1. Цілі та види бойового забезпечення

Успіх сучасного загальновійськового бою значною мірою залежить від його ретельно організованого бойового забезпечення.

Під бойовим забезпеченням розуміють комплекс заходів, які проводять командири і штаби всіх ступенів з метою недопущення раптового нападу противника, зниження ефективності його вогню (ударів) по нашим військам, створення їм сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій і успішного його ведення.

Організуються і здійснюються такі види бойового забезпечення:

• розвідка,

• охорона,

• захист від зброї масового ураження,

• радіоелектронна боротьба;

• тактичне маскування,

• інженерне забезпечення

• забезпечення РХБ захисту.

Основним організатором бойового забезпечення є командир, який на основі прийнятого рішення і вказівок старшого командира визначає завдання бойового забезпечення, склад сил і засобів і порядок дій для виконання цих завдань. Начальник штабу безпосередньо організує бойове забезпечення згідно з вказівками командира, а також розпорядженнями.

Управління підрозділами, що виділені для вирішення завдань бойового забезпечення, здійснюється безпосередньо їх командирами на основі отриманих вказівок і розпоряджень. Зв'язок підтримується в установленому порядку, але з урахуванням обмежень у використанні тих чи інших засобів, обумовлених вимогами конкретної обстановки.

Відсутність вказівок та розпоряджень не звільняє командирів підрозділів від своєчасної організації бойового забезпечення.

2. Основні завдання що виконує кожний вид бойового забезпечення

2.1. Розвідка

Розвідка, як найважливіший вид бойового забезпечення, являє собою сукупність заходів, проведених командирами всіх ступенів, штабами і військами з метою добування розвідувальних відомостей про а) противника і б) місцевість у районі майбутніх дій, необхідних для підготовки і успішного ведення бою.

а) Розвідка противника ведеться з задачами встановити його бойовий склад, приналежність, боєздатність, положення й угруповання військ, особливо наявність засобів ядерного, хімічного нападу і високоточної зброї, місця їхнього розташування (координати) і ступеня готовності до застосування; характер дій, наміру, сильні і слабкі сторони; місця розташування вогневих засобів, засобів радіоелектронної боротьби, розвідки і протиповітряної оборони, пунктів управління, а також аеродромів і посадкових площадок авіації; ступінь і характер інженерного устаткування районів (позицій); систему загороджень, особливо ядерно-мінних; нові засоби боротьби, прийоми і способи ведення бою; моральний стан військ противника і місцевого населення.

Добуті відомості передаються усіма можливими способами командиру (начальнику), який поставив завдання на ведення розвідки. Особливо важливі відомості доповідаються негайно.

Розвідувальні відомості в з’єднанні (частині) добуваються під час підготовки та в ході бою спостереженням, підслуховуванням, розвідувальними засадами, нальотами, опитуванням місцевих жителів, допитом полонених та перебіжчиків, вивченням захоплених у противниках документів, зразків озброєння і техніки та іншими способами. Відомості про противника можуть бути одержані від вищого штабу, приданих та підпорядкованих частин та підрозділів, від сусідів.

б) Розвідка місцевості ведеться з задачами встановити: особливості рельєфу, природні перешкоди, стан ґрунту, доріг, джерел води, характер водяних перешкод, наявність переправ і бродів; ступінь впливу місцевості на пересування і бойові дії військ, на застосування ядерної зброї, інших засобів масової поразки і захист від них; райони руйнувань, пожеж і затоплень, зони (райони) радіоактивного, хімічного і бактеріологічного (біологічного) зараження, можливі напрямки їхнього подолання і обходу.

Організація розвідки є першочерговим обов'язком усіх командирів, штабів, начальників родів військ і служб. Розвідка організується негайно з одержанням бойової задачі.

Вихідними даними для організації розвідки є: бойова задача; рішення командира з'єднання (частини) і його вказівки по розвідці; розпорядження по розвідці вищестоящого штабу; наявні відомості про противника і місцевість у районі майбутніх дій; стан сил і засобів розвідки і їхніх можливостей.

При з'ясуванні бойової задачі й ухваленні рішення командир з'єднання (частини) визначає мету, основні задачі (об'єкти) розвідки і терміни їхнього виконання. З питань організації розвідки він звичайно вказує: ціль розвідки; які дані і до якого часу добути; на яких об'єктах (районах, напрямках) зосередити основні зусилля розвідки; які сили і засоби додатково до штатного залучити для ведення розвідки і забезпечення її дій.

Відповідальність за організацію розвідки і управління нею несе начальник штабу з'єднання (частини). Він повинний деталізувати задачі розвідки, визначити порядок їхнього виконання, указати, які сили і засоби для цього використовувати, визначити заходи щодо забезпеченню управління підрозділами, що ведуть розвідку, а також склад резерву розвідки.

Основними вимогами до розвідки є:

а) цілеспрямованість,

б) безперервність,

в) активність,

г) своєчасність і оперативність,

д) скритність,

е) вірогідність,

ж) точність визначення координат об'єктів (цілей), що розвідуються.

