Бердичівський коледж промисловості,економіки та права.

Циклова комісія : Фізичне виховання.

Денна форма навчання 3-курс група ФВ-304

Шеретун Богдан Юрійович

Рухливі ігри,підготовчі та підвідні вправи ,як один із засобів підготовки юних волейболістів

Курсова робота з теорії і методики cпортивно педагогічного вдосконалення

Керівник :

Вчитель фізичного виховання

Латюк Анатолій Андрійович

Бердичів 2012

Вступ

1. Піонербол - один із засобів підготовки юних волейболістів.

2. Психолго-педагогічна характеристика основ спортивної підготовки юних волейболістів.

3. Навчання навичкам гри в волейбол з урахуванням дидактичних основ фізичного виховання і спорту.

4.Засоби навчання технічним і тактичним прийомам гри волейбол .

5.Специфічні завдання навчально-тренувальних занять з дітьми 13-15 років.

6. Основні положення спортивної підготовки юних волейболістів.

7. Характеристика волейболу як ігрового виду спорту.

1

Піонербол

Піонербол – одна з улюбленіших ігор дитинства.Вона є одною з найкращих підготовчих вправ для юних волейболістів. Можна сказати, що вона є полегшеною версією волейболу, оскільки поведінка гравців на майданчику, та і правила самої гри багато в чому схожі з волейбольними. Навчитися грати в піонербол зовсім не складно. У нього грають, починаючи з найранішого віку. Навіть школяр молодших класів з легкістю розуміє правила піонербола. Проте це не робить її менш видовищною і занятливою. Давайте розберемося як правильно грати в піонербол.

Правила піонербола

Все що потрібне для гри в піонербол – це м'яч і 2 команди від 3 до 8 чоловік в кожній. Оптимальним вважається, коли в загальній сумі на ігровому майданчику знаходяться 12-14 чоловік. М'яч підійде практично будь-який, але бажано волейбольний або футбольний. Через середину

2

майданчика натягається сітка або навіть просто мотузок. Команди стоять по обидві сторони. Як було сказано раніше, правила піонербола аналогічні волейболу за тим виключенням, що м'яч можна ловити і здійснювати з ним не більше 3

кроків по майданчику. Після чого його необхідно або передати гравцеві по команді, або перекинути через сітку.

Дозволяється здійснювати не більше чим одиного пасу в атаці.

Завдання – не допустити падіння м'яча на землю або на пыдлогу, інакше зараховується очко. Гра завершується з набором 25 очок, після чого команди міняються місцями і розігрують ще одну партію. В разі рахунку в партіях 1:1, грається завершуюча партія.

Правила піонербола з 2 м'ячами

Існує декілька варіантів гри. Грати в піонербол цікаво в кожному випадку. При грі в піонербол з двома м'ячами, кожній команді дають по м'ячу. По свистку починається гра. Команди намагаються перекинути м'яч на сторону

3

суперника. Зараховується програшне очко тій команді, в чиєму володінні знаходиться відразу обидва м'ячі. Важливим нюансом такого правила є те, що м'яч вважається у володінні команди, якщо її торкнувся гравець або ж він ударився об землю. У випадку якщо м'ячі ударяються один з одним в повітрі, партія починається заново. Само собою, правила піонербола офіційно ніде не зафіксовані. Грати в піонербол можна, придумуючи свої правила. Саме тому в кожному дворі в нього грають по різному.

КАРТИНКА ПИОНЕРБОЛ

4

Психолго-педагогічна характеристика основ спортивної підготовки юних волейболістів 

Будь-яке навчання успішно лише тоді, коли воно будується з урахуванням вікових особливостей займаються. Безумовно, що знання особливостей, властивих тому чи іншому періоду дитячого віку, є необхідною умовою для правильної організації навчально-тренувального процесу з юними волейболістами. Систематичні заняття спортом благотворно впливають на зміцнення здоров'я дітей, їх фізичний та духовний розвиток.  Для того щоб стати волейболістів, необхідно оволодіти відповідними руховими навичками.  До 13-15 років руховий розвиток дітей досягає високого рівня. Професор В.С. Фарфель пише: «Важко назвати яку-небудь рух (якщо воно, звичайно, не вимагає виняткової сили або витривалості), якому не можна було б навчити хлопчика чи дівчинку 12-13-14 років. Тут повинна закладатися основа техніки рухів, яка в більш старшому віці буде вдосконалюватися, шліфуватися, обростати

