Одеський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління

при Президентові України

Кафедра менеджменту організацій

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсового проекту „Бізнес-план підприємства”

з курсу „Планування діяльності підприємств”

(для студентів 3 курсу денної форми навчання та 4 курсу заочної форми

навчання спеціальності 6.030601 „Менеджмент”)

Одеса - 2012

Методичні вказівки до виконання курсового проекту „Бізнес-план підприємства” з курсу „Планування діяльності підприємств” (для студентів 3 курсу денної форми навчання та 4 курсу заочної форми навчання спеціальності 6.030601 „Менеджмент”) / Укл.: Н.Е. Красностанова, С.В. Савенкова – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2012.- 94 с.

Укладачі:

Красностанова Н.Е. - к.е.н., доц.,

Савенкова С.В. - ст. викл.

Рецензенти:

Ахламов А.Г. - Філлипова С.В. -

д.е.н., професор, завідувач кафедрою економічної та фінансової політики Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України д.е.н., професор, завідувач кафедрою обліку, аналізу та аудиту Одеського національного політехнічного університету

Затверджено кафедрою менеджменту організацій, протокол № __ від «__»__________2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП	4
1 КОНЦЕПЦІЯ, РОЗРОБКА Й ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ	6
1.1 Бізнес-ідея як стадія планування	6
1.2 Оцінка ефективності проектів	9
1.3 Значення й структура проектного аналізу	12
1.4 Техніко-економічне обґрунтування проекту	15
1.5 Структура й порядок розробки бізнес-плану	18
1.6 Методи обліку й аналізу ризику	22
1.7 Способи зниження ризику при впровадженні бізнес-плану	26
2 ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТ ПРОЕКТІВ	28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	30
ДОДАТКИ	31

ВСТУП

Ці методичні вказівки призначені для студентів 3 курсу денної та 4 курсу заочної форми навчання спеціальності 6.030601 «Менеджмент». У них наведено основні питання бізнес-проектування з курсу «Планування діяльності підприємств».

Курсова робота з курсу «Планування діяльності підприємства» виконується з метою поглиблення знань студентів з вивчаємої дисципліні й придбання навичок у самостійному розв'язанні економічних завдань в області їх основної спеціальності.

Курсова робота складається із двох частин:

• теоретичної,

• розрахункової.

У теоретичній частині слід викласти методичні основи розробки й обґрунтування проекту.

Серед реальних інвестиційних проектів найбільшу частку займають проекти, реалізовані шляхом різних форм капітальних вкладень. До таких інвестиційних проектів відносяться нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переозброєння організацій (компаній, фірм) та їх структурних одиниць.

Підготовка таких інвестиційних проектів до реалізації вимагає попередньої розробки їх бізнес-планів.

Бізнес-план являє собою документ, в якому детально обґрунтовується концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту й приводяться основні його характеристики.

Сучасна практика підприємництва свідчить про те, що підприємець для здійснення реального інвестування у формі капітальних вкладень повинен мати чітке уявлення про передбачуваний бізнес, його масштаби й форми; найважливіші показники маркетингу, виробничої й фінансової діяльності; сировинне, технічне і кадрове забезпечення проекту; обсяг необхідних інвестицій і строки їх повернення; ризики, пов'язані з реалізацією проекту й інші його характеристики.

Розробка й виклад бізнес-плану підпорядковані певній логічній структурі, яка носить уніфікований характер.

Мета теоретичної частини:

• навчитися правильному методологічному підходу до розв'язання завдань, що виникають на початковій фазі проекту;

• уникнути несподіванок на наступних етапах роботи над проектом;

• прийти до результату самим економічним шляхом.

У розрахунковій частині необхідно розрахувати рейтинг інвестиційних проектів. Визначити надходження й відтоки проекту, потік реальних грошей. Розрахувати показники економічної ефективності: чистий дисконтований дохід, індекс прибутковості, внутрішню норму прибутковості, строк окупності.

Для порівняльного аналізу проектів методом обліку ризику "аналіз чутливості" визначити, як вплине зміна щорічного потоку доходів на ефективність проектів. У якості критерію ефективності проектів необхідно прийняти показник чистого дисконтованого доходу. Побудувати графік.

1 Концепція, розробка й обґрунтування ефективності інвестиційного проекту

1.1 Бізнес-ідея як стадія планування

При формуванні концепції проекту необхідно дати відповіді на наступні питання:

• в який проект варто вкласти кошти?

