Тема 4. Світовий ринок енергоносіїв

4.1. Особливості сучасного нафтового ринку

4.2. Формування й розвиток біржового ринку нафти й нафтопродуктів

4.3. Ф'ючерсні й опціонні контрасти на ринку нафти й нафтопродуктів

4.4. Біржові ринки Лондона й Нью-Йорка: умови торгівлі

4.5. Особливості біржових операцій на ринку нафти й нафтопродуктів

4.1. Особливості сучасного нафтового ринку

До 60-х років нинішнього сторіччі говорити про світовий ринок нафти й нафтопродуктів можна було лише досить відносно, оскільки й видобуток, і нефтепереработка були в руках міжнародних нафтових монополій, а настільки високий ступінь монополізації привели к. істотним змінам у ринкових відносинах, основою яких, як відомо, є множинність учасників і конкуренція між ними Однак уже в той час поряд з регулярними контрактами стала виникати практика висновку разових короткострокових угод, учасниками яких були немонополізовані підприємства галузі.

Серйозні зміни в організації нафтового ринку й нафтової торгівлі відбулися в 70-х роках, коли незалежні компанії почали будувати свої нафтопереробні заводи. Їхня продукція продавалася іноді також на довгостроковій основі. Але частіше сферою діяльності цих учасників ринку ставали разові короткострокові угоди. Оскільки збутова політика цих незалежних компаній була в основному орієнтована на короткострокові контракти, та і їхня політика в області закупівель сировини (нафти) також будувалася подібним чином. Так, у результаті подвійного впливу став різко рости ринок спот - нафтовий ринок короткострокових разових угод, що представляє собою самий рухливий і мінливий сектор нафтової торгівлі. Поки нефтепереработка приносить прибуток, ринок спот активно функціонує, але як тільки в результаті несприятливої кон'юнктурної ситуації галузь стає збиткової, це негайно позначається на короткостроковому ринку.

В умовах, що різко підсилилася в 80-і роки нестабільності на ринку нафти й нафтопродуктів, що характеризується участившимися періодами перевищення пропозиції над попитом, а також нестійкістю цін, значення регулярних контрактів як кошти, що забезпечують стабільність поставок, істотно понизилися. У той же час у зв'язку з висуванням на перший план проблеми максимально оперативного коректування цін став швидко розвиватися ринок разових угод. З кінця 70-х років він став грати для зростаючого числа компаній, у тому числі й для міжнародних монополій, роль одного з найважливіших джерел покриття потреб кінцевих споживачів, що обслуговують ними. Так, якщо наприкінці 70-х. років компанії - провідні постачальники рідкого палива в країнах Західної Європи за допомогою ринку разових угод забезпечували близько 10% своїх продажів, то в середині 80-х років - уже більше 25%.

Так зложилося, що незалежні нафтові компанії сконцентрували свої підприємства в певних районах, зручних з погляду транспортування як сирої нафти, так і зроблених нафтопродуктів. Дані райони й стали основними центрами торгівлі на ринку спот. Це насамперед район Амстердам — Роттердам — Антверпен, Средиземноморское узбережжя Італії, узбережжя Мексиканської затоки, ища, Карибське море й, трохи пізніше, Сінгапур.

Повышение частки разових угод з негайною поставкою товару спричинило збільшення ризиків фінансових втрат у чинність значних коливань цін по разових угодах протягом невеликих періодів часу. Об'єктивний характер цих фінансових ризиків обумовлений для виробників значним розривом у часі між придбанням сировини й продуктів його первинної переробки і їхньою реалізацією кінцевому споживачеві. Збільшилися фінансові ризики й кінцеві споживачі, які були змушені створювати й підтримувати запаси нафти й нафтопродуктів на певному рівні в чинність безперервного характеру виробничого процесу. Збільшився ризик можливих фінансових втрат й у торговельних фірм через зміну цін у період транспортування товару від місця придбання до пункту кінцевої реалізації.

У цілому втрати учасників торгівлі при використанні разових угод можуть бути досить значними. Тому одночасно з розвитком ринку спот компанії почали знаходити засоби для страхування можливих збитків. Одним зі шляхів зниження фінансових ризиків стали нафтові біржі, на яких з кінця 70-х років спостерігався помітний ріст операцій й учасників.