3 Насиченість приміщення світлом, розподіл та вибір яскравості в інтер’єрі.

Одним з факторів, що визначає високу якість архітектурного освітлення приміщень є насиченість їх світлом. Вона досягається:

• Попередньою темновою адаптацією спостерігача.

• Високою яскравістю поверхонь, що попадають в поле зору спостерігача.

• Високою яскравістю поверхонь, що попадають в поле зору спостерігача.

• Розподілом яскравості, підбором спектрального складу світла та світлотіньового контрасту, характерних для природного освітлення під відкритим небом.

Критерієм насичення світлом є циліндрична освітленість:

,

де ‑ осьова сила світла світильника;

‑ світловий потік лампи в світильнику;

‑ відносна циліндрична освітленість.

,

де ‑ умовна сила світла світильника.

Для лінійних світлових елементів:

,

Залежність зорового відчуття від освітленості має логарифмічну залежність, тобто відчуття змінюється значно повільніше, ніж освітленість. Різка зміна освітленості неприємна та ускладнює роботу зору.

Відчуття насиченості приміщення світлом, світловий комфорт та «парадність» визначається яскравістю стін та, частково, стелі приміщення.

Досить рівномірно повинні бути освітлені однорідні поверхні по всій площі приміщення. Сприйняття яскравості залежить від умов адаптації зору. Неприємне враження викликає темна стеля. Увага людини концентрується на більш яскравих та освітлених предметах.

Дрібні деталі з складними обрисами краще видно на темному фоні. Однак надто темний фон погіршує умови світлового комфорту, надто світлий – «забиває» інформацію.

Умови переадаптації грають особливу роль при суміжних приміщеннях. Неможна мати рядом з дуже освітленою залою темний коридор або вестибюль.

При використанні природного світла разом з штучним, світловий клімат в інтер’єрі реалізує відчуття спокою та просторової рівноваги. Перехід з вулиці всередину повинен бути плавним, сприяти швидкому та кращому засвоєнню простору, знаходженню оптимального вирішення об’єму, ефективної організації внутрішнього простору споруди.

При освітленні архітектурних елементів інтер’єру, потрібно враховувати те, що залежно від способу освітлення, архітектурна форма сприймається по різному. Плоска поверхня тільки тоді сприймається плоскою, коли вона освітлена рівномірно. Зменшення яскравості в центрі стелі створює враження її провисання, стеля, яка має підвищену яскравість в центрі, сприймається в вигляді зводу. Вигнута або випукла поверхня в природних умовах не буває освітлена рівномірно, тому рівномірно освітлений купол сприймається як площина. Підсиленням яскравості в центрі можна надати куполу більшої кривизни, створити ілюзію підвищення висоти приміщення. Збільшення яскравості по периметру, навпаки, викликає відчуття зниження купола.

Для зменшення висоти приміщення можна направити світловий потік зі стелі на стіни. В цьому випадку стеля буде більш темною та візуально зниженою. Збільшити висоту можна встановивши на стінах світильники з направленим на стелю потоком. Яскраво освітлена стеля здаватиметься вищою. Щоб візуально розширити вузький коридор, треба розмістити світильники по рівній лінії, вздовж однієї з стін. Освітлена стіна в кінці коридору, робить його ширшим. Яскраве поперечне світло візуально зменшує довжину. Повздовжнє освітлення дозволяє витягнути короткий простір.

Правильний розподіл яскравості здатний не лише корегувати геометрію приміщення, але й маскувати те, що потрібно залишити в тіні, а також створити необхідні акценти в інтер’єрі.

Не слід намагатися підсилити архітектурний образ шляхом створення натуралістичних світлових ефектів. Освітлення повинно підсилювати загальний настрій, що виникає під впливом архітектурних форм.

Глянцеві поверхні відбивають світло переважно в певних напрямках, створюючи відблиски. За певних умов відблиски створюють засліплення. Для запобігання цього можна:

• Змінювати відбивальні властивості самих поверхонь;

• Змінювати розміщення блискучих поверхонь;

• Вибирати розміщення джерел світла;

• Влаштовувати освітлення світловими поверхнями.