• скільки (хоча б приблизно) цих коштів буде потрібно?

• коли вкладені кошти почнуть приносити дохід?

• який прибуток на вкладені кошти можна чекати?

• які (хоча б у загальному виді) характеристики проекту?

• вказати джерела фінансування проекту.

Стосовно до вітчизняних умов розробка концепції проекту складається з наступних етапів:

• формування інвестиційного задуму (ідеї) проекту;

• дослідження інвестиційних можливостей.

Кожний із цих етапів включає ряд кроків, зміст яких описано нижче.

Формування ідеї проекту обумовлено низкою факторів:

• незадоволений попит,

• надлишкові ресурси,

• ініціатива підприємців, реакція на політичний тиск,

• інтереси кредиторів.

Ці причини відображають у самому загальному виді й цілі проекту.

Потім попередньо проробляються цілі та завдання проекту. Вони повинні бути чітко сформульовані, тому що тільки при цій умові може бути зроблений наступний крок – формування основних характеристик проекту (виконано предпроектне дослідження інвестиційних можливостей). До таких характеристик можна віднести:

• наявність альтернативних технічних рішень,

• попит на продукцію проекту,

• тривалість проекту – у тому числі його інвестиційної фази,

• оцінка рівня базових, поточних і прогнозних цін на продукцію (послуги) проекту,

• перспективи експорту продукції проекту,

• складність проекту,

• вихідна дозвільна документація,

• інвестиційний клімат у районі реалізації проекту,

• співвідношення витрат і результатів проекту.

На основі цих показників здійснюється попередній аналіз здійсненності проекту за допомогою експертної системи, представленої нижче.

Експертна оцінка варіантів інвестиційних рішень.

Першим кроком реалізації даної методики є визначення критеріїв ефективності, які можуть у значній мірі вплинути на успішність виконання проекту. Серед факторів, що оказують першорядний вплив на ефективність інвестиційного проекту, можуть бути характеристики, представлені вище.

Другий крок – фактори розташовуються в порядку убування пріоритетності. Отримана послідовність заноситься в таблицю (додаток А).

Третій крок – оцінка вагомості (рангу) кожного з перерахованих факторів. Сума рангів усіх факторів повинна дорівнювати одиниці.

Четвертий крок – проекти необхідно оцінити по кожному з факторів (критеріїв) оцінки в інтервалі від 0 до 100 балів.

П'ятий крок – експертна оцінка впливу кожного фактору виходить шляхом перемноження ваги кожного фактору на оцінку цього фактору для кожного варіанта.

Дана методика застосовується для попереднього відбору найбільш перспективних проектів (слід обрати 3 проекти).

Після проведення експертної оцінки обираються проекти з найбільш високим рейтингом, після чого отримані на етапі формування ідей кожного із трьох проектів результати оформлюють у вигляді резюме проекту – аналітичної записки, що викладає суть проекту по наступних аспектах:

• мета проекту,

• основні особливості й альтернативи проекту,

• організаційні, фінансові, політичні й інші проблеми, які надалі необхідно врахувати,

• необхідні заходи щодо розробки проекту.

Ідея проекту вважається визначеною, якщо:

• визначені основні варіанти й альтернативи проекту,

• виявлені основні проблеми, що впливають на долю проекту,

• вибір варіантів підкріплений приблизною оцінкою витрат і результатів,

• проект забезпечений фінансово.

Основні критерії прийнятності ідеї проекту такі: технологічна здійсненність, довгострокова життєздатність, економічна ефективність, політична, соціальна й економічна прийнятність, організаційно-адміністративна забезпеченість.

Дослідження інвестиційних можливостей складається з наступних стадій:

• вивчення прогнозів економічного й соціального розвитку регіону здійснення проекту;

• формування інвестиційного задуму інвестора й вивчення умов для його здійснення;

• предпроектне обґрунтування інвестицій у будівництво, аналіз альтернативних варіантів і вибір проекту;

• підготовка декларації про наміри;

• розробка попереднього плану проекту;

• вибір і узгодження місця розташування об'єкту, екологічне обґрунтування проекту і його експертиза;

• попередній інвестиційний розв'язок і завдання на розробку ТЕО інвестицій.

