4. Величина вартості товару. Вартість товару і продуктивність праці.

Величина вартості товару вимірюється кількістю робочого часу, затраченого на його виготовлення. Вона вимірюється суспільно-необхідним робочим часом (СНРЧ). Це такий час, який є необхідним для виготовлення певної споживної вартості за наявних суспільно-нормальних умов вир-ва та при середньому в даному суспільстві рівні вмілості й інтенсивності праці. Це своєрідний суспільний норматив, якого товаровиробники повинні дотримуватися.

Вартість товару залежить також від її продуктивності праці, яка включає в себе 2 елементи: продуктивну силу та інтенсивність праці. При зростанні продуктивної сили праці величина вартості одиниці продукції зменшується. Вартість товару формується під впливом 2 видів праці - минулої (затрати засобі вир-ва) і живої (затрати робочої сили). Якщо продуктивна сила праці зростає, це означє, що затрати минулої праці збільшуються (через застосування технологій, знарядь праці), а живої – зменшуються. Тому вартість зменшується.

Підвищення інтенсивності праці приводить до збільшення затрат живої праці на одиницю часу, при цьому затрати праці на одиницю продукції не змінюються. Отже, вартість не змінюється.

5. Поняття ринку, ознаки сучасного ринку.

Ринок - це місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності - бізнесу.

Ринок – це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності.

По-третє, ринок - це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.

Ринок виступає як момент, що опосередковує виробництво й споживання, і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з'явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. На ринку з'ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності, в тому числі й товарів.

Ознаки:

По-перше, сучасний ринок є ринком купців – пропозиція товарів перевищує попит на них. Це визначає пріоритет покупців по відношенню до продавців.

Другою обов'язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентний характер. Це означає, що в системі під-ва кожний суб’єкт виступає як конкуруюча сторона по відношенню до всіх інших суб’єктів.

Третя ознака сучасного ринку – стабілізація відносин між суб’єктами ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок – це арена суперництва підприємців та інших суверенних суб’єктів економіки (наприклад, покупців); кожному з яких повинен бути гарантований його суверенітет і збереження його конкурентоспроможності. А це можливо тільки при умові протидії монополізації економіки й широкої інтеграції суб'єктів ринкових відносин.

6. Види ринків, суб’єкти і об’єкти ринку. Інфраструктура ринкової економіки.

Суб’єкти – всі учасники суспільного вир-ва: держава; державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх об’єднання; іноземні фірми та громадяни; громадяни України; різні установи та організації.

Об’єктами стають усі результати суспільної діяльності. Ними можуть бути матеріальні продукти праці (засоби вир-ва, предмети споживання, послуги, житло); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації); валюта, позичкові капітали.

З точки зору об’єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів вир-ва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг, ринок позичкового капіталу, ринок цп, р валюти, р інформації, р науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній може бути національним – весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів, регіональним – ринок окремого територіального підрозділу, локальним – ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сук-сть населених пунктів.

Всі види ринків можуть бути зведені до 4 утворень: ринок товарів і послуг, ринок грошей, ринок цп, ринок робочої силою.

Інфраструктура – сук-ть організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднання в єдине ціле ринкових відносин.

Елементи І – це форми, які допомагають суб’єктам ринку реалізувати свої ділові інтереси. Це: під-ва роздрібної та оптової торгівлі, кредитна система й комерційні банки; емісійна система й емісійні банки; організаційно оформлене посередництво на товарних, сиро­винних, фондових і валютних біржах; аукціони, ярмарки та інші форми організованого позабіржового посередництва; система регулювання зайнятості населення й центри сприяння зайнятості; інформаційні технології й засоби ділової комунікації; податкова система й податкові інспекції; система страхування комерційного, господарського ризику й страхові компанії; спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства й засо­би масової інформації; торгові палати, державно-громадські об'єднання ділових кіл; митна система; професійні спілки працюючих за наймом; комерційно-виставочні комплекси; система вищої і середньої економічної освіти; консалтингові компанії; аудиторські компанії; громадські і державно-громадські фонди, призначенні для стимулювання ділової активності;

спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

І виступає як механізм функціонування підприємництва, заповнює величезний простір від вир-ва до споживання.

Функції: організаційне оформлення ринкових відносин, полегшення учасникам ринкових відносин реалізації своїх інтересів, спеціалізація різних суб’єктів економіки, полегшення форм юридичного й ек-ого контролю, держ й громадського рег-ня ринкових відносин.

Існує спеціалізована (яка обслуговує окремі ринки – товарів, цп, послуг) та загальна (обслуговує всю економічну систему - грошову, фінансову, кредитну, податкову).