2.2. Видавнича концепція футбольного видання

Перед тим, як перейти до розглядання саме футбольних видань, слід звернути увагу на особливості редакційно-видавничої діяльності в періодичному виданні. Для роботи в ЗМІ редактори повинні добирати тих авторів, які відповідають певним вимогам щодо техніки написання повідомлень. “Так, для роботи в газетно-журнальних ЗМІ автори (журналісти, дописувачі) повинні:

- знати основні минулі та сучасні течії;

- знати соціологічні характеристики й потреби різних прошарків суспільства;

- не приховувати суспільні суперечливості, а виявляти, пояснювати і знаходити шляхи їх подолання;

- викладати інформацію на рівні зрозумілості й складності в межах від не дуже легкої до середньої (для газет), від середньої до не дуже складної (для журналів) [15, с. 17]”.

Назва видання. Саме з влучної назви починається “спілкування” читача з журналом. Від її креативності, смислової місткості залежить загальний образ видавничого продукту. Назва може містити в собі тропи, графічні вирішення, провокаційні підтексти. Назва саме футбольного видання повинна бути логічною, дещо очікуваною, але оригінальною. Беручі до рук журнал, читач одразу повинен розуміти, що це за вид видання.

Журналістські жанри. Спортивна періодика повинна відрізнятися розмаїттям жанрів, що дозволить уникнути монотонності. Жанр є елементом форми журналістського твору. У журналістиці під жанром узвичаєно розуміти “усталений тип твору, який склався історично та відрізняється особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури [7, с. 268]”.

“До критеріїв поділу журналістики на жанри відносять: - об'єкт відображення; - призначення виступу; - масштаб охоплення дійсності, масштаб узагальнення; - особливості літературно-стилістичних засобів [7, с. 270]”.

Виходячи з цих критеріїв були визначені та впроваджені основні жанри журналу футбольної спрямованості.

Композиція видання. Від чіткою та логічної композиції залежить зручність читання та легкість пошуку. Футбольне видання мусить мати гнучку систему рубрик, які мають бути взаємозамінними та взаємодоповнюваними. Розділи в основній масі будуються навколо подій, що відбулись нещодавно, винятком є лише статті, присвячені футбольній історії.

Видавець футбольного журналу не має змоги зробити всі рубрики сталими, адже це залежить від чемпіонатів, які відбуваються на момент підготовки номера до друку. Але постійна рубрикаційна система необхідна, бо саме на улюблені та знайомі шпальти очікують реципієнти. Такі тематичні розділи повинні бути оригінальними, фірмовими. Необов’язково креативність повинна бути в назві чи в незвичності інформації. Оригінальною можна зробити подачу матеріалу, віднайти власні родзинки певного видання.

Створюючи якісне футбольне видання, необхідно правильно розподіляти вищеподаний масив інформації, детально добирати змістове наповнення кожного номеру, обираючи те, що буде цікавим для реципієнта, оскільки лише вірно розуміючи вимоги читача, можна випустити дійсно цікавий та корисний футбольний журнал.

Дизайн. Важливим для футбольного видання є суворий, стриманий, але приємний та яскравий дизайн. Творчі дизайнерські вирішення забезпечують виданню відповідну репутацію. М. Картер зазначає, що “якісний дизайн є більше функціональним, ніж прикрашаючим, і він ніколи не приносить в жертву журналістику і корисний зміст тальки для того, щоб підвищити рівень оформлення газети. Якісний дизайн забезпечує виважену і приємну подачу новин та іншої інформації. Дизайн – це процес, а не продукт, і він повинен бути непомітним [23, с. 2]”.

Дуже важлива умова в роботі дизайнера – передати символічну структуру журналу, його риси. “Символи є підсвідомою мовою спілкування читача та видання. Отже, символізм у журналі передається через:

1) колір;

2) відомі графічні символи чиїх сполучення;

3) форму, в якій розміщено тексти та зображення;

4) графіку шрифту;

5) масштабність, співвідносність (спів розмірність та розміри) елементів.