1.2 Оцінка ефективності проектів

Мета проектного аналізу – визначити результати (цінність) проекту. Для цього використовують рівняння (1.1):

Результати (цінність) проекту

=

Зміна вигід у результаті проекту

–

Зміна витрат у результаті проекту

(1.1)

Сучасні показники ефективності проекту засновані на обліку вартості фінансових ресурсів у часі, яка визначається нормою дисконту. Значення норми дисконту чисельно дорівнює ціні капіталу (у постійних цінах) для інвестора у випадку якщо дотримуються наступні умови:

Ступінь ризику по проекту є звичайною для інвестора.

Розрахунки проводяться в постійних або розрахункових цінах.

При фінансуванні проекту базова норма дисконту визначається з різних джерел за допомогою методів, розглянутих у роботах [9, 11, 12].

У виконуваній курсовій роботі норма дисконту надана у вихідних даних.

При розрахунках показників ефективності грошовий потік року t приводиться до початкового (базового) моменту часу шляхом перемноження на коефіцієнт дисконтування. Для року t коефіцієнт дисконтування (КД) при постійній нормі дисконту (r) має вигляд (формула (1.2)):

(1.2)

Ефективність інвестиційного проекту визначається на основі зіставлення надходжень і відтоків коштів, пов'язаних з реалізацією проекту. Оцінка ефективності інвестиційного проекту, а також порівняння проектів між собою здійснюється за допомогою наступних показників:

• чистий дисконтований дохід,

• внутрішня норма прибутковості,

• індекс прибутковості,

• строк окупності.

Чистий дисконтований дохід (NPV) – сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового інтервалу планування. Величина NPV для постійної норми дисконту визначається по формулі (1.3):

(1.3)

де – тривалість проектного циклу, яка дорівнює числу інтервалів планування,

– надходження коштів по проекту протягом інтервалу планування t,

– відтоки коштів по проекту протягом інтервалу планування t.

Проект є ефективним, якщо NPV від його реалізації позитивний. Чим більше значення NPV, тем ефективніше проект. Негативне значення NPV вказує на збитковість проекту. Чистий дисконтований дохід є основним показником, на підставі якого визначається ефективність проекту, тому що він:

• безпосередньо вказує на ефект від проекту, тобто дозволяє максимізувати ефективність інвестицій,

• єдиний з показників має властивість адитивності.

Внутрішня норма прибутковості (IRR) являє собою ту норму дисконту, при яких дисконтовані надходження коштів по проекту дорівнюють дисконтованим відтокам. IRR визначається виходячи з рівняння (1.4):

(1.4)

У випадку, якщо IRR перевищує норму дисконту, інвестиції в даний проект оправдані й може розглядатися питання про його реалізацію. А якщо ні, то інвестиції в даний проект не доцільні.

Значення IRR має наступний економічний зміст: IRR – максимальний відсоток за кредит, який можна виплатити за строк, який дорівнює горизонту розрахунку, за умови, що весь проект здійснюється тільки за рахунок цього кредиту. Це дозволяє використовувати IRR для визначення доцільності залучення кредитних ресурсів: якщо відсоток за кредит нижче IRR, то використання такого кредиту при реалізації проекту є доцільним.

При значних реінвестиціях у проект він може мати дві або більше IRR. У цьому випадку показник IRR при оцінці ефективності проекту використовувати не рекомендується.

Індекс прибутковості (PI) являє собою відношення суми приведених ефектів від поточної діяльності по проекту до первісних капіталовкладень (формула (1.5)):

(1.5)

Якщо , то проект є ефективним і може розглядатися питання про його реалізацію. А якщо ні, то проект є збитковим.

Строк окупності (PP) – мінімальний часовий інтервал (від початку реалізації проекту), починаючи з якого первісні вкладення й інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними доходами від його реалізації. Строк окупності рекомендується визначати з урахуванням дисконтування. Визначається на основі накопичених дисконтованих грошових потоків.

Показники ефективності проекту в цілому визначаються за результатами інвестиційної й операційної діяльності по проекту (на підставі даних потоку реальних грошей), тобто не враховують результати фінансової діяльності.

До складу надходжень входять: виторг від реалізації, дохід від продажу постійних активів. До складу відтоків входять: повні інвестиційні витрати, операційні витрати, інші поточні витрати, податкові виплати.

Потоком реальних грошей називається різниця між надходженнями та відтоками коштів від інвестиційної й операційної діяльності в кожному періоді реалізації проекту (на кожному кроці розрахунків).

Розрахунки показників економічної ефективності варіантів інвестицій зводяться в таблицю Б.2 (додаток Б).