5

новими якостями, що характеризують майстерність ». У період від 11 до 14 років спостерігається особливо велике зростання показників швидкості рухів. У цьому віці мають закладатися основи майбутніх високих досягнень у волейболі, де вирішальне значення має швидкість, тонка координація і не потрібно витривалості в монотонних діях.  Зростання інтелекту у дітей шкільного віку дозволяє їм

свідомо засвоювати навчальний матеріал, а не йти по шляху механічного наслідування.  У віці 13-16 років яскравіше проявляються риси індивідуальних особливостей дітей, типи нервової системи, що помітно впливає на швидкість і міцність формування рухових навичок, на рівень і стійкістьзагальної працездатності. Це викликає необхідність з самих початкових етапів навчання дітей рухів широко використовувати індивідуальний підхід до них.  Таким чином, з самого початку спортивної підготовки юних волейболістів різнобічна фізична підготовка повинна розгортатися навколо рухових навичок. Сприятливий

6

вплив надає різнобічна тренування, побудована з урахуванням позитивної взаємодії застосовуваних засобів з основними руховими навичками. Завдання застосовуваних вправ полягає в утворенні форми взаємозв'язку якостей рухової діяльності, яка необхідна для успішного здійснення даного виду спортивного вправи. У навчанні юних волейболістів велике значення надається спеціальним вправам. Їх роль полягає в тому, що діти при вивченні технічного прийому поставлені в такі умови, які свідомо виключають появу цілого ряду помилок і неточностей у виконанні руху.  Отже, в процесі навчання техніки і вдосконалення треба пам'ятати, що рухові навички повинні бути гнучкими, легко пристосовуються до мінливих умов гри. Волейболіст повинен володіти здатністю до зміни рухів, до включення нових рухових актів, що дозволяють правильно вирішувати виникаючі перед ним завдання.  Рівень розвитку дітей залежить від ступеня розвитку кістково-м'язової системи, гармонійного розвитку органів і систем організму та їх функціональних можливостей. 

7

Правильно організовані систематичні заняття спортом сприятливо позначаються на розвитку кістково-суглобового апарату підлітків та юнаків. У 12-15 років кисть руки набуває міцність і стійкість, значно збільшується діаметр м'язових волокон. У волейболі всі дії з м'ячем виробляються кистями рук, тому необхідно враховувати дані вікового розвитку кистей рук для правильної організації занять з волейболу з дітьми.  Таким чином, якщо протягом шкільного віку у дітей в достатній мірі розвиваються фізичні якості і підвищуються функціональні можливості їх організму, то це певною мірою створює сприятливі можливості для проведення занять з волейболу з дітьми середнього шкільного віку.

8

Навчання навичкам гри в волейбол з урахуванням дидактичних основ фізичного виховання і спорту 

Позначимо послідовність формування професійних умінь педагога з фізичної культури: дидактичні основи фізичного виховання і спорту - базові фізкультурно-спортивні види (спортивні ігри: волейбол) - теоретико-методичні основи навчання професії педагога з фізичної культури - реалізація названих положень на прикладі навчання волейболу.  Навчання учнів техніці гри розглянемо на прикладі нападаючого удару, складного за структурою рухової дії, засоби і методи навчання грі у волейбол. Спочатку учень виконує роль учня під керівництвом навчального (викладача). Основне завдання начального та учня - освоїти досконало техніку нападаючого удару як складову частину арсеналу техніки волейболіста.  На першому етапі за допомогою загальнорозвиваючих вправ підвищують рівень розвитку основних фізичних якостей: сили, швидкості, спритності, витривалості, гнучкості. За допомогою підготовчих вправ підвищують

