- •3). Поступова втрата основними фондами своєї вартості у період функціонування називається спрацюванням.
- •4. Методи амортизації
- •6). Основними показниками, що характеризує наявність основних виробничих фондів на підприємстві як в цілому так і частково є показник фондомісткості
- •Коефіцієнт інтегрального використання обладнання
Коефіцієнт інтегрального використання обладнання
Кінтгр=Кекст*Кінт (3.38)
Коефіцієнт використання інвентарного парку обладнання – встановлюється шляхом відновлення обладнання, що працює до наявного обладнання
Коефіцієнт змінності роботи обладнання – відношення відпрацьованих машино-змін до загальної кількості обладнання.
Кзм=∑Кj*Ni/N (3.39)
Кj – кількість робочих змін;
Ni – кількість і-го обладнання що працює у j-ій зміні;
N – загальна кількість обладнання.
Розрізняють узагальнюючі та часткові показники використання основних фондів.
Узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є показник фондовіддачі (це відношення виробленої за рік продукції до вартості основних фондів):
, грн/грн. (3.40)
Збільшення фондовіддачі забезпечує зростання виробництва продукції, але не характеризує граничні можливості підприємства по її випуску. Для цієї мети застосовується коефіцієнт використання виробничої потужності підприємств:
(3.41)
де ВирПмах – виробнича потужність підприємства (мах випуск продукції за рік при повному використанні основних фондів, які є на підприємстві).
Рентабельність основних фондів:
(3.42)
Часткові показники оцінюють ефективність використання окремих машин та механізмів за певний час, та за продуктивністю.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання – відношення загальної кількості відпрацьованих за добу машино-змін у всіх змінах до кількості встановленого обладнання:
(за добу) (3.43)
(за період часу) (3.44)
де Др – число робочих днів в періоді, що розраховується;
За відпрацьовані машино-зміни береться робота машини в одній із змін, навіть якщо вона відпрацьована не повністю.
Коефіцієнт використання інвентарного парку обладнання (коефіцієнт залучення обладнання до виробництва) – встановлюється шляхом відношення обладнання, що працює до наявного обладнання:
(3.45)
Обладнання. що працює визначається найбільшою його кількістю. що функціонує протягом даної доби.
Наявне обладнання – це обладнання, яке перебуває на балансі підприємства.
Встановлене обладнання – включає обладнання, яке здається в експлуатацію, в т.ч. ремонт, і перебуває в резерві (але не на складі).
Коефіцієнт використання обладнання в часі (коефіцієнт екстенсивності) – визначається відношенням часу фактичної роботи обладнання (Тф), до відповідно календарного (Тк), номінального (Тн), дійсного (Тд), добового і т.д.
Календарний – загальна кількість днів в періоді, що розглядається:
(3.46)
Номінальний – різниця календарного фонду часу і неробочого:
(3.47)
де Тзм – тривалість робочих змін, год;
Дсв – кількість святкових днів;
Двих – кількість вихідних днів;
Тзм.скор – тривалість скороченої робочої зміни у передсвяткові дні;
Кзм – кількість змін.
Дпр.св.- кількість передсвяткових днів.
Дійсний (плановий) – менший. ніж номінальний на фонд часу, який необхідний на проведення планових попереджувальних ремонтів:
Тд=Тк-Зппр (безперервне виробництво) (3.48)
Тд=Тн-Зппр (дискретне виробництво) (3.49)
Коефіцієнт використання обладнання за продуктивністю (коефіцієнт ефективності навантаження)
(3.50)
де Qф – об’єм відповідно фактичного (планового) випуску продукції в натуральному вираженні за одиницю часу;
Qн – нормативний випуск продукції за одиницю часу.
Інтегральний коефіцієнт – коефіцієнт загрузки обладнання:
(3.51)
7). Виробнича потужність.
Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції підприємства за певний час в установленій номенклатурі та асортименті при повному навантаженні обладнання і виробничих площ.
Визначається в натуральних одиницях (при обмеженій номенклатурі виробів) і вартісному виразі при широкому асортименті.
На величину виробничої потужності впливає:
структура основних фондів (питома вага активної частини);
передові технічні норми продуктивності обладнання;
використання виробничих площ;
трудомісткість виробів;
вихід продукції з сировини.
Режим роботи підприємств також впливає на виробничу потужність.
Виробнича потужність провідного цеху і групи технічного обладнання:
Вир.П=Рр•Тр•m (3.52)
(3.53)
де Рр – продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину;
Тр – річний фонд часу роботи устаткування;
m – середньорічна кількість устаткування;
ti – трудомісткість виготовлюваної одиниці продукції (переробки сировини), годин.
Вихідна потужність – потужність на кінець розрахункового періоду:
Пвих=Пвх+Потз+Пр±Пна-Пв (3.54)
де Потз – збільшення потужності на протязі розрахункового періоду в наслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;
Пр – нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення;
Пна – збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності викликане змінами в номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції;
Пв – зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.
Пвх.- потужність на початок року, що розглядається.
Середньорічна потужність підприємства:
(3.55)
де t – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.
Шляхи поліпшення кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства:
Збільшення екстенсивного завантаження: скорочення простоїв, підвищення коефіцієнта змінності роботи, зниження частки недіючих машин та устаткування;
Підвищення інтенсивного завантаження: технічне удосконалення устаткування, запровадження новітньої технології, застосування прогресивних форм організації виробництва, поліпшення структури основних фондів, підвищення якості сировини. підвищення якості ремонту.
Рис3.1. Шляхи поліпшення ефективності використання основних фондів.