а) Цілеспрямованість розвідки полягає в строгому підпорядкуванні заходів щодо розвідки задуму бою і зосередженні її зусиль на найважливіших напрямках (у районах, на об'єктах) для забезпечення виконання бойової задачі. Вона досягається: правильним визначенням задач, районів і об'єктів розвідки на основі глибокого знання обстановки і передбачення її змін; веденням розвідки за єдиним планом і доцільним розподілом її зусиль; централізованим управлінням силами і засобами розвідки; зосередженням усіх добутих відомостей про противника у начальника розвідки.

б) Безперервність розвідки полягає в постійному веденні її як при підготовці, так і в ході бою, вдень і вночі, у будь-яких умовах обстановки, місцевості і погоди. Вона досягається: обґрунтованим плануванням розвідки і постійним уточненням плану розвідки в ході бою; розрахунком доцільної періодичності перегляду об'єктів противника; комплексним застосуванням сил і засобів розвідки; високою підготовкою розвідувальних частин, підрозділів (органів) до дій у будь-яких умовах обстановки; надійним управлінням розвідкою; наявністю достатнього резерву сил і засобів розвідки, своєчасним його використанням і відновленням.

в) Активність розвідки полягає в наполегливому прагненні командирів і штабів, що організують розвідку, а також підрозділів (органів), що ведуть її, у будь-яких умовах і всіх можливих способах добути необхідні розвідувальні відомості. Вона досягається: вмілою організацією бойового застосування сил і засобів розвідки, широким проявом командирами розвідувальних підрозділів (органів) розумної ініціативи, заснованої на правильному розумінні задач і реальних умов обстановки, їх сміливими і рішучими діями.

г) Своєчасність і оперативність розвідки полягають у добуванні і доведенні необхідних розвідувальних даних до командирів, штабів і військ точно у встановлений термін, швидкій їхній обробці для негайного використання при прийнятті рішень і застосуванні засобів ураження, своєчасному нарощуванні і переносі зусиль розвідки при зміні обстановки і задач, виконуваних військами. Вони досягаються: постійним передбаченням командирами і штабами розвитку бойових дій і визначенням необхідного обсягу розвідувальних відомостей; своєчасною постановкою задач виконавцям; скороченням часу на підготовку, запровадження в дію (перенацілювання) сил і засобів розвідки, добування, збір, обробку і доведення розвідувальних відомостей; стійким і твердим управлінням силами і засобами розвідки.

д) Скритність розвідки полягає в збереженні в таємниці всіх заходів щодо розвідки, дезорієнтації противника щодо розташування і характеру дій своїх сил і засобів, напрямку зосередження їхніх основних зусиль. Вона досягається: обмеженням кола осіб, що займаються її плануванням; веденням розвідки на широкому фронті з метою приховання напрямків (районів) зосередження її зусиль; потайними діями розвідувальних підрозділів (органів); інженерним устаткуванням і ретельним маскуванням районів (позицій) їхнього розташування; виключенням шаблону в часі способах проведення розвідувальних заходів.

е) Вірогідність розвідки полягає в добуванні розвідувальних відомостей, що цілком відповідають фактичній обстановці. Вона досягається: правильним вибором і розподілом сил і засобів розвідки по задачах і об'єктах відповідно до їхніх можливостей; одержанням розвідувальних відомостей від різних джерел, ретельною їхньою обробкою, повторним оглядом, а при необхідності проведенням дорозвідки об'єктивністю і повнотою розвідувальних повідомлень.

ж) Точність визначення координат об'єктів (цілей), що розвідуються, полягає у встановленні їхнього місця розташування з мінімально припустимими помилками для забезпечення ефективності застосування засобів вогневої поразки. Вона досягається: застосуванням технічних засобів і способів розвідки, високою навченістю особового складу підрозділів, що ведуть розвідку.

Особливо високим ступенем точності повинні відрізнятися розвідувальні дані про місцезнаходження засобів ядерного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних (вогневих) комплексів, пунктів управління й інших важливих об'єктів. Для того щоб помилки у визначенні місця розташування об'єкта противника істотно не знижували ефективність поразки, їхнє середнє значення не повинне перевищувати 50% величини розсіювання ракет (снарядів). Виходячи з цього середні помилки у визначенні координат повинні бути не більш 100—150 м для цілей, що уражаються ракетами, 80 м-вогнем реактивної артилерії і 25—50 м — вогнем стовбурної артилерії і мінометів.

Розвідка в з'єднанні (частини) ведеться у всій смузі наступу (оборони) на флангах. Глибина ведення розвідки залежить від отриманої бойової задачі. Вона повинна забезпечувати своєчасне передбачення зміни обстановки і можливість розкриття об'єктів для поразки всіма способами на максимальну дальність. Глибина ведення розвідки в з’єднанні може досягати 100 км, а в частині—50 км. В міру просування військ вперед зазначена глибина ведення розвідки повинна зберігатися.

Разом з тим варто пам'ятати, що успішне рішення задач, що стоять перед розвідкою, можливо лише при зосередженні її зусиль на виконанні основних задач і виявленні найважливіших об'єктів. При підготовці бою основні зусилля розвідки в наступі зосереджуються на глибину найближчої задачі, у обороні - на глибину досяжності засобів вогневої поразки.