Очисні споруди підприємства
Для очисних споруд необхідні особливі споруди і установки, які прискорюють в часі природні процеси очищення води і зменшують необхідну для цього водний простір. Очищення стічної води відбувається в три щаблі, механічної, біологічної та хімічної очистки. Потрапляє в осад мул (шлам) обробляється окремо (рис. 19.30). Механічне очищення стічних вод Процеси очищення, засновані на фізичних процесах, як, наприклад, просіювання крізь сита, відстоювання і спливання, називаються механічним очищенням. При механічному очищенні осаджуються або спливаючі нерозчинені речовини видаляються зі стоків. До споруд цьому ступені очищення принадлежат, наприклад, решітки, пескопріемнікі, віддільники бензину та жирів, а також басейни попереднього очищення. Перш ніж стоки можуть бути спрямовані на механічне очищення, необхідно мати додаткові споруди, як, наприклад, аварійний випуск і насосну станцію. Підводка До очисних споруд каналізації відводить стоки в більшості випадків по природному ухилу до очисних споруд. Якщо канали розташовуються так низько, що подальша проводка стоків через очисні споруди по природному ухилу неможлива, то ці стоки треба піднімати.
Передбачають різні очисні спорудження, наприклад, закритого типу. Вони призначені для очищення стічних вод від завислих речовин, нафтопродуктів. Ефективність очищення є досить високою за рахунок пропуску забрудненої води через фільтри на завершальній стадії очищення (рисунок 1.3.1). Осадження основної завислих речовин часток відбувається на першій стадії очищення при повільному протіканні води через перетин спорудження.
Рисунок 1.3..1 – Схема очисних споруд закритого типу
1 - відстійник; 2 - мазутозбірний лоток; 3 - контейнер для мазуту; 4 - фільтри; 5- насос "Гном 25/20"; 6 - пристрій скребкове для підгону мазуту; 7-водовідбійна стінка; 8 - розподільна труба ( лоток); 9 - труба, що підводить;
10 - відвідна труба.
Споруди закритого типу можуть застосовуватися при очищенні невеликих обсягів стічних вод. Проте, збільшуючи кількість секцій, з яких складаються ці спорудження, можна збільшувати і їхню продуктивність, тим самим розширюючи можливості їхнього застосування.
Нормативна документація
Інспекторська перевірка об'єкта (діяльності) завершується складанням серії документів і, у першу чергу, "Акту перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства".
По своїй суті цей документ повинен відображати стан природоохоронної роботи і його вплив на навколишнє середовище.
Акт містить вступну частину й частину, що констатує, а також приписання.
У вступній частині вказуються місце й дата складання акту, відомча підпорядкованість об'єкта, його поштова адреса, банківські реквізити, прізвища керівників і їхні службові телефони, а також прізвища й посади осіб, що проводили перевірку.
У частині, що констатує (у графі "Перевіркою встановлено ...") у стислій формі викладаються результати перевірки об'єкта із всіх питань, які визначені відповідними Інструкціями й поміщені в розділах 3-5 "Методичних рекомендацій з порядку проведення інспекторських перевірок за виконанням природоохоронного законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (1994 р.).
Матеріал, що викладається в частині акту, що констатує, повинен бути підкріплений кількісними показниками, які приводяться як окремо, так і у вигляді порівняльних таблиць.
Довідки, копії звітів, результати аналізів, графіки, схеми й ін., при необхідності додаються до Акту. Вони повинні бути підписані офіційними особами й оформлені належним чином.
Обов'язкові для виконання приписання оформляються у вигляді окремого розділу Акту й видаються державним інспектором. Вони складаються на підставі виявлених у ході перевірки порушень природоохоронного законодавства.
У приписанні вказуються строки виконання заходів, спрямованих на ліквідацію цих порушень і їхніх наслідків, а також посилання на статті або пункти законодавчих або нормативних документів.
Акт перевірки обговорюється з керівником об'єкта інспектування, а при необхідності - у присутності відповідальних працівників.
Складання акта перевірки як первинного документа є обов'язковим, практично, за всіх видів інспекторських перевірок, за винятком тих випадків, коли розслідуються очевидні протизаконні дії окремих осіб (миття транспорту в непередбачених для цього місцях, вивантаження сміття в забороненому місці тощо), які безпосередньо призвели до забруднення природною середовища, й коли інспектор може обмежитися складанням протоколу про порушення природоохоронного законодавства та вжиттям адміністративних заходів.
Виявлення порушень природоохоронного законодавства здійснюється в результаті:
планових, спеціальних та рейдових перевірок дотримання природоохоронного законодавства на об'єктах народного господарства, а також перевірок, що здійснюються за сигналами й скаргами населення, завданнями керівних органів тощо;
попереднього нагляду за ходом будівництва (реконструкції) об'єктів і споруд;
участі в державних і робочих комісіях із приймання в експлуатацію закінчених будівництвом чи реконструкцією об'єктів і споруд, які впливають на природне середовище;
перевірки пересувних джерел викидів;
зупинки й огляду суден чи інших плавальних засобів, відвідання й огляду платформ, штучних островів, установок і споруд у внутрішніх морських територіальних водах та економічній зоні України.
Відповідно до завдань державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства здійснюються заходи, спрямовані на запобігання порушенням, встановлюються причини й наслідки цих порушень.
Щодо кожного випадку виявленого порушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність, інспектор складає протокол, яким фіксується факт порушення. На підставі протоколу вирішується питання про застосування заходів впливу. Під час складання протоколу необхідно звернути особливу увагу на точність визначення виду порушення, його причин і наслідків, а також кваліфікування виявленого порушення відповідно до статей природоохоронного законодавства.
Протокол підписується інспектором, який його склав, правопорушником, особами, що брали участь у виявленні порушення, а за наявності свідків протокол підписується й ними. У випадку відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу в ньому робиться відповідний запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право додати до протоколу пояснення й зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
У разі неможливості розгляду справи на місці порушення інспектор, який склав протокол, зобов'язаний усно або письмово повідомити правопорушника про місце й час розгляду його справи, а також роз'яснити йому його права і обов'язки, які передбачено чинним законодавством.