1.3 Значення й структура проектного аналізу

Як було відзначено в п.1.2., будь-який проект повинен бути розглянутий з наступних позицій: технічної, комерційної, фінансової, екологічної, організаційної, соціальної, економічної. Для фінансового й економічного видів існують формальні методи аналізу, частково описані в п.1.2. Інші види аналізу виконуються в основному, неформальними методами, сутність яких описана нижче.

Технічний аналіз. У рамках технічного аналізу інвестиційних проектів вивчають:

• техніко-технологічні альтернативи,

• варіанти місця розташування,

• розмір (масштаб, обсяг) проекту,

• строки реалізації проекту в цілому і його фаз,

• доступність і достатність джерел сировини, робочої сили й інших необхідних ресурсів,

• місткість ринку для продукції проекту,

• витрати на проект із урахуванням непередбачених факторів,

• графік проекту.

Ці завдання вирішуються (зі зростаючою точністю) на стадіях передінвестиційних досліджень (коротке ТЕО), ТЕО й розробки робочої документації.

Комерційний аналіз. Завдання комерційного аналізу – оцінити проект із погляду кінцевих споживачів продукції або послуг, пропонованих проектом. У самому загальному виді розв'язувані при цьому завдання можна звести до трьох:

• маркетинг,

• джерела й умови одержання ресурсів,

• умови виробництва й збуту.

В результаті комерційного аналізу слід відповісти на такі питання, як:

• де буде продаватися продукція?

• чи має ринок достатню ємність, щоб поглинути всю, що випускається продукцію без впливу на її ціну?

• якщо подібний вплив на ціну ймовірний, то який він?

• чи залишиться проект життєздатним з фінансової точки зору при новій ціні?

• яку частку загальної місткості ринку може забезпечити пропонований проект?

• які фінансові заходи будуть потрібні для просування продукції на ринок, і які резерви слід передбачити в проекті для фінансування маркетингу?

Екологічний аналіз. Завданням екологічного аналізу інвестиційного проекту є встановлення потенційного збитку навколишньому середовищу, заподіяним проектом, як в інвестиційний, так і в постінвестиціний період, а також визначення заходів, необхідних для пом'якшення або запобігання цього ефекту. Інакше кажучи, слід знаходити такі засоби досягнення цілей проекту, які не зменшують «ємність» екосистеми.

Тому в план проекту повинні включатися відповідні керівні стандарти, а також заходи забезпечення дотримання цих стандартів.

Організаційний аналіз. Ціль організаційного аналізу – оцінити організаційну, правову, політичну й адміністративну обстановку, у рамках якої проект повинен реалізовуватися й експлуатуватися, а також виробити необхідні рекомендації в частині:

• менеджменту.

• організаційної структури,

• планування,

• комплектування й навчання персоналу,

• фінансової діяльності,

• координації діяльності,

• загальної політики.

Основними завданнями організаційного аналізу є:

• визначення завдань учасників проекту стосовно до чинного законодавства й підзаконним актам (інструкціям, регламентам та ін.);

• оцінка сильних і слабких сторін учасників проекту з погляду матеріально технічної бази, кваліфікації, структур, фінансового становища;

• оцінка можливого впливу законів, політики й інструкцій на долю проекту – особливо в частині захисту навколишнього середовища, заробітної плати, цін, державної підтримки, зовнішньоекономічних зв'язків;

• розробки заходів щодо встановлення слабких сторін учасників проекту, виявлених у процесі аналізу, а також зниженню негативного впливу оточення проекту (закони, політика, інструкції);

• розробка пропозицій з удосконалення вищезгаданих факторів, що впливають на ефективність проекту.

Соціальний аналіз. Метою соціального аналізу є визначення придатності варіантів плану проекту для його користувачів. Результати соціального аналізу повинні забезпечити можливість стратегії взаємодії між проектом і його користувачами, яка користувалася б підтримкою населення й сприяла б досягненню цілей проекту.

Соціальний аналіз зосереджує увагу на чотирьох основних областях:

• соціокультурні й демографічні характеристики населення, що зачіпаються проектом (кількісні характеристики й соціальна структура),

• організація населення в районі дії проекту, включаючи структуру родини, наявність робочої сили, доступ до контролю над ресурсами,

• прийнятність проекту для місцевої культури,

• стратегія забезпечення необхідних зобов'язань від груп населення й організацій, що користуються результатами проекту.

