9.8. Зміст і значення страхування експортних кредитів

Експортне кредитування в основному є звичайним кредитуван­ням товару, який пропонується контрагенту, що походить з іншої, ніж кредитор, країни. Однак цьому процесові загрожує понад 50 різ­номанітних ризиків, від яких експортер потребує страхового захис­ту. Саме тому при страхуванні експортних кредитів проявляються пе­вні особливості, які, головним чином, виникають з особливостей ук­ладу зовнішньоекономічних і зовнішньоторгових відносин.

Страхування експортних кредитів є могутнім засобом реалізації експортної політики кожної країни. Маючи страхове забезпечен­ня, експортери рішучіше входять у ті сектори світового ринку, які характеризуються підвищеним ризиком. З другого боку, експортери, маючи підтримку страхових товариств, мають більше можливостей для отримання кредитів. Після Другої світової війни у багатьох краї­нах сформувалися національні системи страхування експортних кре­дитів, яким стали властиві наступні спільні риси.

1. Урядова допомога страховим установам у сфері обслуговування експорт­них кредитів.

2. Переплетення страхування експорту з його фінансуванням.

3. Поєднання операцій з фінансування та страхування експорту з операціями щодо надання банківських та урядових гарантій.

4. Застосування комбінованого поділу ризиків експорту між державою, страховою установою та страхувальником (експортером).

Страхування експортних кредитів має на меті створення страхового захисту експортерам-кре­диторам від ризиків неплатоспроможності їх іноземних дебіторів, яка у міжнародній страховій практиці набирає наступних можливих форм.

1. Юридично підтверджену неплатоспроможність, коли:

оголошено банкрутство дебітора або відмовлено в оголошенні банкрутства з причини відсутності у нього майна;

дебітор затримав оплату і звернувся до усіх чи більшості кредиторів про отримання пільги, а після цього вже через суд чи без нього погасив усю заборгованість;

внаслідок дій страхувальника-кредитора не вдалося задовольнити його вимог з причини відсутності майна у дебітора.

2. Фактичну неплатоспроможність дебітора, коли судовий позов до боржника втратив сенс з причини відсутності у нього май­на і коштів.

3. Припустиму неплатоспроможність, яка полягає в ухиленні боржника від оплати і можна лише припустити, що така поведінка боржника викли­кана станом його неплатоспроможності. Боржник лише ство­рює видимість платоспроможності, але вже перевищив перед­бачений договором термін повернення коштів, який, як правило, може тривати від шести до дванадцяти місяців.

Причини настання неплатоспроможності клієнта у сфері зовнішньоторгових відносин можуть бути різного походження і характеру, однак здебільшого вони проявляються як випадкові події, яким влас­тиві ознаки ризику. Існує розподіл усіх ризиків зовнішньоекономічної діяльності на торгові і неторгові.

Торгові ризики виникають при кожній реалізації товару у кредит (розглядається як ризик взаєморозрахунку між двома сторонами торгової операції без врахування зовнішньоекономічного статусу).

До неторгових ризиків відносять:

• ризики політичні (розглядалися в питанні «страхування інвестицій»);

• ризики природні (катастрофічні);

• ризики економічні.

Природні ризики обумовлені стихійними лихами катастрофічного характеру (циклонами, ураганами, повенями, землетрусами, виверженнями вулканів), які можуть вплинути на виконання зовнішньоекономічного контракту.

Виникнення економічних ризиків обумовлено здебільшого змінами в ринковій кон’юнктурі, коливанням відсоткових ставок і курсів валют (макроекономічні коливання).