1Структура й обсяг юридичних прав власності на невловиме майно, переданих в угоді.

2Існування яких-небудь спеціальних умов і угод про фінансування.

1. Економічні умови, які існували на відповідному вторинному ринку під час угоди із продажу.

2. Галузь або бізнес, де використався (або буде використатися) невловимий актив.

3. Фізичні характеристики об'єкта ІВ.

4. Функціональні характеристики об'єкта ІВ.

5. Технологічні характеристики об'єкта ІВ.

6. Включення інших нематеріальних активів в угоду.

Для визначення діапазону ринкової ціни об'єкта ІВ виявляються, по-перше, всі технологічні й технічні переваги, які одержує власник завдяки придбанню прав, і, по-друге, діапазон можливих ринкових оцінок, що відповідає виділеної області техніки.

Нижня границя діапазону розраховується обома сторонами як мінімальна прийнятна для власника оцінка платежу за розділ з конкурентом області технічної винятковості, забезпечуваної патентом. Ця оцінка служить базою, на якій будується стратегія поводження власника при переговорах. Основні етапи розрахунку нижньої границі наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Етапи розрахунку нижньої границі діапазону ринкової ціни об'єкта ів

№ етапу	Розрахунок зростаючого ринку	Розрахунок для поділеного ринку
1	Мінімальна оцінка об'єкта ІВ (патенту або ліцензії), прийнятна для патентовласника через розрахунки очікуваного майбутнього збільшення прибутку патентовласника на зростаючому ринку, де патентовласник має встановлену частку ринку, що не піддається ризику із проникненням конкурента. При цьому необхідно врахувати можливості альтернативного використання капіталу, необхідного для розширення ринку, а також доцільність проведення експансії.	У зв’язку з тим, що можливості для розширення частки або обсягу ринку в основному вичерпані, оцінка повинна відображати неминуче при відмові від винятковості, забезпечуваної патентом, зменшення частки ринку, займаної патентовласником. Найпростіший спосіб оцінити ці втрати – розрахувати втрату прибутку від продажів у кожному році наявності патентної охорони, а потім підсумувати ці втрати з урахуванням коефіцієнтів дисконтування.
2	Патентовласник повинен урахувати виправлення на ефект супутніх або похідних продажів (наприклад, що комплектують вироби, витратні матеріали, програмне забезпечення й т.д.)
3	При аналізі доходу патентовласника враховуються витрати на додаткові похідні потужності, які будуть потрібні при відсутності конкурента й розширенні виробництва, витрати на розширення маркетингу й збут, а так само ризики, що виникають при будь-якім розширенні ринку.	Облік змін виробничих потужностей, скорочення видатків на маркетинг і збут.

Верхня границя ціни патенту розраховується як максимальна прийнятна для конкурента – потенційного ліцензіата оцінка платежу за доступ до запатентованого нововведення.

Таким чином, у процесі визначення ціни існують:

– дві оцінки, мінімальні серед прийнятних для патентовласника, одна з яких обчислена патентовласником, інша конкурентом;

– дві оцінки, максимальні серед прийнятних для конкурента, одна з яких обчислена патентовласником, інша конкурентом.

Передбачається, що патентовласник і конкурент для переговорів знаходять частково співпадаючий простір між відповідними оцінками.

Витратний підхід використається при оцінці вартості об'єкта ІВ, якщо неможливо знайти об'єкт – аналог, відсутній який-небудь досвід реалізації подібних об'єктів або прогноз майбутніх доходів не стабільний. Середовище реалізації об'єкта ІВ дуже невизначено й успіх залежить від безлічі факторів. Витратний підхід припускає визначення вартості об'єкта ІВ на основі калькуляції витрат, необхідних для створення або придбання, охорони, виробництва й реалізації об'єкта ІВ на момент оцінки.

Можуть застосовуватися кілька методів оцінки витрат на створення об'єкта ІВ:

– метод вартості заміщення об'єкта оцінки полягає у підсумовуванні витрат на створення об'єкта ІВ, аналогічного об'єкту оцінки, у ринкових цінах, що існують на дату проведення оцінки, з урахуванням зношування об'єкта оцінки;

– метод відбудовної вартості полягає у підсумовуванні витрат у ринкових цінах, що існують на дату оцінки, на створення об'єкта, ідентичного об'єкту оцінки, із застосуванням ідентичних матеріалів і технологій, з урахуванням зношування об'єкта оцінки;

– метод вихідних витрат полягає у підсумовуванні історичних^* (первісних) витрат, перелічених з урахуванням дійсних умов з урахуванням індексу зміни цін у даній галузі.

^* (Історичні витрати (historical cost) – витрати на придбання або створення активу на відміну від його поточної вартості. Необов'язково збігаються з “первісними витратами” (або “первісною вартістю”), тому що після придбання активу з ним можуть бути зв'язані деякі додаткові витрати, наприклад на його вдосконалювання, які вже не можна віднести до первісних).

При оцінці варто враховувати всі істотні видатки, серед яких такі як оплата праці, маркетингові й рекламні видатки, видатки на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами ІВ, видатки й витрати на рішення правових конфліктів, на витрачені матеріали, собівартість науково-методичного забезпечення, індивідуалізації власної продукції – логотипа, ліцензій, сертифікатів і т.д.

Приклади.

Визначення вартості заміщення об'єкта ІВ.

Є локальна обчислювальна мережа, що обслуговує персоналом у кількості 10 чоловік. У зв'язку з розширенням організації виникає необхідність у рішенні додаткових завдань керування. Для цього передбачається створення нового обладнання з підвищеними характеристиками, що дозволяє вирішити весь комплекс завдань керування, не збільшуючи кількість обслуговуючого персоналу. Необхідно зробити оцінку вартості заміщення встаткування, якщо відомо, що розробка діючого встаткування тривала 2 роки, була виконана 3 роки тому, і її собівартість наведена до економічних умов розрахункового року, склала 8050 тис. грн., у розробці брало участь 50 чоловік основного виробничого персоналу організації-розроблювача. Діюче встаткування відноситься до третього покоління. Планована чисельність основного виробничого персоналу організації-розроблювача по даному об'єкті становить 60 чоловік.

1. Власні витрати організації-розроблювача в усереднених умовах (умовах, що відповідають умовам розробки зразка-аналога) розраховуються за формулою:

С_{вл ср.}= Т_л*Ч_с*V_с (1)

де: Т_л = 2 роки – гранична тривалість розробки зразка;

Ч_с = 60 чол. – необхідна середньорічна чисельність основного виробничого персоналу;

V_с – середньорічний виробіток на один працюючого по аналогічних роботах;

V_с= С/с^ан _вл / Ч^ан * Т^ан (2)

де: С/с^ан _вл. – собівартість власних аналогічних робіт підприємства-розроблювача;

Ч^ан = 50 чоловік – чисельність персоналу зайнятого виконанням аналогічних робіт;

Т^ан = 2 роки – тривалість аналогічних робіт.

V_с= 8050 / 50*2 = 80,5 тис. грн. у рік на чол.

Власні видатки підприємства-розроблювача складуть:

С_{вл ср}= 2*60*80,5 = 9660 тис. грн.

2. Провадиться розподіл власних витрат організації-розроблювача в усереднених умовах по основних статтях калькуляції (матеріали й покупні комплектуючі вироби, заробітна плата) за формулою:

Сⁱ _окр= g ⁱ /100 * С_{вл ср} (3)

де: g ⁱ – норматив витрат за і - ою статтею калькуляції, що визначається по табл. 3.

Таблиця 3