1.4 Техніко-економічне обґрунтування проекту

ТЕО інвестицій є основним документом, що обґрунтовує доцільність і ефективність інвестицій у розглянутий проект. У ТЕО деталізуються й уточнюються рішення, прийняті на стадії предпроектних обґрунтувань інвестицій – технологічні, об'ємно-планувальні, конструктивні, природоохоронні; вірогідно оцінюється екологічна, санітарно-епідеміологічна й експлуатаційна безпека проекту, а також його економічна ефективність і соціальні наслідки.

У якості можливих джерел фінансування капітальних вкладень в об'єкти можуть розглядатися:

• асигнування з бюджетів усіх рівнів;

• власні фінансові ресурси й внутрішньогосподарські резерви інвестора;

• позикові й залучені фінансові кошти замовників;

• іноземні інвестиції.

Рекомендований склад ТЕО інвестицій.

1. Вихідні дані й умови, у т.ч.:

• підстава для розробки ТЕО інвестицій;

• цілі інвестування;

• загальна характеристика об'єкта інвестування;

• дані про стан ресурсів, що залучаються в господарську діяльність підприємства;

• результати попередніх оцінок і досліджень;

• відомості про замовника, інвестора, можливих підрядників, постачальників, а також проектну організацію – виконавця ТЕО інвестицій.

2. Ринок і потужність підприємства, номенклатура продукції.

3. Забезпечення підприємства ресурсами.

4. Місце розташування підприємства.

5. Основні технічні рішення.

6. Основні будівельні рішення.

7. Організація транспортування великогабаритного й великовагового встаткування.

8. Оцінка впливу на навколишнє середовище.

9. Кадри й соціальний розвиток.

10. Графік здійснення проекту.

11. Економічна оцінка й фінансовий аналіз.

12. Висновки й пропозиції.

13. Додатки (документи узгодження, графічний матеріал).

При розробці ТЕО інвестицій необхідно:

• передбачати для складних і великих об'єктів альтернативні варіанти досягнення мети, поставленої замовником (інвестором), у тому числі різні варіанти (джерела) фінансування інвестицій;

• враховувати податкову, амортизаційну й кредитну політику, що проводиться державою й місцевими органами влади, вимоги законодавства й нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, умови користування землею й іншими природними ресурсами;

• забезпечувати захист інтересів інвестора з однієї сторони й загальнонаціональних інтересів (інтересів регіону) з іншої;

• при виборі показників для оцінки ефективності інвестицій віддавати перевагу дисконтованим показникам, що враховують фактор часу;

• встановити розрахунковий період, у межах якого повинні виконуватися економічні розрахунки. Як правило, розрахунковий період включає період будівництва, освоєння проектної потужності й експлуатації підприємства до першої його реконструкції або закінчення строку окупності капітальних вкладень;

• розрахунки й аналіз основних економічних і фінансових показників здійснювати в спеціально розроблених уніфікованих таблицях.

На початковому етапі процесу розробки, узгодження й затвердження ТЕО інвестицій замовник (інвестор) виходячи зі своїх цілей і аналізу ситуації з урахуванням рішень, прийнятих у програмах і схемах розміщення продуктивних сил, підготовлює Декларацію про наміри, зразок змісту якої наступний:

• інвестор (замовник) і його адреса,

• місце розташування об'єкта,

• характеристика об'єкта,

• обґрунтування необхідності намічуваної діяльності,

• потреба в ресурсах при будівництві й експлуатації,

• перелік основних споруд і їх будівельні характеристики,

• транспортне забезпечення,

• можливий вплив на навколишнє середовище,

• джерела фінансування,

• строки намічуваного будівництва.

У результаті розробки ТЕО визначаються техніко-економічні й фінансові показники, склад яких наведений нижче:

Основні техніко-економічні й фінансові показники, включені в розпорядчий документ про затвердження ТЕО інвестицій.

1. Потужність підприємства (річний випуск продукції, пропускна здатність) у натуральному вираженні (за видами продукції) (у відпов. од.).

2. Вартість товарної продукції (грн.).

3. Загальна чисельність працюючих, у тому числі робітників (чол.).

4. Кількість (приріст) робочих місць (місць).

5. Загальна вартість будівництва (грн.).

6. Вартість основних виробничих фондів (грн.).

7. Тривалість будівництва (років).

8. Питомі капітальні вкладення (грн./од.).

9. Собівартість основних видів продукції (грн./од.).

10. Балансовий прибуток (грн.).

11. Чистий прибуток (дохід) (грн.).

12. Строк окупності капітальних вкладень (років).

