2. Порядок введення координат крапки
Працюючи з AutoCAD, координати крапки варто вводити тільки у відповідь на запит програми, що вона розміщає в командному рядку. Так, при промальовці відрізка після команди Line програма виводить запит Specify first point, при промальовці прямокутника — Specify first corner point. Саме в цей момент потрібно вводити координати запитуваної крапки.
Вказівка координат крапки здійснюється трьома основними способами.
1. Поставити покажчик мишки у відповідне місце екрана й один раз клацнути її лівою кнопкою — AutoCAD вважає координати покажчика.
2. Ввести координати в командний рядок за допомогою клавіатури.
3. Ввести координати одним з автоматизованих способів, наприклад, за допомогою методу “напрямок — відстань” або об'єктної прив'язки.
Найпростіше і точним є введення даних у командний рядок із клавіатури. При введенні координат у декартовій системі першим указує значення X, потім через кому значення Y. Наприклад, 2,10 або 15,18. Якщо необхідно ввести дробові значення, то цілу і десяткову частини варто розділяти крапкою. Зокрема, 2.5,10 або 15,78,18.3.
Якщо користувач уводить координати в полярній системі, то першим параметром указують довжину відрізка (радіуса), потім, через знак “<”, що відповідає кут. Наприклад, радіус 10 кут 45o — 10<45. Тут варто пам'ятати, що в AutoCAD за замовчуванням кути відраховуються проти вартовий стрілки від осі Х. Цьому напрямкові відповідають позитивні значення кутів. Якщо потрібно вказати кут, відлічуваний по годинній стрілці, то потрібно вводити негативне значення (рис. 2.4).
Рис. 2.4. Позитивний і негативний напрямок відліку кутів.
При уведенні відносних декартових або полярних координат першим знаком вираження повинний стояти символ “@”. Наприклад, @17.6,-5 або @10.3<45.6.
3. Автоматизація введення координат крапок
Уводити кожну крапку шляхом указівки її повних координат при великому обсязі побудов незручно. Тому в AutoCAD існують деякі прийоми, що прискорюють процес указівки крапок. Розглянемо найпростіші й ефективні з них.
3.1. Метод “Напрямок – відстань”
Після того, як зазначена перша крапка об'єкта, наприклад, відрізка, ми бачимо, що в процесі переміщення мишки за її покажчиком тягнеться лінія. Якщо машина виводить лінію, то вона вже “знає” її кут, отже, уведення тільки довжини в командний рядок задасть крапку на уведеній відстані під поточним кутом.
Поточне значення кута можна побачити в лівому нижньому куті робочого екрана AutoCAD. Якщо виводяться декартові координати покажчика мишки, то потрібно натиснути F6 і переключити вивід координат у полярний режим.
Рис. 2.5. Побудова вертикального відрізка довжиною 100 методом “Напрямок — відстань”.
Метод “Напрямок — відстань” особливо ефективний у режимі ОРТО, тому що виключає помилки в значеннях кутів. Наприклад, для того щоб побудувати вертикальний відрізок довжиною 100 одиниць із крапки (20, 30) у крапку (20,130) досить уключити режим ОРТО, поставити вихідну точку, пересунути курсор убік другої крапки (нагору), у командному рядку набрати 100 і натиснути Enter (рис. 2.5). Значення кута вводити не потрібно — програма сама зчитує його по положенню лінії за покажчиком мишки.
3.2. Об'єктна прив'язка
Даний режим допомагає легко і точно вводити координати крапок і доступний тільки в процесі чекання координат крапки.
Дія об'єктної прив'язки полягає в тому, що в режимі чекання крапки, коли покажчик мишки розташовується поблизу характерної крапки об'єкта (наприклад, кінця відрізка або центра окружності), ця крапка виділяється спеціальним знаком.
Якщо в момент виділення клацнути лівою кнопкою мишки, то AutoCAD сприйме виділену крапку координати, що як уводяться.
Для того щоб уключити (відключити) об'єктну прив'язку варто натиснути F3 або клацнути по кнопці ОПРИВ у нижньому рядку робочого екрана AutoCAD.
На рис. 2.6. показаний процес побудови відрізка, що з'єднує крапку А и верхній кінець іншого відрізка. Після того, як користувач уведе координату крапки А и підведе покажчик до кінця відрізка, кінцева крапка відрізка буде виділена маленьким квадратом (рис. 2.6). Квадрат показує, що AutoCAD знайшов координати кінцевої крапки відрізка і готовий сприйняти їх інформацію, що як уводиться. Після цього треба один раз клацнути лівою кнопкою мишки і цільовий відрізок буде побудований (рис. 2.6).
Рис. 2.6. Дія об'єктної прив'язки до кінця відрізка.
AutoCAD дозволяє настроїти перелік характерних крапок, що відслідковуються. Для цього зі спадаючі меню Інструменти потрібно запустити команду Параметри креслення. Буде виведене діалогове вікно (рис. 2.7), у якому можна вказати які крапки необхідно відслідковувати в режимі об'єктної прив'язки. Кожна з них у випадку прив'язки виділяється відповідної їй знаком. Виділення знаком допомагає чіткіше розуміти до якої саме характерної крапки здійснена прив'язка. При великій щільності об'єктів на кресленні усі контролювати очима не зручно і не надійно.