Ці складові створюють образне уявлення про журнальне видання, роблять його несхожим на інші [24, с. 4]”.

Верстка. Від грамотної верстки залежить дуже багато. “Існує безліч правил та вимог, але для початку слід окреслити головні з них:

- не плутати тире і дефіс;

- при написанні числових періодів тире не відокремлюється;

- діалоги завжди починаються з тире, а не з дефіса;

- не залишати “висячі рядки”;

- усі під малюнкові підписи оформлюються однаково;

- після заголовку крапка не ставиться;

- між словами ставиться тільки один пробіл;

- у тексті однієї колонки не повинно бути більше чотирьох переносів поспіль;

- виділення слів у межах тексту небажане;

- текст у рядках колонок вирівнюється за базовими лініями;

- шрифти з ефектами застосовуються мінімально [19, с. 12]”.

Однією з важливих умов є однаковість верстки. Вона являє собою однаковий характер верстки усіх смуг видання, що мають ідентичні елементи, зокрема: точність усіх спусків на початкових смугах, зразкова рівність відбивок усіх заголовків і підзаголовків різних рангів, приміток у тексті, виносок, підписів під малюнками, однаковий спосіб верстки однотипних ілюстрацій (врозріз або в оборку), однакове відбиття колонтитулів і колонцифр, сигнатур та норм і т. п.

Це далеко не весь перелік вимог, але ці базисні – повинні бути. При виготовленні журналів спеціалісти припускаються друкарських помилок: шрифти, нерівні колонки і інші погрішності все частіше з’являються на сторінках періодичних видань, тому не потрібно забувати, що нинішній споживач став більш вимогливим і розбірливим, сьогодні його хвилює не тільки дизайн, але і грамотна верстка журналів

Текстове наповнення. Матеріали, які містяться в журналі повинні відповідати всім нормам: орфографічним, літературним, естетичним, етичним. “Зважаючи на громадську важливість, масовість та доступність, ЗМІ формують певні ціннісно-смислові моделі для засвоєння суспільством і, таким чином, змінюють аксіологічну картину соціуму. Здатність швидко охоплювати широкі аудиторії дає можливість мас-медіа трансформувати традиційну систему духовного виробництва в певному напрямі, з приводу чого в розвинутих суспільно-політичних системах актуальною є теза, що той, хто володіє ЗМІ, володіє громадською думкою [12, с. 15]”. Важливим є відповідність матеріалів загальному стилю та тематиці видання.

Більшість матеріалів повинні бути публіцистичними. “Публіцистика, – стверджує відомий науковець-журналістикознавець Йосип Лось, – це словесна сфера моделювання свідомості, вияв не­згасної активності, динамізму людського духу, політичне й морально-філософське освоєння історії та актуальної суспільної практики, всеохоплюючий засіб формування особистості, площина вияву інтересів та вартостей людей, соціальних груп і націй, втілення їх культурної ідентичності [11, с. 35]”. Саме публіцистика є невід’ємною частиною періодичного видання. Використання публіцистичного стилю зумовлюється не тільки журналісткою потребою, а й прагненням донести інформацію в цікавому, зручному та зрозумілому вигляді.

З метою яскравої передачі фактів та подій, журналісти цього видання поєднують усі види тексту, доповнюючи їх авторськими спостереженнями та прогнозами. Кожен журналістський жанр потребує користування певним видом тексту, але й дає площину для імпровізації.

“Людина – істота, що реалізує себе хіба в спілкуванні, комунікації, <...> тому прагне соміологізувати (означити, створити код) життя і предмет своєї діяльності, перетворити їх на текст, що піддається прочитанню. Відповідно і кожна культурна епоха створювала власні тексти, які мали свою мову (коди) [14, с. 150]”. Це стосується не тільки епохи, а й певних прошарків суспільства. Для повноти відтворення коду вболівальників, гравців, фахівців у спортивній сфері є сенс поєднувати декілька видів тексту, створюючи власний стиль мови.