13. Внутрішня норма рентабельності (норма прибутку) (%).

На цьому закінчується початкова (передінвестиційна) фаза проекту. Після проведення всіх досліджень, що передують прийняттю інвестиційних рішень потрібно якийсь підсумковий документ, який дозволить не тільки прийняти обґрунтоване рішення, але й вказати, що й коли слід зробити, щоб справдилися очікування щодо ефективності проекту. Для цього складається бізнес-план.

1.5 Структура й порядок розробки бізнес-плану

Бізнес-план описує цілі й завдання, які необхідно розв'язати підприємству, як у найближчому майбутньому, так і на перспективу. У ньому міститься оцінка теперішнього моменту, сильних і слабких сторін проекту, аналіз ринку й інформація про споживачів продукції або послуг.

Склад бізнес-плану й ступінь його деталізації залежать від розмірів майбутнього проекту й сфери, до якої він відноситься. Склад бізнес-плану також залежить від розміру передбачуваного ринку збуту, наявності конкурентів і перспектив росту створюваного підприємства.

Приблизний склад бізнес-плану.

1. Вступна частина:

• назва й адреса фірми;

• засновники;

• суть і цілі проекту;

• вартість проекту;

• потреба у фінансах;

• посилання на таємність.

2. Аналіз стану справ у галузі:

• поточна ситуація й тенденції розвитку галузі;

• напрямок і завдання діяльності проекту.

3. Суть пропонованого проекту:

• продукція (послуги або роботи);

• технологія;

• ліцензії;

• патентні права.

4. Аналіз ринку:

• потенційні споживачі продукції;

• потенційні конкуренти;

• розмір ринку і його ріст;

• оцінна частка на ринку.

5. План маркетингу:

• ціни;

• цінова політика;

• канали збуту;

• реклама;

• прогноз нової продукції.

6. Виробничий план:

• виробничий процес;

• виробничі приміщення;

• устаткування;

• джерела поставки сировини, матеріалів, устаткування й робочих кадрів;

• субпідрядники.

7. Організаційний план:

• форма власності;

• відомості про партнерів, власників підприємства;

• відомості про керівний склад;

• організаційна структура .

8. Ступінь ризику:

• слабкі сторони підприємства;

• імовірність появи нових технологій;

• альтернативні стратегії.

9. Фінансовий план:

• план доходів і видатків;

• план грошовий надходжень і витрат;

• балансовий план;

• точка беззбитковості.

10. Додатки:

• копії контрактів, ліцензії й т.п.;

• копії документів, з яких узяті вихідні дані;

• прейскуранти постачальників.

Складання бізнес-плану

Вступна частина, пишеться вже після того, як складений увесь план. У ній повинні міститися основні положення всього бізнес-плану, викладені так, щоб викликати інтерес у потенційного інвестора.

Аналіз стану справ у галузі. У цьому розділі описуються основні напрямки й цілі діяльності майбутнього проекту. Рекомендується дати аналіз поточного стану справ у галузі й відомості про тенденції розвитку. Рекомендується також дати довідку по останніх новинках, перелічити потенційних конкурентів, указати їхні сильні й слабкі сторони. Необхідно також вивчити всі прогнози по даній галузі й у результаті відповістити на запитання, на якого саме споживача розраховані товари або послуги підприємства.

Суть пропонованого проекту. У цьому розділі необхідно дати чітке визначення й опис тих видів продукції або послуг, які будуть запропоновані на ринок. Слід указати деякі аспекти технології, необхідної для виготовлення продукції. Важливо, щоб цей розділ був написаний ясною, чіткою мовою, доступним для розуміння неспеціаліста.

Дуже важливо підкреслити унікальність або відмінні риси продукції або послуг.

Аналіз ринку. Необхідно визначити сегмент ринку, на якому буде працювати підприємство, безпосереднє оточення на ринку, оцінити потенційну частку ринку свою й конкурентів.

План маркетингу. У цьому розділі робиться маркетингове розміщення (забезпечення конкурентоспроможності продукції) і вказуються основні характеристики продукції (робіт або послуг) у порівнянні з конкуруючими. Розглядаються такі питання, як ціни, цінова політика, торгівельна політика, канали збуту, реклама й просування продукції на ринку, політика підтримки продукції, прояв інтересу з боку ймовірних покупців, прогноз нової продукції.

Виробничий план. У цьому розділі повинні бути описані всі виробничі й інші робочі процеси. Тут же розглядаються всі питання, пов'язані із приміщеннями, їх розташуванням, устаткуванням, персоналом.

