1. Законодавча та нормативна база України з охорони праці.

Законодавство України про охорону праці - це система взаємозв'я­заних зако-нів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері ре-алізації державної політики щодо соціального захисту її громадян в процесі трудової діяльності.

Воно складається з:

• Закону України «Про охорону праці».

• Кодексу законів про працю Ук­раїни.

• Закону України «Про загальнообов'язкове державнесоціальне страхуван-ня від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

- інші нормативно-правови акти.

Базується законодавство України про охорону праці на конституцій­ному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статею 43 Конституції України. Ця ж стаття встано­влює також заборону викорис-тання праці жінок і неповнолітніх на небез­печних для їхнього здоров'я роботах. Ст. 45 Конституції гарантує право всіх працюючих на щотижневий відпочинок та щорічну оплачувану від­пустку, а також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у ніч-ний час.

Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціаль­ний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втра-ти працездатності (ст. 46); охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов'язки (ст. 57) та інші загаль-ні права громадян, в тому числі, право на охорону праці.

Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон Укра­їни «Про охорону праці», прийнятий у 1992 році, який визначає основні положення щодо реа­лізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здо­ров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і праців-ником з питань безпеки, гігієни праці та виробни­чого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У листопаді 2002 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію цього закону. Закон «Про охорону праці» відповідає діючим конвенціям і рекоменда-ціям Міжнародної організації праці, іншим міжнародним правовим нормам.

Інші нормативні акти мають відповідати не тільки Кон­ституції та іншим зако-нам України, але, насамперед, цьому Законові.

Кодекс законів про працю (КЗпП) України затверджено Законом Української РСР від 10 грудня 1971 р. і введено в дію з 1 червня 1972 р. До нього неодноразо-во вносилися зміни і доповнення. Правове регу­лювання охорони праці в ньому не обмежується главою XI «Охорона праці». Норми щодо охорони праці містя-ться в багатьох статтях інших глав КЗпП України: «Трудовий договір», «Робо-чий час», «Час відпо­чинку», «Праця жінок», «Праця молоді», «Професійні спі-лки», «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від неща­сного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри­чинили втрату працездатності» прийнятий у 1999 р відповідно до Конститу-ції України, Закону України «Про охорону праці» та Основ законодавства Укра-їни про загально-обов'язкове дер­жавне соціальне страхування. Цей закон визна-чає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загально-обов'язково­го державного соціального страхування громадян від нещасного ви-пад­ку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втра­ти працездатності або загибелі людини на виробництві.

«Основи законодавства України про охорону здоров'я», що регулюють суспі-льні відносини в цій галузі з метою забезпечення гар­монічного розвитку фізич-них і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на їхнє здоров'я, попе-редження і зниження зах­ворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадкоємності. «Основи законодавства України про охорону здоров'я» перед-бачають встановлення єдиних санітарно-гігієнічних вимог до організації виро-бничих та інших процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості ма-шин, устаткування, будинків та таких об'єктів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я людей (ст. 28); вимагають про­ведення обов'язкових медичних огля-дів осіб певних категорій, в тому числі працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечни­ми умовами праці (ст. 31); закладають правові осно-ви медико-соціальної експертизи втрати працездатності (ст. 69).

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного бла­гополуччя населення» встановлює необхідність гігієнічної регламен­тації небезпечних та шкідливих факторів фізичної, хімічної та біоло­гічної природи, присутніх в се-редовищі життєдіяльності людини, та їхньої державної реєстрації (ст. 9), вимо-ги до проектування, будівниц­тва, розробки, виготовлення і використання но-вих засобів виробниц­тва та технологій (ст. 15), гігієнічні вимоги до атмосфе-рного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщен-нях (ст. 19), вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки (ст. 23) тощо.

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економіч-ні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підпри­ємств, установ, організацій та підприємців. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх кері-вників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним до-говором (ст. 2).

Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» визначає пра­вові, еконо-мічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'яза­ної з об'єктами під-вищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виник-ненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох інших законодавчих актах України.

Кодекс України про адміністративні право, охороняє права і свободи гро-мадян, власності, конституційного ладу України, права і законні інтереси під-приємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнює закон-ності, запобігає правопорушенням, виховує громадян у дусі точного і неухиль-ного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Карний кодекс України містить розділ X «Злочини проти вироб­ництва», 271-275 статті якого встановлюють кримінальну відпові­дальність за порушення вимог охорони праці, які привели до ушко­дження здоров'я або смерті праців-ника або створили ситуацію, що загрожує життю людей.

Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці регу-люють:

• національні законодавчі акти.

• міжнародні дого­вори та угоди, до яких Україна приєдналася в установле-ному порядку.

• підзаконні нормативні акти: Укази і розпорядження Президента Укра­їни, рішення Уряду України, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної влади.

На сьогодні кілька десятків міжнародних нормативних актів та договорів, до яких приєдналася Україна, а також більше сотні національних законів України безпосе­редньо стосуються або мають точки перетину із сферою охорони праці. Для регулювання окремих питань охорони праці у відповідно­сті з Законом «Про охорону праці» діють майже 2000 підзаконних нормативних актів. Всі ці документи створюють єдине правове поле охорони праці в нашій країні.