9

рівень розвитку фізичних якостей, від яких залежить успішне освоєння нападаючого удару і його вдосконалення. При цьому в учнів формується правильне уявлення про нападника ударі, «образ» його техніки. Для цього застосовують перегляд відеозаписів ігор кваліфікованих волейболістів, зупинки (стоп-кадр), уповільнення руху, аналіз кінограм, демонстрацію прийому тренером, запрошеним кваліфікованих волейболістів.  На другому етапі відбувається розучування - практичне освоєння нападаючого удару, відтворення його по образу,

створеному на першому етапі. При розучуванні цього складного рухової дії застосовують метод розчленоване навчання (по частинах). Вивчають окремо заключне рух (фінальне зусилля), замах і удар по м'ячу в опорному положенні; стрибок вгору поштовхом двома ногами з місця і розгону; удар в безопорному положенні (у стрибку) з місця і після пересування в один, два і три кроки; удар з різних по висоті і відстані передач; удар при опорі блокуючих.  Першорядне значення при розучуванні мають підбивають

10

вправи, що створюють сприятливі умови для формування рухового уміння, функціональної структури, що передує становленню рухового досвіду.  Представляємо комплекс підвідних вправ. 1. Стрибок поштовхом двома ногами з місця, зліт вертикальний; то ж після переміщень і зупинки; те саме з поворотом на 90, 180 і 360 °; стрибок вгору поштовхом двома ногами з розбігу в один крок, два, три кроки. На останньому кроці попереду права нога, ліву приставляють до неї.  2. Оволодіння ритмом розбігу: кроки по розмітці, за допомогою звукових орієнтирів (відтворення ритму кроків).  3. Освоєння удару пензлем по м'ячу: удар по м'ячу волейбольного пензлем, стоячи на колінах на гімнастичному маті. Замах невеликий, у момент удару рука випрямлена; удар по м'ячу, закріпленому на гумових амортизаторах; серія ударів по м'ячу у тренувальній стінки.  4. Кидок тенісного м'яча через сітку у стрибку з розбігу. 

11

5. Нападаючий удар по м'ячу, закріпленому на гумових амортизаторах в стрибку: з місця і з розбігу. 

6. Нападаючий удар через сітку по м'ячу, встановленому в утримувачі.  7. Освоєння удару по летить м'ячу. Підкидання м'яча на Різну висоту і удар над головою: стоячи на місці і в стрибку. Те ж в парах з передачі партнера.  8. Нападаючий удар через сітку по м'ячу, спрямованому за допомогою мячемета, що дозволяє посилати м'яч по строго встановленої траєкторії. Якщо такого пристрою немає, м'яч підкидає тренер або партнер.  9. Нападаючий удар з передачі.  Другий етап закінчується формуванням рухового вміння, коли учень виконує нападаючий удар через сітку у стрибку по м'ячу, посланому передачею.  На третьому етапі відбувається вдосконалення нападаючого удару, виконання його в різних умовах, відображають структуру змагальної діяльності волейболістів. Це удари з різних передач по висоті, відстані від сполучного сітки (з задньої лінії), при опорі блокуючих біля сітки. 

12

Основний зміст третього етапу становлять вправи з техніки, в яких нападаючий удар виконується так, як це має місце у грі.  Основний підсумок роботи на третьому етапі - формування рухового навику, освоєння нападаючого удару досконало: гнучкого навички, ефективного в умовах, що змінюються ігри, надійного навички, стійкого до сбивающим чинникам і стабільного у різні періоди гри (початок партії, середина, закінчення, за рівного рахунку і т.п.). На четвертому етапі відбувається вдосконалення техніки нападаючого удару і ведучих для нього фізичних якостей, а також включення цього прийому в ігрову та змагальну

діяльність при високій ефективності.  Основний підсумок роботи на цьому етапі - формування суперуменія, майстерності виконання нападаючого удару вищого порядку. Характерна риса четвертого етапу (стосовно до нападаючого удару) - це освоєння основних способів нападаючого удару в ідеалі і сильнішою і найслабшою рукою, вміння застосовувати їх ефективно з урахуванням конкретної ігрової ситуації в умовах змагань. 

13

Таким чином, чотирьохетапну структура навчання техніці і тактиці застосовується по кожному прийому техніки і тактики.