Організаційний план. У цьому розділі вказується форма власності створюваного підприємства: чи буде це індивідуальне підприємство, товариство або акціонерне товариство.

Приводиться організаційна структура майбутнього підприємства. Даються відомості про кількість персоналу й розширення штату, навчання й підготовку кадрів, а також залучення консультантів, радників, менеджерів.

Ступінь ризику. Необхідно оцінити ступінь ризику й виявити ті проблеми, з якими може зіштовхнутися бізнес. Розробити стратегію поведінки й запропонувати шляхи виходу із імовірних ризикованих моментів у випадку їх раптового виникнення.

Фінансовий план. Фінансовий план є найважливішою складовою частиною бізнес-плану. Основні показники фінансового плану: обсяг продажів, прибуток, оборот капіталу, собівартість і т.д. Фінансовий план складається на 3-5 років і містить у собі план доходів і видатків, план грошових надходжень і витрат, балансовий план на перший рік. При складанні фінансового плану аналізується стан потоку реальних грошей (потоку готівки), стабільність підприємства, джерела й використання коштів. На закінчення визначається точка беззбитковості.

1.6 Методи обліку й аналізу ризику

При оцінці проектів найбільш істотними представляються наступні види невизначеності й інвестиційних ризиків:

• ризик, пов'язаний з нестабільністю економічного законодавства й поточною економічною ситуацією, умов інвестування й використання прибутку;

• зовнішньоекономічний ризик (можливість уведення обмежень на торгівлю й поставки, закриття границь і т.п.);

• невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні;

• неповнота або неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметри нової техніки й технології;

• коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютних курсів і т.п.;

• невизначеність природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих;

• виробничо-технологічний ризик;

• невизначеність цілей, інтересів і поведінки учасників;

• неповнота або неточність інформації про фінансове становище й ділової репутації підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

На першому етапі роботи з управління ризиком потрібно ідентифікувати можливі області ризику стосовно до конкретного проекту. Задача звичайно вирішується з активним залученням експертних методів.

Алгоритм методу експертної оцінки ризиків проекту може включати:

1. Розробку повного переліку можливих ризиків по фазах життєвого циклу проекту.

2. Ранжирування цих ризиків за ступенем важливості. Із цією метою необхідно визначити (експертним шляхом):

• імовірність даного ризику (у частках одиниці);

• небезпеку даного ризику, тобто наскільки істотними виявляться наслідки настання несприятливої події (вимірюється в балах);

• важливість ризику як добуток імовірності на небезпеку його настання.

3. Ранжирування ризиків за ступенем важливості для проекту.

Для того щоб запропонувати методи зниження ризику або зменшити пов'язані з ним несприятливі наслідки, спочатку потрібно виявити відповідні фактори й оцінити їхню значимість. Цю роботу прийнято називати аналізом ризику.

Аналіз ризиків можна підрозділити на два види, що взаємно доповнюють один одного: якісний і кількісний.

Якісний аналіз має на меті визначити (ідентифікувати) фактори, області й види ризиків.

Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість чисельно визначити розміри окремих ризиків і ризику проекту в цілому.

Для обліку факторів невизначеності й ризику при оцінці ефективності проекту використовується вся наявна інформація про умови його реалізації, у тому числі, що й не виражається у формі яких-небудь імовірнісних законів розподілу. При цьому можуть використовуватися наступні методи:

• аналіз чутливості,

• перевірка стабільності,

• точка беззбитковості,

• коректування параметрів проекту,

• формалізований опис невизначеності,

• аналіз сценаріїв,

• метод Монте-Карло,

• дерево рішень.

Аналіз чутливості покликаний дати точну оцінку того, наскільки сильно зміниться ефективність проекту при певній зміні одного з вихідних параметрів проекту. Чим сильніше ця залежність, тем вище ризик реалізації проекту. Інакше кажучи, незначне відхилення від первісного задуму вплине на успіх усього проекту.

Аналіз чутливості проекту може застосовуватися у двох випадках:

1. Для визначення факторів, які найбільшою мірою впливають на результати проекту. Розв'язок подібного завдання має наступну послідовність:

Визначаються найбільш значимі фактори,

• визначається їх найбільш імовірне (базове) значення,

• один з факторів змінюється в певних межах і розраховується NPV при кожному новому значенні цього фактору,

• попередній крок повторюється для кожного фактору,

• усі необхідні розрахунки зводяться в таблицю (додаток В),

• порівнюється чутливість проекту до кожного фактору, і визначаються найважливіші з них.

