- •1.4. Шестиполюсники нвч
- •1.4.1. Схеми заміщення трійникових з’єднань хвилеводів
- •1.4.2. Струмове збудження хвилевідно-резонаторних пристроїв
- •1.4.2.1 Вхідний опір хвилеводів у разі струмового збудження
- •1.4.2.2. Схема заміщення й узгодження кхп
- •1.4.3. Хвилевідні дільники і підсумовувачі потужності
- •1.4.4. Розподілювачі і суматори потужності на коаксіальних та оптичних
- •1.4.5. Смужкові розподілювачі і суматори потужності
- •1.4.6. Комутатори нвч
- •1.4.7. Поляризаційні фільтри і трійники
- •Висновки
- •Запитання та завдання
1.4.2.2. Схема заміщення й узгодження кхп
Для узгодження КХП, загальний вигляд і схему заміщення якого показано на рис. 1.97, один кінець хвилеводу на певній відстані l від штиря закорочують, а сам штир розміщують на якійсь відстані х0 від вузької стінки (у загальному випадку координата х0 а/2).
Провідність і опір еквівалентної лінії в перерізі 1 – 1 дорівнюють
Рис.1.97
Для узгодження вхідного опору Z збудника (рис.1.97.б) із хвильовим опором ( на рис. 1.97) коаксіального кабелю потрібне виконання двох умов:
X + X' = 0 та R = , які реалізуються підбором значень l ( = 2l ) та х0 (від значення х0 залежить коефіцієнт трансформації n1):
1.4.3. Хвилевідні дільники і підсумовувачі потужності
Найбільш розповсюджені конструкції дільників і підсумовувачів потужності у хвилеводному виконанні приведені на рис.1.98-1.101.
В они можуть поділяти енергії нарівно (рис.1.99.а, 1.100, 1.101) або в заданому співвідношенні (рис.1.98, 1.99.б). У дільника, зображеного на рис.1.98, паралельно широкій стінці прямокутного хвилеводу расположена металлическая пластина.
Рис.1.99
Рис.1.98
Коефіцієнти ділення залежать від її розташування відносно розміру вузької стінки b:
m1 + m2 = 1. Модифікація такого ж дільника з діленням порівну і зменшенням
размеру b наведена на рис. 1.100.а (Y- видний), причому на рис. 1.100.б.,в. у оптичному діапозони.
а)
б)
в)
Рис.1.100
Цей самий принцип ділення зображено на рис. 1.99, причому на рис. 1.99.б показана принципова можливість ділення на необхідну кількість каналів.
Широкого поширення як дільники потужності набули так звані Т-видні хвилевідні розгалуження – трійники. Вони являють собою з'єднання двох хвилеводів (основного і допоміжного), подовжні осі яких розташовані під прямим кутом (рис.!.94, !.95,1.101).
Кількісний аналіз трійників не приводиться через складність викладок. Розглянемо властивості хвилеводних тройників з якісного боку.
З
Рис.1.101
Я кщо трійник живити з боку плеча 2 (рис. 1.102.а), то в плечах 1 і 3 збуджуються хвилі у протифазі однакової амплітуди. Розподіл поля при живленні з боку плечей 1 і 3 показано відповідно на рис. 1.102.б,в.
Я
Рис.1.102
Аналогічним способом проаналізуємо властивості Н-трійника. При живленні трійника з боку плеча 2 в плечах 1 і 3 збуджуються синфазні хвилі з рівними амплітудами (рис. 1.103.а). При живленні трійника через плече 1 (рис.1.103.б) енергія розподіляється між плечима 2 і 3.
Рис.1.103
У Е-трійнику відгалуження відбувається при живленні у протіфази плечі 1 і 3. Щоб отримати відгалуження в Н-трійнику, плечі 1 і 3 необхідно збуджувати сінфазно.
Н-трійник має велику електричну міцність в порівнянні з Е-трійником, але поступається йому в широкосмужості.