Тема лекції №1: «Вчення про інфекційні хвороби. Загальна патологія інфекційних хвороб. Основи профілактики інфекційних хвороб»

1. Актуальність інфекційних хвороб.

2. Термін "інфекція", її види.

3. Форми взаємодії людського організму та збудника інфекційної хвороби.

4. Відмінні ознаки інфекційних хвороб.

5. Види постінфекційного імунітету.

6. Епідеміологічна класифікація інфекційних хвороб.

7. Міжнародна класифікація інфекційних і паразитарних хвороб та її практичне значення.

1.Актуальність інфекційних хвороб.

Інфекційні (заразні) хвороби супроводжують людство впродовж усієї історії. Кількість людей, які померли від цих хвороб, не піддається ніякому підрахунку. Можна стверджувати, що загинуло у багато разів більше, ніж від таких соціальних і природних лих, як війни, голод, повені, пожежі та землетруси, разом узятих.

Час від часу виникали спустошливі епідемії. Вражаючою за масштабами і наслідками була епідемія чуми в XIV ст., яка має історичну назву "чорна смерть". Вона знищила біля 25 млн населення Європи та 13 млн жителів Китаю. У XVIII ст. від іншої дуже небезпечної хвороби - натуральної віспи - загинула десята частина населення Землі. На роки першої світової війни (1914-1918 pp.) припала тяжка епідемія грипу, яка вразила понад 500 млн чоловік, з них померли близько 20 млн, тобто стільки, як на фронтах від бойової травми.

Завдяки досягненням науки і планомірній профілактичній роботі вдалось ліквідувати деякі інфекційні хвороби (наприклад, згадану натуральну віспу). Але й сьогодні заразні хвороби, а нараховується їх майже 1 500, залишаються однією з найчастіших причин смерті та інвалідності. Вони займають перше місце серед причин тимчасової втрати працездатності. З'явилась низка невідомих раніше хвороб, серед них смертельна - ВІЛ-інфекція/СНІД, що розповсюдилась у всіх країнах. Отже, попри деякі успіхи в боротьбі з інфекційними хворобами, вони зберігають свою актуальність.

До інфекційних належить велика група хвороб, що спричинюються патогенними вірусами, бактеріями, найпростішими та іншими збудниками.

2. Термін "інфекція", її види.

При розгляді інфекційних хвороб широко користуються терміном "інфекція", який походить від латинського слова infectio – заражати. У цей термін часто вкладають різні поняття, найчастіше етіологію замість добре зрозумілого слова "збудник". Нерідко мають на увазі саме проникнення збудника в організм людини чи тварини, у такому разі краще вжити термін "зараження". Іноді поняття "інфекція" ототожнюють з інфекційною хворобою, що може привести до непорозуміння.

3.Форми взаємодії людського організму та збудника інфекційної хвороби.

Сучасна наука під терміном "інфекція", або "інфекційний процес", розуміє взаємодію між макроорганізмом і мікроорганізмом у певних умовах довкілля.

Важливо зазначити, що кожна сторона, яка бере участь в інфекційному процесі, має власні інтереси. Зокрема, макроорганізм хоче зберегти постійність свого внутрішнього середовища, яка є неодмінною умовою здоров'я А патогенний мікроб, котрий вторгся в це середовище, хоче використати його ресурси для власного відтворення.

Розрізняють декілька форм взаємовідносин макро- і мікроорганізму.

• Макроорганізм негайно знищує (позбувається) збудника інфекційної хвороби, не давши можливість йому збільшити свою чисельність. Зрозуміло, що при цьому ніякі ознаки хвороби не виникають. Ця форма взаємовідносин можлива у випадку, коли організм людини володіє достатніми силами захисту.

• Мікроорганізм знаходить в організмі людини сприятливі умови для проживання і відтворення, але не проявляє шкідливого впливу, і зовні це нічим не проявляється. Лише спеціальні дослідження дають змогу виявити патогенного агента. Людина залишається практично здоровою. Така форма співіснування зветься носійством При носійстві захисні сили макроорганізму гальмують процес розмноження збудника, не даючи йому досягти "критичної маси", яка потрібна для розвитку хвороби. Не причиняючи шкоди носію, воно дає змогу збуднику зберегти себе і пов'язане з ризиком зараження інших людей. Між макро- і мікроорганізмом існує хитка рівновага. За певних умов (ослаблення захисних сил макроорганізму) носійство може перейти у хворобу.

• Після проникнення збудника виникає безсимптомна (інапарантна - від слова inapparante - невідомий, прихований) форма гострого інфекційного процесу. В органах, де перебуває і розмножується збудник, виникають помірні зміни, але без будь-яких клінічних проявів хвороби. Наслідком цього процесу є вироблення імунітету, завдяки якому людина, як правило, позбувається збудника.

• В організмі людини збудник інтенсивно розмножується і проявляє патогенні (хвороботворні) властивості. Тому відбуваються патологічні зміни, що супроводжуються клінічними проявами. Іншими словами, розвивається інфекційна хвороба з характерними для неї зовнішніми ознаками (симптомами).

Таким чином, інфекційну хворобу треба розглядати лише як один з варіантів взаємовідносин макро- і мікроорганізму. Разом з тим, це найвищий ступінь інфекційного процесу, під час якого має місце поломка компенсаторних можливостей людського організму, що проявляється клінічними симптомами (поява загальної слабості, больових відчуттів, підвищення температури тіла, висипання тощо).