Серед факторів, що підлягають розгляду, можуть бути: тривалість інвестиційної фази, ціна одиниці продукції, обсяг продажів, плата за позикові кошти, вартість сировини, податки й ін.

У результаті проведення розрахунків визначаються фактори, що мають найбільший вплив на NPV проекту. Знання таких факторів дозволить вчасно вжити додаткових заходів, що зменшують імовірність настання небажаних подій.

Приклад 1.

Припустимо, що в результаті розрахунків з аналізу чутливості проекту А була заповнена наступна таблиця:

Таблиця 1 – Аналіз чутливості проекту А

Розглянуті фактори	Величина NPV (тис. грн.) при зміні фактору на
	-10%	База	+10%
Ціна одиниці продукції	75	150	225
Обсяг продажів	90	150	210
Плата за кредит	130	150	170
Вартість сировини	120	150	180
Податки	140	150	160

У цьому випадку найбільший вплив на показник NPV матиме зміна ціни й обсягу реалізації продукції.

Серед заходів, які можуть бути початі компанією, що реалізує проект – маркетинг продукції проекту, розширення дилерської мережі, пошук надійних партнерів, укладання довгострокових контрактів і ін.

2. Для порівняльного аналізу проектів. Тут розглядається питання: «Як вплине зміна важко прогнозованих факторів на ефективність проекту?»

Приклад 2.

Порівнюючи два варіанти проекту, можна оцінити чутливість ефективності проекту до зміни цін на його продукцію. Для цього також використовують NPV.

Таблиця 2 – Аналіз чутливості проектів до зміни цін

Розглянуті проекти	Величина NPV (тис. грн.) при зміні ціни на
	-10%	База	+10%
Проект 1	50	80	110
Проект 2	70	80	90

Неважко бачити, що Проект 2 виявився менш чутливий до цінових коливань.

У курсовій роботі для розв'язання поставленого завдання як критерію ефективності проектів необхідно прийняти показник чистого дисконтованого доходу. Чутливість проектів визначити відносною зміною NPV при зміні щорічного потоку доходів. Для цього щорічний потік доходів кожного їх 3-х проектів змінювати в межах від –20% до +20% від бази (контрольні точки -20%, -15%, -10%, -5%, 0%, +5%, +10%, +15%, +20%). Визначивши «нові значення NPV» і їх зміну щодо первісного NPV, заповнити таблицю й побудувати графік залежності NPV проектів від зміни потоку доходів. На підставі розрахунків і графіку, визначити який з 3-х проектів є найменш чутливим до зміни доходів.

1.7 Способи зниження ризику при впровадженні бізнес-плану

Розглянемо методи боротьби з ризиком, які використовуються на інвестиційній фазі проекту. Серед них потрібно виділити:

• розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям),

• страхування,

• резервування коштів на покриття непередбачених видатків,

• нейтралізація приватних ризиків,

• зниження ризиків у плані фінансування.

У курсовій роботі необхідно описати всі ризики, які виникають у процесі реалізації проекту, і розкрити методи управління ризиками, стосовно до даного проекту.

Курсовий проект виконується за варіантами, які розподіляються між студентами викладачем (додаток Г).

Нижче наведений рекомендований план виконання курсового проекту:

План роботи над курсовим проектом

1. Розробка концепції проекту

   1. Обґрунтування ідеї проекту

   2. Обґрунтування критеріїв, їх вагомість і значення для кожного проекту, експертна оцінка варіантів інвестиційних рішень

   3. Резюме проекту

2. Дослідження інвестиційних можливостей

   1. Прогнози економічного й соціального розвитку регіону здійснення проекту

   2. Приблизний перелік вихідних даних, документів, необхідних для ухвалення рішення

3. Оцінка ефективності проектів

   1. Облік потоків видатків і доходів

   2. Розрахунки прибутку по роках

   3. Приведення грошових потоків до початкового (базовому) моменту часу

   4. Розрахунки чистого дисконтованого доходу

   5. Розрахунки внутрішньої норми прибутковості

   6. Розрахунки індексу прибутковості й строку окупності

4. Аналіз ризику. Методи аналізу ризику й невизначеності

   1. Аналіз чутливості (розрахунки)

   2. Методи зниження ризику

5. Заходи щодо підвищення ефективності проекту