Лекция Система альтернативного социального забезпечення: страховые и нестраховые формы социальной защиты.

1. Особисте страхування.

1.1. Страхуання від н/в.

1.2. Страхуання від викрадення.

1.3. Накопичувальне страхування.

1.3.1. Страхування з уповільненою виплатою капіталу.

1.3.2. Страхування довічної ренти.

1.3.3. Пенсійне страхування.

1.4. Змішане страхування життя.

2. Медичне страхування.

2.1. Лікарняні каси.

2.2. Фонди взаємодопомоги.

3. Система "Асістанс".

Сьогодні Україна переживає складний період свого розвитку. З одного боку, створені правові та інституційні основи ринкової економіки, з іншого, позитивні зміни поєднуються з реально існуючими негативними проблемами на практиці, які нерідко приймають глобальний характер, якщо звернутися до такої сфери суспільства, як соціальна.

Проголошення України соціальною державою (ст. 1 Конституції України) певною мірою означає те, що соціальна політика в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики. Впродовж останнього десятиліття Українська держава прагнула до створення реальних гарантій соціального захисту населення, це знаходило віддзеркалення, як у законопроектах, які пропонувалися, так й у прийнятих законодавчих та інших нормативно-правових актах. Разом з тим можна виявити об’єктивну тенденцію, згідно з якою держава все в меншому обсязі виступає реальним гарантом гідного існування її громадян. Це, перш за все, знаходить свій прояв у незначних розмірах заробітних плат, пенсій та інших соціальних виплат, що є незрівнянними з реальним прожитковим мінімумом. Звідсіля, а це є також об’єктивним процесом, виникає, формується та з’являється все більша необхідність залучення недержавних структур до участі у фінансуванні соціальних виплат (так, як це відбувається, наприклад, у сфері пенсійного страхування, страхування від нещасних випадків та ін.).

Інститут недержавного соціального страхування не є новим для України. Він почав зароджуватися ще в межах Російської імперії наприкінці ХІХ століття, коли в південному регіоні в 1899 році почало діяти Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників від нещасних випадків з їх робітниками і службовцями. На початку ХХ століття активно створювалися різні страхові каси, взаємні страхові спілки, товариства взаємодопомоги, а також розвивалось особисте страхування життя.

Більшість інститутів недержавного соціального страхування (наприклад, рентне страхування), що ефективно працювали на Україні ще за часів Російської імперії, в період існування Союзу РСР, були повністю занедбані.

Лише з становленням та розвитком України, як самостійної, незалежної держави, переходом її економіки до ринкових принципів функціонування, об’єктивно відчувалась нестача АСС. Але держава своєчасно не відреагувала на таку соціальну потребу, тому на початку 90-х р. ХХ ст., на території України працювала велика кількість нелегальних, напівлегальних іноземних страхових компаній, які вивозили велику кількість фінансового капіталу за кордон. У зв’язку з цим, по-перше, стала гостро відчуватись відсутність ефективної державної нормативної бази з питань регулювання зазначеного інституту та відсутність гарантій прав вкладників, а, по-друге, об’єктивувалась необхідність розробки такої нормативної бази профільного характеру.

Це призвело до активізації не тільки нормативно та законопроектних робіт в зазначеній сфері, а й до інтенсивних доктринальних пошуків. Результатом такої цілеспрямованої діяльності стало поступове становлення та розвиток системи альтернативного соціального захисту громадян в Україні. Але в цьому процесі були свої особливості. Спочатку поступово почали створюватися різноманітні приватні компанії, що надають послуги по недержавному соціальному страхуванню. І лише потім, у зв’язку з сприятливим розвитком економіки, почалось формування повноцінної законодавчої бази із зазначених питань, створення системи гарантій та контролю з боку держави за діяльністю таких компаній.

При створенні найефективнішої системи альтернативного соціального захисту в Україні було прийнято та сприймається до уваги світовий досвід у створенні та розвитку такої системи. Його втілення в практику повинно проходити з урахуванням національних особливостей та менталітету українського населення. Очевидно, що для України, недержавне пенсійне та медичне страхування – є найважливішими інститутами системи альтернативного соціального захисту, які необхідно розвивати в першу чергу. Тому виникає необхідність аналізу сучасного стану їх правового регулювання.

1. Особисте страхування

Особисте страхування – це різновид страхування призначений для забезпечення страхового захисту особистих доходів громадян у результаті здійснення ризиків, пов'язаних із життям або станом їхнього здоров'я.

Існує багато видів особистого страхування. Класифікацію можна проводити за різними критеріями:

• Згідно із законами держави – обов'язкове і добровільне;

• За характером ризику – страхування на випадок дожиття або смерті, на випадок втрати працездатності, страхування медичних витрат;

• Щодо кількості осіб, зазначених у договорі, - індивідуальне, колективне;

• За тривалістю страхового забезпечення – короткострокове (менш одного року), середньострокове (1-5 років), довгострокове (5-15 і більше);

• За формою виплати страхового забезпечення – з одноразовою виплатою страхової суми, з виплатою ренти;

• За формою сплати страхових внесків – з одноразовою страховою премією, з періодичною сплатою страхових внесків.