Мова видання. Мова, апріорі, повинна бути взірцем з погляду орфографії, пунктуації та інших базових вимог, але в спортивних виданнях дозволяються жаргонізми, сленг, просторіччя. Уболівальники мають власну мову, яка складається з метафор, термінів, жартівливих найменувань подій, явищ предметів.

Преса становить особливу сферу для функціонування мови, і всі процеси, які тут проходять, не тільки відбивають мовленнєву ситуацію взагалі, а й впливають на структуру самої мовної системи, що, у свою чергу, вимагає всебічного знання мови, уміння користуватися нею і як засобом пізнання, і як знаряддям спілкування й передачі інформації, і як джерелом естетичного розвитку – невід'ємної ознаки освіченої, усебічно розвиненої людини, а особливо працівників ЗМК.

Журнали та газети в усіх своїх проявах повинні відігравати дедалі більшу роль у розвитку літературної мови, у збагаченні її словника. Адже професіоналізм і компетентність журналіста, його точність у поводженні зі словом, скрупульозність, його майстерність, під чим слід розуміти й вміння лаконічно, доступно, образно викладати думки забезпечує ефективність і правильність сприймання їх читачем. Правильному розумінню допомагає насамперед системність і нормативність мовних засобів, тобто мова газети і правопис тексту має бути літературним.

Формат видання. Слово формат – іноземного походження. У перекладі з французької format та латинської forma воно означає вигляд, зовнішність. У вітчизняній видавничо-поліграфічній лексиці цей термін віддавна закріпився на позначення розміру книги, газети, паперу, ілюстрації тощо. Форматом видання прийнято вважати розмір за шириною й висотою, що склався після обрізування видання з трьох боків. Є ще офіційне тлумачення цього поняття, визначене вітчизняним державним стандартом (ДСТУ 3018). За цим документом, “формат видання – це розмір готового видання, що визначається шириною і довжиною сторінки видання у міліметрах чи шириною і довжиною аркуша паперу видання в сантиметрах із зазначенням частини, яку займає на ньому сторінка видання [6, с. 3]”.

Обираючи формат журнального видання, його засновник найперше має бути добре обізнаним у питаннях, які стосуються класифікації цього виду видавничої продукції бодай за двома найголовнішими ознаками: за змістом та читацьким призначенням. Не зайвим буде нагадати у цьому контексті, що за змістом журнали поділяються на: громадсько-політичні, наукові, науково-популярні, популярні, виробничо-практичні, літературно-художні, реферативні. За читацьким призначенням журнали поділяються: для широкого кола читачів, для фахівців, для дітей різної вікової категорії. Як бачимо, окремої категорії для спортивної, а тим більше для футбольної преси не має. Але це не говорить про те, що можна не дотримуватися основних вимог до періодичних видань. Орієнтуватися варто на читацьку аудиторію, на зручність, на ти вимоги, які існують і стосуються всіх видів видань.

Чинники, які впливають на вибір формату:

– обсяг видання;

– вид видання;

– читацьке призначення;

– формат паперу, на якому друкуватиметься наклад;

– можливості конкретної друкарні;

– вимоги державного стандарту.

Для орієнтації в розмірах аркушів, форматах книжкових видань та розмірах таких видань після обрізування з трьох боків видавцеві й редакторові варто завжди мати під руками таблицю, розроблену відповідно до діючого нині в Україні галузевого стандарту ГСТУ 29.5-2001 [21, с. 45]”.

У другому розділі бакалаврської роботи були сформовані основні риси сучасних футбольних видань луганської області, що дало підстави виявити типові помилки та розробити систему вимог та правил до подібної друкованої продукції. Так, визначені параметри назви, жанрів, композиції, дизайну, верстки, тексту, мови, обсягу та формату. Також були впроваджені основні положення видавничої концепції. Другий розділ має вагоме практичне значення, адже від вищезазначених показників залежить рівень майбутнього видання.