки вже після того, як пронумеровано сторінки рукопису, на сторінці, що додається, треба повторити номер попередньої сторінки і додати до нього індекс «а», на наступній сторінці - індекс «б» і т. д. Це дасть змогу не змінювати всієї нумерації сторінок.

Кожний розділ роботи починається з нової сторінки. Це також стосується вступу, висновків, списку літератури, додатків. На верхньому полі сторінки обов'язково вказується назва відповідної частини роботи (вступ, висновки тощо) або порядковий номер і назва розділу.

Робота повинна мати правильно оформлені заголовки і підзаголовки. Заголовки окремих структурних частин роботи, розділів і підрозділів розміщують на окремих рядках, залишаючи між заголовками і текстом або заголовком підрозділу три міжрядкових інтервали. Заголовки структурних частин роботи і розділів пишуть з абзацу великими буквами, а заголовки підрозділів - малими (крім першої великої букви), теж з абзацу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Переносити слова у заголовку, підкреслювати їх не можна.

Такі структурні частини магістерської роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера, а розділи і підрозділи, як правило, нумерують арабськими цифрами. Крапка після номера розділу ставиться тільки в тому випадку, коли далі йде заголовок. Якщо заголовок розділу пишеться з нового рядка, крапку після номера розділу не ставлять. Порівняйте:

1. Розділ 1. Поняття законності як багатоаспектного суспільно-правового явища.

2. Розділ 1

Поняття законності як багатоаспектного суспільно-правового явища.

Підрозділи нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з двох цифр: перша є номером розділу, до якого входить підрозділ, а друга - номером підрозділу. Цифри розділяють крапкою. В кінці номера підрозділу також ставлять крапку, після якої в тому самому рядку друкують заголовок підрозділу. Наприклад:

1.1. Законність і демократія.

Абзац у друкованому тексті дорівнює п'яти знакам.

Таблиці та ілюстрації розміщують на стандартних аркушах паперу або наклеюють на них. Підписи та роз'яснення розміщують поряд з ними, на цьому ж боці аркуша.

Після переписування або передруковування рукопису слід вичитати текст і виправити помилки - граматичні, орфографічні й пунктуаційні. Особливо ретельно необхідно вивірити фактичний матеріал, цитати, посилання, бібліографічні дані. Слід також упевнитися в тому, що заголовки і підзаголовки у змісті подано в тій самій послідовності й тому словесному формулюванні, в якому вони наводяться в тексті роботи, і починаються на зазначених у змісті сторінках. Знайдені помилки акуратно виправляють (підчищають або зафарбовують білилами «штрих»), після чого вписують новий текст ручкою відповідного кольору. Допускається не більше двох подібних виправлень на сторінці. Якщо їх більше, сторінку слід передрукувати. Контрольне вичитування рукопису краще робити після дво- або триденного відпочинку, який дає можливість побачити рукопис «свіжим поглядом». Добре, якщо крім автора роботу прочитає ще хтось.

Упевнившись, що передрукований рукопис не має помилок, поміток, технічних огріхів, а його сторінки розміщені у правильній послідовності, рукопис брошурують і подають науковому керівникові для написання відгуку на роботу. Цей документ, рукопис та рецензія фахівця із даної проблематики мають бути подані до захисту у встановлений термін.