Рис. 2.7. Діалогове вікно настроювання режиму об'єктної прив'язки.
Викликати меню, показане на рис. 2.7. можна і простіше. Для цього варто поставити покажчик мишки на кнопку ОПРИВ, натиснути праву клавішу мишки в контекстному меню клацнути по команді Параметри.
Розглянемо можливості і порядок роботи з найбільше використовуваними режимами об'єктної прив'язки.
Режим об'єктної прив'язки “Кінець”. У даному режимі AutoCAD прив'язується до кінців лінійних об'єктів. Зокрема, до початкової або кінцевої крапки відрізка, дуги, сегмента ламаної, кінцям сторони багатокутника. Якщо курсор переводити до іншого кінцеві об'єкта, то після переходу через середину буде виділена протилежна кінцева крапка. Кінцева крапка позначається квадратом.
Режим об'єктної прив'язки “Середина” дозволяє автоматично знаходити і вводити координати центральної крапки відрізка, дуги, сегмента ламаної, сторони прямокутника або багатокутника. Якщо така крапка виявлена, то AutoCAD поміщає неї в маленький трикутник.
Режим об'єктної прив'язки “Центр” прив'язує до центра окружності, дуги, еліпса. Коли курсор перетне об'єкт, центр об'єкта буде позначений знайомий “+” в окружності.
Режим об'єктної прив'язки “Вузол” працює тільки стосовно крапок. Крапка (Point) — це один з базових примітивів AutoCAD, такий же як лінія або окружність. Для того щоб продемонструвати прив'язку до Вузла, спочатку потрібно поставити на креслення об'єкт Крапка.
Режим об'єктної прив'язки “Квадрант” прив'язує до однієї з чотирьох характерних крапок окружності, дуги або еліпса. Ці крапки лежать на лінії об'єкта і позначають кути 0, 90, 180 або 270o.
Режим об'єктної прив'язки “Перетинання” дає можливість прив'язатися до крапки перетинання (торкання) будь-яких двох або більш об'єктів.
Режим об'єктної прив'язки “Продовження” прив'язує до уявлюваного продовження об'єкта (відрізка, дуги, сторони багатокутника, сегмента ламаної). Для виконання цієї прив'язки потрібно: у режимі чекання крапки підвести курсор до кінця об'єкта, через кілька секунд з'явиться в кінцевій крапці цього об'єкта знак “+”, після чого варто пересунути курсор на потрібну відстань по пунктирній лінії, що продовжує об'єкт (промінь або дугу) і клацнути в потрібному місці мишкою (рис. 2.8).
Рис. 2.8. Використання режиму прив'язки Продовження
Режим об'єктної прив'язки “Перпендикуляр” прив'язує до крапки перетинання перпендикуляра з останньої введеної крапки на обраний об'єкт.
Режим об'єктної прив'язки “Дотична” прив'язує до крапки торкання відрізка проведеного з останньої введеної крапки до окружності, еліпсові або дузі (рис. 2.9).
Після виконання цієї дії, автоматично відновлюється загальний режим прив'язки.
Рис. 2.9. Побудова дотичної до окружності за допомогою прив'язки “Дотична”.
Режим об'єктної прив'язки “Найближче” допомагає прив'язатися до крапки, найближчої в даний момент до покажчика мишки. Режим дуже зручний у тих випадках, коли об'єкт, наприклад відрізок, повинний починатися з будь-якої крапки лежачої на лінії іншого об'єкта. Без засобів автоматизації, тільки за допомогою мишки, на лінію об'єкта потрапити неможливо.
Режим об'єктної прив'язки “Паралель” дозволяє провести новий відрізок паралельно існуючому. Режим реалізується в такий спосіб. Поставити першу крапку нового відрізка, поставити покажчик мишки на відрізок, паралельно якому потрібно провести новий, з'явиться знак паралельної прив'язки, після цього відвести курсор на крапку, що утворить з вихідною точкою відрізок, паралельний обраному, виникне пунктирний промінь, на промені відкласти потрібну відстань (рис. 2.10). Для точності відстань можна вести з клавіатури.
Рис. 2.10. Етапи використання прив'язки “Паралель”.
Об'єктну прив'язку не обов'язково використовувати постійно. У деяких випадках, коли об'єктів на листі багато, вона навіть заважає — постійно миготять значки прив'язки, а вибрати потрібну крапку не завжди виходить. У цій ситуації зручно включати конкретний вид прив'язки на одна дію.
Для того щоб уключити конкретну прив'язку на одна дія випливає в режимі чекання координат крапки натиснути Shift+права_кнопка_мишки. З'явиться контекстне меню з назвами всіх типів прив'язок. У ньому можна вибрати режим і виконати побудову. Для одноразової прив'язки можна користуватися і панеллю інструментів Об'єктна прив'язка.
Якщо в момент виклику прив'язки на одну дію був включений загальний режим об'єктної прив'язки ОПРИВ, то всі зазначені в ньому типи прив'язок будуть відключені, і спрацює тільки одна, обрана в контекстному меню.
Включати і відключати об'єктну прив'язку можна в ході виконання інших команд.