Згідно із ЗУ «Про страхування» від 7.08.1996 до добровільного особистого страхування належать такі види: страхування життя; страхування від нещасних випадків; страхування додаткової пенсії; медичне страхування; страхування здоров'я на випадок хвороби; страхування медичних витрат.

Специфікою особистого страхування порівняно з іншими видами страхування, є те що його об’єкти не мають вартісної оцінки.

В якості об'єктів в особистому страхуванні є життя, здоров'я й працездатність людини, тому особисте страхування – це одна з форм захисту від грошових втрат по ризиках, що загрожують сімейним доходам людини.

Основні події, на випадок яких здійснюється страхування:

• дожиття до закінчення терміну страхування

• вік

• втрата здоров'я внаслідок нещасного випадку

• смерть або втрата здоров'я в результаті обумовлених у договорі страхування подій

Особисте страхування

Страхування життя

Страхування від нещасного випадку

Медичне страхування

Страхування на Страхування на Обов'язкове

випадок смерті випадок смерті

Страхування на Страхування на випадок Добровільне

дожиття втрати працездатності

Змішане Страхування від

страхування життя смертельно небезпечних

захворювань

Страхування ренти

Пенсійне страхування

Договір страхування життя регулює взаємини страховика, страхувальника та інших осіб, які можуть бути об'єктами прав і обов'язків за договором – застрахованого і вигодонабувача.

Укладання договору засвідчується страховим полісом. У страховому полісі вказується: строк дії договору страхування; початок і закінчення дії договору; страхова сума, розмір страхового внеску; особа, яка в разі смерті застрахованого має право отримати страхову суму.

Найбільшу суму по страхуванню людського життя – 14 млн. дол. – одержала в 1971 р. родина канадського фермера Джорджа Мюллера, який 14 листопада 1970 р. загинув на власному ранчо, захищаючи свої володіння від хуліганів.

1.1 Страхування від нещасного випадку (далі: н/в) є основою багатьох видів особистого страхування.

Страховою подією є н/в, який з метою страхування звичайно трактується в такій спосіб: нещасний випадок – це випадкова короткочасна подія, яка спричинює інвалідність, травму або смерть.

Критеріями добору і визначення ціни добровільного страхування від н/в є: суб'єктивний ризик, професія, вік, деякі види захворювань, особисті переваги.

Важливі умови страхування громадян від н/в:

Обмеження терміну страхування; обмеження віку страхувальника, обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками н/в, які сталися із застрахованим у період дії договору; настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного випадку); пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від міри втрати здоров’я, працездатності або часу лікування; обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку; обумовлений термін виплати страхової суми; визначення трирічного строку давності з дня прийняття рішення страховиком про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров’я внаслідок н/в. При встановленні інвалідності виплата здійснюється у відсотках, залежно від групи інвалідності.

При тимчасовій втраті працездатності внаслідок н/в виплата проводиться залежно від умов лікування й терміну перебування на лікування з розрахунку від 0,5 % до 1 % страхової суми за кожний день непрацездатності.

Страхові випадки:

• смерть застрахованого внаслідок н/в;

• травмування застрахованої особи внаслідок н/в;

• встановлення застрахованому 1 групи інвалідності внаслідок н/в.

При цьому нещасний випадок тлумачиться як несподівана непередбачувана подія, що фактично відбулася і призвела до фізичного ушкодження або внаслідок якої настав розлад здоров’я або смерть застрахованого і яка підтверджена медичним закладом.

За умовами СК «Оранта» це такі події: травма, утоплення, опіки, ураження блискавкою або електричним струмом, обмороження, переохолодження, випадкове гостре отруєння хімічними речовинами, ліками, укуси тварин, отруйних комах, змій.

Кожна страхова компанія визначає свій перелік страхових подій.

Один японський страховий агент з патріотичних почуттів до своєї компанії купив поліси всіх видів страхування, які пропонувала компанія. Загинув він внаслідок удару шматка облицювання будинку, що упав з великої висоти. Страхову суму родині не виплатили, оскільки в трактування н/в за умовами цієї компанії не входила така ситуація.

Обмеження: особи, які визнані судом недієздатними; інваліди 1 та непрацюючі інваліди 2 групи; хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання і СНІД; вікові обмеження.

Правила страхування

обумовлюють випадки, що не належать до страхових:

1. Травмування застрахованого у зв’язку із вчиненням ним дій, у яких слідчими органами або судом установлені ознаки умисного злочину;

2. Травмування застрахованого, причиною якого стали його дії, пов’язані з керуванням транспортним засобом у алкогольному, наркотичному або токсичному сп’янінні;

3. Травми або смерть, пов’язані з умисним заподіянням собі тілесних пошкоджень…

Страхова сума виплачується страховиком у таких випадках:

Загибель або смерть страхувальника (застрахованої особи) – розмір 100% страхової суми;

Травма, яка призвела до 1 групи інвалідності – 100 %, 2 групи інвалідності – 75 %, 3 групи інвалідності – 50 % страхової суми;

Тимчасова втрата працездатності страхувальником – 0,5 % страхової суми за кожну добу, але не більше 50 %.

1.2. Страхування від викрадення.

Нещодавно з'явився різновид цього виду страхування – страхування від викрадення. Досить популярний, незважаючи на його чималу вартість.

Його різновидом є страхування від піратства. Цей вид досить актуальний для моряків.

Ставший в последние годы очень выгодным бизнес похищения людей на море ради выкупа вызвал ответную реакцию у страховщиков, и на рынок представлен новый продукт, страхование CrewSEACURE (экипажморбезопасность – этакая игра слов, связывающая экипаж, море и безопасность). Новый вид страховки преддложила компания Seacurus and Cooper Gay, Лондон. В страховании людей от похищения с целью выкупа нет ничего нового, новое тут то, что раньше таким образом страховали высокопоставленных менеджеров крупных компаний, когда они отправлялись в командировки в опасные регионы. Новое страхование отличается от страхования особо богатых, и разработано специально для моряков и пассажиров. В последние годы количество нападений на суда с целью похищения людей и последующего требования выкупа резко возросло. Пиратский, так сказать, рынок установил путем проб и ошибок, что куда проще похитить пару-тройку людей или весь экипаж и потребовать за них выкуп, чем возиться с похищением судна ради его груза. Проще, быстрее и не так опасно. Судно ради груза надо куда-то вести, где-то разгружать, а потом продавать груз по поддельным документам. Людей же надо просто держать в укромном месте до получения выкупа. Как правило, выкуп платят, потому что самое дорогое, это все-таки люди. По крайней мере, в большинстве стран мира. Самое дерзкое похищение произошло в прошлом году в Малаккском проливе, когда бандиты напали на японское судно и похитили граждан Японии. Выкуп, 50 миллионов йен, японцы заплатили. Япония после этого попыталась всерьез взяться за обеспечение безопасности в проливе, но наткнулась на упорное сопротивление Индонезии и Малайзии – последние настолько боятся за свою независимость, что предпочитают не бороться с пиратством, нежели привлекать помощь третьих стран. Ситуацию переломили опять-же страховщики, приравнявшие Малаккский пролив к зоне военных действий. Тяжелейшие экономические последствия такого решения заставили наконец страны пролива взяться за дело уже на деле. Нечего и говорить о Сомали – там вообще складывается впечатление, что страна решила жить исключительно с выкупов за взятые в заложники экипажи судов, оказавшихся слишком близко от смертельно опасного побережья вечно страдающей от недородов и неурядиц страны. Похищают даже не просто отдельные суда, а целые рыболовные флотилии – самый известный случай, это похищение несколько рыболовных судов Таиланда сразу. В Малаккском проливе пиратский бизнес более упорядочен – большинство местных судовладельцев платит ежемесячные откупные, это единственный способ обезопасить свои суда. То есть, страхование моряков и пассажиров от похищений как нельзя более актуально. Был-бы спрос, а предложение будет. Страховщики говорят, что дело не только и даже не столько в страховании – то есть, выплаты суммы, которую придется заплатить похитителям. В дело вступает целая система, ведь дело не чье-то, а английских страховщиков, людей очень серьезных. Будет проверяться готовность судна – опыт показывает, что при наличии на судне отработанной системы противодействия нападению, в большинстве случаев, удается отбиться или уйти. В случае, если захват все-таки произойдет, страховая компания также не будет сидеть сложа руки – у лондонских страховщиков огромные возможности в плане привлечения к делу как профессиональных переговорщиков-посредников, так и спецназа, государственного или частного.

1.3. Накопичувальне страхування.

Має безліч видів, але всіх їх об'єднує наявність ризику «дожиття до закінчення терміну страхання». Тут не обов'язкові ні медичне обстеження, ні заява про стан здоров'я.

Найпоширеніші різновиди:

1. Страхування з уповільненою виплатою капіталу:

   • Без повернення премії;

   • З поверненням премій.

2. Страхування довічної ренти:

• З негайною виплатою;

• З уповільненою виплатою.

1.3.1. Страхування з уповільненою виплатою капіталу.

Так називається страхування, за яким страхова сума вип­лачується по події певного періоду або застрахованому, якщо він доживе до цього терміну, або вигодо набувачу. Якщо у ви­падку передчасної смерті застрахованого сплачені премії зали­шаються в розпорядженні страховика, страхування нази­вається "без повернення премій". Це суто ощадний вид страху­вання, оскільки його мета -• нагромадження грошей на старість. Якщо ж у випадку передчасної смерті застрахованого сплачені премії виплачуються вигодонабувачу, страхування називається "з поверненням премій".